Загинув на війні, щоб у світі панував мир, спокій і незалежність

Йому назавжди буде 20. Із світлини посміхається молодий, фізично розвинутий і загартований юнак у солдатській формі. Він так прагнув жити, дочекатися миру і побачити рідних, які залишилися в Харкові. Обійняти матусю і признатись їй, як за нею скучив. І татові розповісти, як йому поталанило, що в нього такі справедливі батьки. Це вони його навчили цінувати людей, виробили звичку, властиву українцям: якщо людина в біді, не пройди мимо, а вчасно простягни, подай руку, допоможи… Може саме цим, закладеним батьками з дитинства, почуттям, він керувався, коли добровільно і безкоштовно дав у Німеччині свій спинний мозок 12-ти річному підлітку, щоб продовжити і врятувати його життя…

У нього було все: гарна сім’я, друзі, школа. І життя текло розмірено. Та події, які почалися 2014-го, змінили цю рівновагу і порушили баланс безтурботного життя. Через три роки він наважився переїхати до Ізраїлю. Хлопчина-підліток починав тут життя з “нуля”. У молодіжному поселенні Хадасса Неурім в Герцлії навчався. Наполегливо проявляв свої здібності докладав свого старання та зібраності, щоб добре вивчити мову іврит і здобути відповідну освіту. І свого домігся. Торік, весною, його призвали до війська. Так він став солдатом 411 батальйону, 282-ої артилерійської бригади. Старання юнака оцінило командування. 

На сержанта Максима МОЛЧАНОВА завжди можна було покластися. Звик до дисципліни, порядку, точного виконання поставлених перед ним завдань. І військова служба була йому до душі. Непомітно збіг перший його армійський рік. І нинішнє літо підходило до кінця. 31-го серпня, як завжди вийшов на службу. Мав нести варту на контрольно-пропускному пункті “МАКАБІМ” на шосе 443. По трасі рухався грузовик. За кермом його сидів терорист. Не збавляючи швидкості, на ходу він врізався у натовп солдат, мав намір зникнути безслідно. Та на сусіднім контрольно-пропускнім пункті “ХАШ МОНАЇМ” він був перехоплений і застрелений працівниками служби охорони, які не дали йому змоги і можливості уникнути заслуженого покарання.

У вівторок, 5 вересня, ховати відважного солдата-одиночку 282-ої бригади Максима МОЛЧАНОВА зібралося тисячі людей. З усіх кінців Ізраїлю. Це був всенародний вияв поваги до юнака, який загинув на війні, щоб у світі назавжди запанував мир, спокій і незалежність. На прощання з сином з України прилетіли і батьки та брат Влад. Урочиста церемонія пошанування світлої пам’яті відважного воїна-репатріанта проходила на військовому кладовищі “ХАШ МОНАЇМ” з участю депутатів і членів КНЕССЕТА. Відправу похорону скінчив військовий рабин.  

Гірко побивалася в горі мати Лариса Молчанова. Спопеляючий її серце смуток, невимовна туга і відчай, тверезе усвідомлення і чітке розуміння, що це вже зараз її останнє прощання з найріднішою кровинкою, сином Максимом, якого віддає сирій землі навіки. Дружину постійно підтримував чоловік і батько Євген Молчанов, якому теж це давалось нелегко. Це видно з світлин Моті Кімхи та Ярів Кац, які доповнили церемонію ходу поховання відважного сержанта Максима Молчанова.  Я цього хлопця ніколи не бачила і не знала. Але чужого горя не буває. Воно торкається кожного з нас. 

Людина, яка живе в нашому часі випробувань, страждань і непоправних втрат, нанесених нам війною, не може не співпереживати, коли бачить як гине весняний цвіт нашої нації. МАКСИМ так щиро любив свою землю, рідну Україну. У серці постійно носив це святе відчуття. І завжди себе вважав українцем. Тож хай люблячі батьківські долоні Всевишнього приймуть його чисту душу, а світла пам’ять про воїна-одиночку, сержанта 282-ої артилерійської бригади ЦАХАЛа, командир якого, Орен Фітуссі,  приніс батькам щире вибачення за те, що не повернув їм сина живим. Хай довго живе між людьми на землі світла пам’ять відважного юнака, що поліг, щоб у світі панував мир, спокій і незалежність.

P.S.

Приношу свою щиру подяку моїм далеким, але щирим і вірним подругам – Гілі ЯТКОВСЬКІЙ, яка керує Теплим домом Королеви поезії ІЗРАЇЛЮ Ілани ВАЙСМАН та колишній своїй студентці Виноградівського політехнічного технікуму, яка зараз проживає в Ізраїлі – Біані ХАСМЕННИК за це повідомлення і надані світлини та хід пережитих за ці дні подій. Хай над нами завжди буде сонце і мирне небо над головою! Добра і процвітання нашим народам!

Марія Конкіна,

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ