Чотириптих «Війна»

Молитва

Перебинтовані берези просять спокою.
Тиші прохають поля, на яких полягли бійці.
Зерна волають поля. 
а ми ріжемо на рани бинти.
Кулі над головами свистять 
замість сонетів білої зими.

Єдності свого народу бажає край.
Кров’ю будуть скроплені навесні врожаї.
Боже, збережи Вітчизни синів.
Край спаси у Різдвяну ніч.

Перемога весни

Руки бійців тримають рушницю.
Рукам би живицю, 
що пророста з-під землі.
Їм би пагони плекати.
На плечі лягають пагони  
за безстрашні бої.

Бійцям би цілунками 
осипати коханих.
Загиблих осипле квіт.
А весна, що кордонів не знає, 
суне на війська 
і переможною у війні стає.

Літо

Сонце заливає поля, луги, сіножаті.
Літо добирає сили для врожаю.
Ми набираємось досвіду на полях бою.
Час плекає день перемоги.
Нам налиті чарки сонячного сяйва.
Літо…

Осінь

Осінь…
А крові не буде. 
Виноградні кетяги.
Ми будемо святкувати.
Лише провина - 
на передньому плані ландшафту.
Осінь позолотить
на могилах хрести,
датою постане в календарі
поряд з майбутнім…
Свічечками 
листя буде світитись.

Роза Софілканич-Марусенко