…переконайся, що в твоїй лампаді є олія

У неділю, 26 березня 2023-го, в галереї “Імпасто” відбулася творча зустріч з автором виставки “Світло”, Олегом Омельченко.

Говорили про творчий шлях художника та кредо, основні проекти та виставки. Присутні мали можливість задати питання й отримати відповіді… 

Двогодинна інтелектуальна експресія спрямована вглиб авторського творчого світу витримала відвідувачів у штилі спокою аби невдовзі розібрати на питання й відповіді палітрові нитки митця. Він зіснував себе з того, що є, вірніше з того, що почерпнув впродовж останніх 15-ти років навчання та роботи у мистецькій царині. Ореол його вмінь не потребує підтверджень бо є амбіції, є результат. Кілька серій полотен з тематикою від натюрморту до абстракції окреслюють Олега Омельченка, як фахового художника монументаліста. 

Про невимушеність у творчості, про бачення прекрасного у простих речах, про особисте емоційне здоров’я, про мистецькі можливості та артринок, про розвиток в особистості людини натури художника, про майбутній портрет своєї жінки Неллі, про Чорну гору, Виноградів та привітних людей, про ментальні паралелі між Сходом і Заходом, про оголених натурниць та їх відсутніх у нашому містечку, про мистецтво божественне та від лукавого, про нас з вами – пооцінювачів культури як такої. Ось про що йшла мова на зустрічі з художником та автором книги “Шлях творчості”. В якій досліджуються духовно-філософські витоки мистецтва. Розглядаються питання призначення мистецтва в суспільстві, взаємозв’язок мистецтва та природи, акцентуючи на його виховній функції. Власне, Олег представив книгу заочно окресливши її зміст: “Життя та свідомість”, “Дерево мистецтва”, “Мистецтво та суспільство”, “Мистецтво та природа”, “Життя художника”, “Призначення художника”, “15 заповідей творчості”. 

Дивним збігом, а може закономірністю, Олег Омельченко живе в мистецькій реальності, яку сам для себе створив: 

живе в живописі-книзі (знає її мову і вміє читати); 

живописі-дзеркалі (бачить те, що є в ньому самому); 

живописі-зернах (сіє бо художник, а пожинає глядач);

живописі-граблях (стикається зі справжнім мистецтвом як ударом);

живописі-весні (пробуджує в людях почуття і надихає шукати відповіді на одвічні питання);

живописі-річці (утворюючи русло з берегів традицій та новаторства, по якому тече річка);

живописі-океану (його глибина невичерпна незалежно від того, з якою посудиною до неї підходить глядач);

живописі-древі, що зростає гілками вниз (його коріння лежить у сфері духу, а плоди належать синам людським);

живописі-струмку (його витік лежить у вершинах майстерності. Глибоку ідею не висловити примітивними засобами).

Називає себе – художник-лицар: 

“Майстерність – моя зброя. Мій щит – палітра, пензлі – стріли, мастехін – меч”.

Ось такий він художник-флейта – вільний всередині, через нього ясно звучить музика світу. 

Вважає, що тільки недалекий вважає себе автором своїх творінь, а майстер подібний до дитини. 

Він вірить – істина живе в його серці. 

Він навчається чути голос душі, щоб слідувати своїм земним шляхом. 

Він майстер подібний до ткача. Саме тому його думки, почуття, вчинки – нитки з яких сплітаються душі його картин. Зіснував себе з того, що є, вірніше з того, що почерпнув впродовж останніх 15-ти років навчання та роботи у мистецькій царині. Сьогодні, подібно до скульптора, відсікає все зайве, що заважає виявленню внутрішньої суті. Адже вважає: 

“Світло, що випромінюється картиною, здатне запалити лампаду душі людської. Глядач, йдеш на виставку – переконайся, що в твоїй лампаді є олія”.

І про не єдиний темний бік світла – Олег Омельченко негативно сприймає критику в свою адресу 🙂

Світлана КЕДИК