Книга до нас донесла подих того часу

Все почалося з випадку: в кінці липня  2014-го з сім’єю правник Віктор  Моренець їхав на відпочинок в Закарпаття. Вечоріло. Поблизу Ракошина    місцеві жінки перекрили міжнародну трасу Київ-Чоп з єдиною настирливою до влади вимогою, щоб їхніх чоловіків, синів чи братів примусово не мобілізували до війська. З обох боків траси черга розтягнулась на декілька кілометрів. Легковик Моренеця опинився в кінці цієї колони. Коли знімуть цю вимушену  безчинством людську блокаду не знав ніхто. Прийшлося шукати інший варіант  об’їхати цю ділянку  дороги і вийти на іншу. Вже згодом з газет довідалися, що через добу цей конфлікт, який трапився через неузгодженість дій місцевої влади і райвійськкомату був усунутий. Але, на жаль, такий бабський  бунт повторився і в інших місцях, де повістки до війська розсилали або вручали всім без розбору…   Як автор 19 книг на історичну тематику і маючи доступ до архівних матеріалів,  Віктор Іванович зацікавився долею нашого краю. Жартуючи зізнався, що його дружина з Малого Березного і донечка теж народилась в Закарпатті, то з вдячності за свою щасливу родину вважав за потрібне цьому краю віддячити чимось цінним і корисним. Після кожної зустрічі з родичами спливали цікаві спогади про пережиті часи, суспільно-політичні події, пов’язані з ними, про те, чим жили при різних устроях. Як підтвердження спливали сімейні світлини. Це було настільки цікаво і захоплююче, що в голові чоловіка непомітно виник задум написати книгу “Перше десятиліття: Закарпаття 1944-1954 років”.

Задумав і старанно взявся до роботи. Здебільшого писав ночами. У його свідомості поступово виник чіткий  план: в хронологічному порядку по роках розмістить цінні і достовірні документи совєтських державних, каральних та партійних органів які вдалося підняти і розшукати в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України, Галузевому державному архіві Служби безпеки України, Державному архіві Закарпатської області та в архіві  Управління  СБУ в Закарпатській області. Подих того часу по зібраних паперах  не лише відчував, а наче воскрешав людські долі з небуття і заново відроджував справедливість на яку вони чекали десятками літ.

Цікаві світлини, вилучені колись в Антона Скиби, розповіли досліднику нашої історії про те, що в липні 1941 року угорські війська перебували у місті Коломиї та селищі Ясіня.

Цікаві відомості про події, які розгорталися в Закарпатті в період 1944-1945 років  Віктор Іванович віднайшов в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені  Г. С. Пшеничного. Натрапив на слід про І-ий  з’їзд Народних комітетів Мараморош-Сигетської округи, який відбувся 4 лютого 1945 року. На нім виступаючі делегати Іван Одовічук, Олена Шофинець, Петро Папарега, Олека Лаврюк, Микола Кумнаку та інші озвучили волю народу: не хочемо бути  відірваним від своїх братів, а прагнемо до приєднання до матері  України. Про всі наболілі проблеми у своєму житті відверто вели виступаючі розмову.

Належне місце в книзі Віктор Іванович відвів Доповіді секретаря  Закарпатського обкому КП(б)У Івана Туряниці секретарю ЦК КП(б)У Микиті Хрущову датованій 1 листопадом 1946 року в якій йшлося про бійку на ужгородському стадіоні під час футбольного матчу між футболістами двох команд.

Знайшлося місце і світлинам з табору військовополонених у селищі Катик, які у свій час були вилучені в Роберта Ласлофі. Ціла підбірка важливих документів та світлин, які під час обшуків та арештів мешканців Закарпаття були від них відібрані теж знайшла в книзі своє належне місце. Тут свідоцтво про громадянство Чехословацької республіки, видане 1931 року, зошит з лекціями студента Карлового унівеоситету в Празі 1931);  залікова книжка Ужгородського греко-католицького ліцею (1932); знімок групи скаутів на дні російської культури в Мукачеві; груповий знімок вчителів та учнів Хустської державної горожанської школи (1939); особовий склад пожежної дружини села Росішка (1936) …

Як автор і редактор-упорядник цього безцінного наукового видання Віктор Моренець висловив особисту подяку Володимиру Бірчаку та Тарасу Сеглянику за сприяння, Наталії Тирпак та Георгію Рогачу за надані світлини з особистих архівів і особливу вдячність Дмитру Колоші за виконану роботу. Дизайн обкладинки цього видання  – робота Олександра Кофеля. Вийшла ця книга в серії  історичного клубу “Красне поле”  тиражем 200 примірників і видана в  Ужгороді ФОП Ребрик А.І.

Розповідь самого автора книги на її презентації у цей вівторок, 9 травня, у  Виноградівській центральній публічній бібліотеці цікаво доповнили супроводжуючі його у цій поїздці, поважні гості з Ужгороду, активні члени історичного клубу “Красне поле”, доцент Володимир Кришеник та професор  Сергій Федака.

У своїй розповіді Володимир Кришеник нагадав присутнім, що в цю наукову і змістовну книгу її упорядник вклав свою душу і щирі почуття. Проглядається в ній автентичний текст, вдалий відбір сюжетний, розвиток і хід подій, інтерактивний текст, збережена мова, стиль написання документів і самі  свідоцтва освічених і розумних людей, золотого пласту інтелігенції. Через них читачі побачать той новий світ, який від них відібрав усе те, чим вони жили і володіли і вивів їх в розряд позасистемних осіб.

Було про що сказати присутнім і Сергію Федака. Він визнав, що думки і події як авторів і дослідників подій цих років у них співпали. Лише він свою книгу “Ковчег над Ужем” написав у художній формі, але реальність подій однакова. Як підтвердження сказаному зачитав уривки з трьох своїх оповідань “Столиця” , “Червона свита” та “Битва за метал”, де передав фрагменти кадрового підбору,  співжиття приїжджих і керівників з місцевого висунення, становлення суспільних відносин, нового режиму і його порядків, яких зазнав, зажив наш народ…

Така щира і відверта розмова авторів і читачів збагатила  нас і пролила світло на не до кінця з’ясовані “білі плями” в історії  нашого рідного краю.

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського відділення ГО  МАЛІЖ