Історія шедеврів – історія самогубств

Історія мистецтва замовчує чимало таємниць. Створений шедевр інколи забирав у художника життя. Така велика ціна – зразок самопожертви, фатального, інколи, абсурдного випадку.

Експресіоніст Оскар Кокошка писав: «У художника завжди є право добровільно піти з життя, коли він вичерпає себе та втратить всі ілюзії»

Класик англійської літератури Уільям Хезліт також  відмічав незмінний трагізм шляху людини до мистецтва. Він говорив: «Художникам взагалі не суджене довге життя: до сорока років живописці втрачають сили, переконавшись, що їхні мрії не виправдані, публіка не цінує, а справи заплутані вони спиваються, або помирають».

Чимало художників закінчили життя самогубством з різних причин, залишивши останнє своє полотно свідком мук, страждань і відчаю. Останнє, що вони встигли сказати цьому світу залишилося невимовним.

«Червоний, жовтий, помаранчевий», Марк Ротко(1930-1970)

Ротко, мріючий про масового глядача, до сих пір зрозумілий лише інтелектуалам і цінителям. Але той факт, що ім’я художника стало символом багатства в масовій культурі за високою ціною його робіт, то можна впевнено говорити про народне визнання. Це підтверджує поява його роботи Рот ко в знаменитому серіалі «Mad Men». Ротко входив в «Групу десяти», об’єднання абстрактних експресіоністів, але не любив, коли його роботи називали абстракцією.  Ротко пройшов довгий шлях до визнання. Інколи він відмовляв людям продати свою роботу, якщо рахував, що це якимось негативним чином вплине на його творчу кар’єру. Цим він заслужив репутацію скандального, ексцентричного і складного художника.

Самою знаменитою є його робота, створена на замовлення ресторану «Four Seasons» у хмарочосі Seagram building. У 1959 році до художника звернулися його власники з наміром замовити серію робіт. Сума контракту складала 35 тис. доларів, що на теперішній час складає майже три мільйони. Це досить значна сума навіть для відомого художника. Тим не менше, коли замовлення було готове, Ротко повернув гроші і відмовився віддати роботи. Причиною стало не бажання автора, щоб його твори знаходилися в залі, де обідають «багаті виродки». З часом частину цієї серії Ротко несподівано подарував галереї Тейт. За мотивами цієї історії створена п’єса «Червоний», яку проходила в театрі Golden Theatre в Нью-Йорку. Художник був ліво радикалом і не любив дилерів, які заробляли на мистецтві. Але в результаті своїх капризів у відношенні до різних галеристів потрапив на фінансовий гачок до справжнього монстра арт-ринку – галереї Мальборо. Через корумпованого агента, якому Ротко довіряв, власники галереї заключили контракт, який дозволяв їм скуповувати роботи художника за безцінок, а також за допомогою організації підставного Фонду Ротко намагалися відібрати у спадкоємців права на більшу частину картин після його смерті. Зараз роботи Ротко оцінюються в десятки мільйонів доларів. В 2009 році колекція робіт Ротко, яка належала Езре Меркіну була продана за 310 млн доларів невідомому покупцю(це міг бути Роман Абрамович, так як ці роботи з’явилися на виставці в москві)

Причина його самогубства залишається до тепер загадкою. Серед можливих причин – проблеми зі здоров’ям. У Ротко в кінці 1969 року виявили двосторонню емфізему легень. Другою причиною могла бути фінансова залежність від галереї Мальборо. На 25 лютого 1970 року Ротко назначив зустріч з віце-президентом галереї Дональдом Мак-Кіні, щоб обговорити новий контракт, але вранці цього дня несподівано покінчив з собою. Його знайшли в калюжі крові, в центрі майстерні, а на мольберті стояв абсолютно червоне полотно. За іншою версією це було полотно «Чорне на сірому»

«Зебра і парашют», Крістофер Вуд(1903-1930)

Це полотно Крістофер Вуд написав влітку 1930 року. Картина з’явилася після написання іншої – «Тигр і Тріумфальна арка». На обох картинах зображено сюрреалістичний образ тварини на фоні якоїсь уявної будови. На цій картині на задньому плані помітний парашутист, який висить під куполом, ніби мертвий. Після від’їзду в Англію в серпні 1939 року, Вуд зустрів свою матір в Солсбері, щоб показати їй нові твори і якраз оцю картину. На той час через вживання опію у Вуда прогресувала параноя. Він намагався втекти від уявного переслідування і кинувся під поїзд в день приїзду.

«Оголена на пляжі», Джон Уільям Годвард(1861-1930)

Джон Годвард за сорок років своєї творчої кар’єри прославився зображенням прекрасних жінок в одязі. Він унікально точно відображав одяг на людині в русі. В 1912 році художник переїхав до Італії. Сім’я не схвалювала його вибір і навіть зреклася його. В похилому віці він писав менше картин, бо погіршилося здоров’я. Дві картини «Споглядання» та «Оголена на пляжі» були завершені за декілька місяців до смерті художника. «Оголена на пляжі» особливо незвична для письма художника, так як він відхилився від свого  стилю.

В грудні 1922 року Годвард покінчив життя самогубством, написавши в передсмертній записці, що цей світ замалий для нього і Пікассо.

«Концерт», Ніколя де Сталь(1914-1955)

Ніколя де Сталь – французький художник-абстракціоніст. За відносно короткий час своєї кар’єри він створив тисячі картин і малюнків. Тільки за останні п’ять місяців свого життя написав 147 картини. А березні 1955 року він покінчив з життям, вискочивши з високого будинку в Антибе і залишив картину «Концерт» не завершеною. На той час Ніколя виповнилося 41 рік. Це полотно було найбільше серед інших робіт художника. Його розміри складали 6 х 3,5м. Незадовго до смерті, Ніколя написав: «Я не в силі завершити свої роботи».  

Що ж, все-таки, могло привести успішного та знаменитого художника, чиї роботи високо цінилися в Америці і Європі до суїциду? Знайомі де Сталя стверджують, що причиною стало нещасливе кохання. Після смерті першої дружини він одружився вдруге. Але в останні роки життя зустрів жінку, до якої в нього виникли особливі почуття. Жанна Матьє була одружена, виховувала двох дітей і відмовила йому. За день до самогубства Ніколя зібрав її листи, адресовані йому і відправив чоловіку з приписом: «Ваша взяла». Цей крок не був імпульсивним. Напередодні загибелі де Сталь заходив проконсультуватися з юристом про те, як будуть забезпечені його діти у випадку, коли з ним щось трапиться.

В поліцейському протоколі відмітили, що це був акт відчаю.

«Натюрморт з кавунами»,Фріда Калло(1907-1954)

Фріда Калло покінчила з собою в липні 1954 року після свого дня народження. До того вона написала: «Сподіваюсь, результат буде радісним – я сподіваюся більше ніколи не повернутися».

Закінчивши одну із самих позитивних робіт, натюрморт з соковитими розрізаними кавунами під назвою «Viva la vida» Фріда прийняла смертельну дозу снодійного. Офіційно причина смерті була написана як легенева емболія.

«Смерть Джеймса Діна», Джон Мінтон(1917-1957)

Художник-ілюстратор Джон Мінтон покінчив життя самогубством в січні 1957 року. Це полотно залишилося незавершеним. На ньому ранений чоловік серед людей, які убиті горем. За день до смерті Джон відвідав художника Раскіна Спіру і сказав, що вмираючий персонаж на його картині нагадує голлівудського актора Джеймса Діна, який загинув у віці 24 роки в автомобільній аварії. Насправді, особа вмираючого чоловіка на картині не встановлена та залишилася загадкою.

«Нещасна сім’я», Констанція Майєр (1774-1821)

В 1803 році Контанція Майєр познайомилася з одним із самих відомих художників у Франціїї  П’єром-Полем Прюдоном. Вони почали жити разом і разом писати картини, тому не рідко  важко сказати, де закінчується творчість одного художника і починається іншого. Вони жили разом багато років, але Прюдон відмовився на ній одружитися. Це привело до депресії жінки і вона під час роботи над цією картиною перерізала собі горло бритвою. Полотно «Нещасна сім’я» було закінчене Прюдоном.

«Подорож зі смертью», Жан-Мішель Баскія(1960-1988)    

Жан-Мішель Баскія починав свою кар’єру в підлітковому віці, створюючи графіті в Манхетені. Живописом він зайнявся набагато пізніше. Він швидко став відомим в світі мистецтва. Але його надмірне захоплення спідболом (героїн в суміші з кокаїном) призвело до передозування і смерті. Йому було 27 років. Останньою його роботою стало полотно «Подорож зі смертю», яке було завершене за декілька місяців до смерті в 1988році.

«Оголений автопортрет з палітрою», Рихард Герстль (1883-1908)

Ріхард Герстль – відомий австрійський художник-експресіоніст. Його роботи були заново відкриті і осмислені тільки після другої світової війни. Він працював в основному над портретами і пейзажами. У 25 років Ріхард завів стосунки із заміжньою жінкою Матильдою, дружиною композитора Арнольда Шенберга. Герстль написав оголені портрети себе і її. Коли їхній роман викрився, закохана пара втекла. Але через деякий час Матильда повернулася до своєї сім’ї. Перебуваючи у відчаї, Герстль проткнув груди ножем і повісився у своїй новій студії в оточенні картин. Його останньою роботою став «Автопортрет з палітрою», завершений у вересні 1908 року.

«Агонія», Аршил Горки(1904-19480)

Аршил Горки – абстракціоніст-експресіоніст. За останні два роки до смерті пережив багато сумних і трагічних подій. В 1946 році в його майстерні виникла пожежа під час якої чимало його картин знищилося. Через декілька тижнів здоров’я Горки погіршилося і в нього діагностували рак. Після цього художник дізнався, що у його дружини Агнес любовний роман з іншим художником. Вони розвелись, а двоє дітей залишились з Агнес. В 1947 році Горки написав декілька картин серед яких «Агонія», тому важко сказати, яка з них була останньою. Не маючи можливості писати далі та втративши сім’ю, він покінчив життя самогубством через місяць у своїх студії.

«Сад Добиньї», Вінсент Ван Гог (1853-1890)

Полотно Ван Гога «Пшеничне поле з воронами» помилково рахують останнім твором художника. Хоч це одна із його останніх робіт, науковий аналіз листів Ван Гога показує, що це полотно було дописане ним за два тижні до самогубства в липні 1890 року. Тому останнім вважають полотно «Сад Бобиньї». Ранком 27 липня Ван Гог відправився на прогулянку, щоби малювати на природі. Він вистрілив собі в груди і через два дні помер в лікарні. Йому було 37 років.

«Автопртрет біля вікна», Ернст Людвіг Кірхнер (1880-1938)

Німецький художник, один із засновників експресіонізму. Він добровольцем пішов на першу світову війну. Повернувся у глибокій депресії і багато років безрезультатно лікувався. Ускладнювали проблему наркоти. Він мав визнання в 1920-их роках, виставлявся в галереях і музеях. Та з приходом фашистів картини експресіоністів знімалися і знищувалися. Змучений наркотиками та страхом війни він застрелився у віці 58 років.

«Портрет Ірен Тюрк», Векослав Карас(1821-1858)

Хорватський художник, один із яскравих митців Хорватії. Вважається піонером нового хорватського живопису. Навчався живопису в Італії. Він писав картини на біблейські та релігійні теми, але особливо відзначився як портретист. Крім цього він був композитором і грав на флейті та гітарі. У 1848 році Векослав Карас повернувся на батьківщину і працював  у школі живопису в Загребі. Після невдалої спроби самогубства Карас нетривалий час жив під опікою Йосипа Юрая Штросмаєра. Під час малювання портрета Ірен Тюрк, Карас упав у безнадійну любовну меланхолію. Змучений безгрошів’ям, страждаючи від непорозуміння і нерозділеного кохання 5 липня він вкоротив собі віку, перебуваючи в рідному місті Карловаці, втопившись в річці Корані.

Підготувала Валентина Костьо