Наша віра єднає наші серця

Сонце лаштувалося на захід. За день, ним прогріте повітря зараз віддавало теплою хвилею від землі. Але це відчуття було таким приємним, як і бажання: скоріше добратися до саду сімейного ресторану “Пузатий шеф”.  Незабаром тут розпочнеться творчий вечір керівника гурту “ЧАЛАМАДА”, автора слів і композитора, що пише музику на власні вірші і сам їх залюбки виконує  виноградівця Роберта Тіводора. На цей раз наш земляк має презентувати свій кліп “В твоїх очах”, приурочений подіям, які зараз відбуваються в Україні і боляче відзиваються в кожнім серці пересічних українців.

На згадку прийшли слова із вірша Миколи Савенця: 

Вже чаша повниться по вінця,

Не можна, люди, звикнути до втрат: 

Болить душа за кожного вкраїнця 

Та смерть дітей болючіша в стократ. 

Безгрішні душі чисті, непорочні.  

У рай небесний всі вони летять. 

І дивляться своїм убивцям в очі, 

Як судді, що нічого не простять!

Неспроста цей вірш прокручувала в голові, бо перед виходом з дому випадково проглянула епізод розмови російського солдата, що похвалився матері, як в одному українському селі пройшлися по хатах і розстріляли наповал 400 його жителів підряд, не оминаючи ні старих, ні молодих, ні жінок, ні дітей… Незчулася, як непомітно добралася до саду. У людському натовпі пройшла до відведеного місця. Зручно всілася. І саме вчасно. На авансцену вийшла молода, вдивовиж струнка, в елегантній сукні гостя з Сокирниці Марина Фреган. Серед друзів ця тендітна дівчина має кличку Хмаринка. Успішно закінчила Ужгородське державне музичне училище імені Дезидерія Задора, стала солісткою гурту “Svoi” і працевлаштувалася в Закарпатський обласний театр драми та комедії.

У світлі прожекторів вона починає  співати пісні з репертуару Тіни Кароль “Ніжна” , Кузьми Скрябіна “Спи собі сама”, “Океану Ельзи” “І я на небі”, Джамали “Крила” та “Не питай”…

Офіційний початок творчого вечора розпочався з Гімну України… Ще не вмерла України ні слава, ні воля…  Всі присутні в саду гості, враз підводяться і, стоячи, дружно співають ці хвилюючі слова, що йдуть зараз від самого серця.

Ведучий Золтан Вайда запрошує до виступу популярного серед молоді міста співака і танцюриста Володимира Корпоша. Як соліст юнак задушевно виконує власну пісню “Єдина” (“Будь зі мною разом назавжди!”) А вже Золтан Йосипович  вдало підбирає ключики до веселих і кмітливих мешканців міста. Він пропонує присутнім Вікторину “Хто такий Робі?”. Переможців чекають  підстаканники до чаю. Це ручна  дерев’яна робота виконана талановитою  мисткинею, художницею  і дружиною Тіводора  – Ольгою Лужицькою. У ході  опитування присутні довідались, що творча кар’єра Роберта розпочалася в 1995 році; перший його фольклорний гурт носив назву  “Хеппі пікс” (“Свиняче  щастя”); що першим місцем його трудового працевлаштування було районне відділення міліції, де попередньо працював його батько; що він з дружиною Ольгою стали  ініціаторами арт-пікніків, які отримали назву “Креденц”;  що  єдиного сина – розумника і малого непосиду, цього подружжя звати Іштванко  (Степанчик); що найпопулярнішими піснями Роберта стали “Біціглі”, “Кукурудза, тингириця, мелай” ,  “Діско”, “Се муй вариш” та “Лепава вода”.

Цікавий задум трохи розрядити атмосферу вечора ліричними нотками виник у  33-х  річного  ведучого Золтана Йосиповича. Не гаючи часу, на сцену зараз  він запрошує  студентку Київської муніципальної академії музики імені  Рейнгольда (Ернеста) Моріцовича Глієра  Діану Гурову, яка зараз перебуває в рідному місті. Дівчина проникливо виконує пісню “Прилети, пташко” (в ній підсилює думку, що всі  ми твердо стоїмо на своїй землі за правду та свободу). В другій пісні “Намалюй мені ніч” на слова Любові Чайковської розкривається романтична душа співачки…

Присутні в саду  глядачі, шанувальники таланту Роберта Тіводора, запрошені сюди гості і постійні відвідувачі цього затишного сімейного ресторану гарячими оплесками зустрічають співачку і акторку Марину Фреган та гітариста і звукорежисера з Хусту – Івана Реплюка.  “Хмаринка” для виноградівців виконує  популярні серед молоді сучасні пісні з репертуарів  Таяни  “Хлопче”, Святослава  Вакарчука “Малий, як ти?” та Шумей “Біля тополі калина росте”.

Золтан Йосипович знову інтригує всіх присутніх: з передової волонтери з “Руху  підтримки закарпатських  військових” привезли гільзу з автографом 33-х річного  майора, Героя України, кавалера повного комплекту  вищих урядових нагород  імені Богдана Хмельницького, командира  підрозділу К-2  Кирила Вереса.  Він  є лицем сучасних Українських Збройних Сил саме з того покоління, що народилось і виросло і нашій незалежній державі. Разом з довіреними молодому офіцеру солдатами, він зараз гідно, самовіддано і надійно захищає   свою землю, виборює її незалежність і тримає  рушійний напрям до перемоги!

Зараз, на підтримку Збройних Сил України проводиться аукціон цієї гільзи. На очах присутніх ціна  предмету набирає своєї вартості. Вона стрімко змінюється і досягає позначки 7 тисяч гривнів. Та в останню хвилину Оксана Ляшко називає свою межу 7 тисяч 300 і стає  володаркою цього унікального трофею, на якім ще зберігся запал та порох розірваного в бою снаряду.

На сцену виходить Роберт Тіводор. Присутнім на вечорі він пропонує прослухати свої дві нові пісні філософського змісту  “Зупинись!” (Ти не випадково прийшов, з’явився на цей світ, а щоб залишити в нім свій яскравий слід,що буде завтра, не знає ніхто. Проживи тобі дарований долею день  достойно і зроби щось корисного для світу і людей). Другу пісню “Тиша”  присвятив коханій дружині Ользі, яка йому подарувала найбільше щастя у житті – синочка Іштванка (Степанчика). Звучить пісня  Шумея “Мальви”. Хвилиною мовчання присутні вшановують пам’ять захисників ВІТЧИЗНИ,  які полягли на полі бою, щоб нам і нашим дітям  щасливо жилося на рідній землі.

На екрані починається показ кліпу Роберта Тіводора “В твоїх очах”. Це настільки вражаюча правда нашої сучасної доби, що очі присутніх зволожують щирі   непідробні сльози. Сюжет кліпу такий:

у  кімнаті  за столом, самотньо сидить мати. Перед нею портрет її єдиного сина, з чорною стрічкою в рамці.  Його повернення  вона дочекалася додому назавжди! І повернувся він до неї вантажем-200. Уважно вдивляється мати в дороге і рідне обличчя, наче вперше його бачить таким вольовим, рішучим, зрілим, без вагання зараз готовим іти на смерть, бо за його плечима рідна земля мати, все, що дороге його серцю, свій народ … Скупа сльоза стікає по згорьованому обличчю матері, що уособлює неньку-Україну. Тим часом, на вулицю завертає таксі. З букетом троянд з нього виходить сусідчин син. Не вибираючи дороги, по калюжі, він стрімко біжить назустріч матері. Падає в її ніжні обійми… Тепер ніяка в світі сила не роз’єднала  б цих двох рідних, так потрібних один одному людей!

Приголомшені побаченим, пережитим і серцем сприйнятим кліпом, люди щиро аплодують його постановникам, що так правдиво відтворили нашу дійсність. Схвильований і сам Роберт Тіводор. Він щиро дякує всім причетним до цього дива, організаторам і учасникам концертної програми, неймовірному  фантазеру, романтику і талановитому,  дійсно вродженому, уміючому невимушено запалювати людей позитивною енергією ведучому Золтану Вайді, всім мешканцям міста, які так активно проявили свій настрій і самопочуття і взяли безпосередню  участь у ході вечора. Всі виручені кошти від столиків підуть на підтримку Збройних Сил України. Роберт Тіводор завершує свій творчий вечір піснею “Се мій вариш”…  Глядачі його довго не відпускають. Фотографуються з ним, щоб у пам’яті надовго зберегти цю хвилюючу і незабутню мить, яка вже завтра відійде в історію нашого життя…

Дивитись кліп “В твої очах”

Марія Конкіна,  

очільниця Виноградівського відділення ГО  МАЛІЖ