Духовна криниця нашого оновлення і прояву людських талантів

Висловлюю своє щире захоплення півсотнею наших умільців. Вони стали своєрідними літописцями незбагненної краси та душевної любові до рідної землі, нашої Притисянської і Боржавської долини. Це – знакова подія, яка проявилася на протязі останніх 10-ти років часу існування виставкової зали “ІМПАСТО”. За цей проміжний відтинок вона тричі міняла місце свого перебування (вулиця Шевченка, 7, фойє колишнього кінотеатру “ПРОМІНЬ” і нарешті – вулиця Гандери, 7). Кожен з митців прийшов у світ образотворчого мистецтва своєю, неповторною у житті дорогою. Кожен проявився як творча особистість, зберігаючи свої душевні відчуття і почуття. Кожен з них знайшов свої кольори і відтінки барв, щоб уміло донести до глядачів, поціновувачів сучасного живопису саме ту відчутну красу оточуючого навколишнього простору і повноту гармонійного земного середовища, в якому ми всі живемо.

Починалося все з персональної виставки картин нашого земляка, уродженця села Онік, скульптора, живописця, народного художника України Івана БРОВДІЯ. Понад 400 картин залишив по собі наш 84-х річний земляк. Десятки робіт опинилися в приватних колекціях шанувальників його творчості по всьому світу. Та заслужену славу митцю принесли скульптури. В центрі Мукачева (місто постійного мешкання Івана Васильовича та його родини) стоїть його велична бронзова композиція двох болгарських братів, засновників слов’янської писемності, святителів Кирила і Мефодія. Вони стали візитівкою міста над Латорицею. Її копію для Київської Лаври замовив блаженніший Володимир. Це – доленосне місце, біля якого він похований і спочиватиме в 20-ти метрах від неї. Людиною древньої професії, якій прижиттєво поставили безцінний пам’ятник у Мукачеві, став коминар (сажотрус), всіма поважаний Берталон-бачі, до ніг якого довірливо треться кішка. Рому-двірнику, з його мітлою і песиком, постійним супроводжуючим цього чоловіка при його повсякденній роботі, він теж виготовив скульптуру. Сам ромський барон із свитою, заявився до скульптора з небувалою претензією, чому він відлив саме двірника, коли між ромами є відомі співаки, артисти, вчителі, лікарі, юристи… На це йому Іван Васильович відповів: “Саме цей чоловік повсякчас дбає про щоденну чистоту, красу і свіжість міста, в якому всі постійно живемо”. На цім і вирішилося це спірне питання. Руками Бровдія відлиті постать “Мадонни”, установленої у центрі Мукачева біля греко-католицької церкви. Вона постійно утопає у квітах вдячних вірників. “Рік біди і випробувань” (приурочений листопадовій повені 1998-го, що завдала неймовірно великої шкоди нашим селам і містам). На Синевирському озері красуються постаті Сині і Виру. Вони, прославляючі їхнє незрадливе кохання,  вирізьблені з дерева махагону, доставленого в Мукачево для роботи скульптору-різьбяру з далекої Африки. Центральну площу колишнього районного центру Виноградова прикрасила скульптура АРХАНГЕЛА-МИХАЇЛА… Ще мав намір і думав відлити у бронзі виноградівську циганку-ворожку та постать єврея, з гускою під пахвою, але не встиг. Смерть опередила його задум.

У “Імпасто” виставлялися живописці Олександр Шандор, наше МТС – Олександр Маринич, Іван Токач, Федір Сільваші, міський маляр Павло Кутлан, співці Притисянської долини – Габор Гомокі та Тіводор Генці, самобутні майстри пензля Петро Коцан, Ірина Товт, Валентина Костьо, Маргрита Тегзе, Маріанна Гаврило, Володимир Симулик…

Впевнено світові заявила про себе молода плеяда художників Альона Стасюк, Владислав Беланінець, Діана Добош-Брода, Любов Логойда-Шпак, Денис Маренчак, Маріанна Гаврило, (вона яскраво проявила себе і у техніці виготовлення неповторних ляльок-мотанок).

Серед місцевих корифеїв живопису запам’яталися також яскраві, справді неповторні, роботи В’ячеслава Поповича, Василя Гудана, Степана Сігеті та Мікловша Горонгозова, Миколи Ігнатика, Андрія Якоба, Миколи Паппа…, акварельні розписи Михайла Погоріляка…

Цікавими були роботи Ольги Гал – художниці розпису її виробів з кераміки: дипломна робота – кавовий сервіз; вироби декоративного-ужиткового мистецтва: тарілочки, дзвоники, великодні глиняні яєчка, куманці, фігурки сільських музикантів; унікальна колекція зразків узорів для дівочих, парубочих, жіночих та чоловічих вишиваних сорочок, рушників, домотканих скатертин зібрана впродовж років від жінок-вишивальниць, ткаль та матері-рукодільниці… 

Східну техніку Ошібана – виготовлення композиційних робіт з сухоцвітів, блискуче освоїла і запровадила в дію художниця-декоратор Ганна Горват. 

Різьбу по дереву та техніку виготовлення африканських масок, власноруч відтворених замальовок понад 500 видів риб виніс на суд глядачів колишній моряк з Веряці, нині умілий столяр Олександр Етвеш. 

Цікаві сакральні різьблені ікони виготовляє народний умілець Іван Гецко. 

Глядачі в залах “Імпасто” мали нагоду побачити самобутні і неповторні вишивані роботи Наталії Слободяник, Катерини Фулитко, Майї Вайди, Наталії Кобаль, файні чернянські домоткані покрівці Василя Івашка, почути стародавні пісні про любов у виконанні Ганни та Оніки Кедик… 

Наші художники приймали у себе дорогих гостей з творчих об’єднань: Карпатського мистецького фонду Ігоря Іванківа з пересувною діючою виставкою художніх робіт молодих митців всієї Західної України. На церковній гонті вони перенесли нас у духовний світ виконаними роботами під виразною і дуже влучною назвою “НАМОЛЕНЕ НЕБО”; громадська організація «Товариство угорських митців Закарпаття імені Імре Ревеса», яке тривалий час очолював чопський художник Ласло Мадяр; «Митці Тячівщини», учні школи живопису з Хусту, разом з своїм талановитим керівником Ласло Гайду… Художники з творчого об’єднання “Митці Верховини” з його очільником Валерієм Дьордяком, у свій час, теж експонувалися в «ІМПАСТО». З Будапешту приймали дорогого гостя, багатопрофільного художника із  світовим визнанням, уродженця Берегова Шандора Зіхермана з його персональною виставкою… 

Скільки приємних вражень залишили по собі виставки абстрактного живопису Золтана Дудаша, сюрреалізму Отілло Ковача… Запам’яталися поїздки наших митців у Хуст і їхня участь у виставці “Війна очима художників”… Після кожного пленера, що проходив на Міжгірщині, колишнє  об’єднання “Мистецька Угоча” разом з тодішнім керівником Карлом Керечанином теж постійно звітувало перед земляками у виставковій залі.

Тричі в нашому місті побував Володимир Ньорба з Ужгороду. І кожного разу, в нас влаштовував унікальні фотовиставки. Він дав нам можливість побачити унікальні знімки священика Миколи Авренія КЕРЕСТЕНІ з життя простих верховинців. Познайомив виноградівців з рідкісними розписами древніх храмів на Закарпатті. Заповнив виставкову залу “Імпасто” світлинами семи чудес України, які збагатили нас повчальними історичними та пізнавальними цінними відомостями про унікальність культурних надбань нашого народу.

Свій  вагомий внесок  у розвиток  образотворчого мистецтва  нашого міста зробив художник з Харкова  Олег Омельченко. Він розписав мурал “В єдності – наша сила”. Започаткував недільну школу по скетчингу для всієї бажаючої навчатися малюванню молоді. На кожній зустрічі проводить роз’яснення з конкретною бесідою про анатомію, пропорції й техніку швидкого рисунку для вибраної моделі натурниці. На руїнах замку Канків на Чорній горі провів майстер-класи з китайського живопису Гохуа. Виставлявся в двох обласних та кількох місцевих виставках живописців нашого міста. До поширення мистецьких надбань приєдналася його дружина Неллі Трубнікова та художниця-декораторка Ольга Тіводор, молода майстриня пензлю Габріела Тегзе та визнана мисткиня Гелена Матій, фотограф Борис Корнієнко… 

Швидко і непомітно збігли ці 10 років. Виставкова зала “Імпасто” стала справді духовною криницею нашого оновлення і проявів природних талантів, людей справді наділених Богом тонко відчувати красу оточуючого нас навколишнього світу і доносити до широкого загалу суспільства свої відчуття. Навіть в роки війни, муза не полишає митців, а постійно надихає їх плідно працювати і своїми зрілими, виношеними в серці роботами, піднімати нашу впевненість, віру, надію і   всеутверджуючу любов: Україна була, є і буде, коли  в неї  такі невситимі  до земної краси сини та дочки…

Марія КОНКІНА

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ

Р.S.:

Весь період свого існування роботу виставкової зали “Імпасто” адмініструє художниця/письменниця Валентина Костьо. Виставки, які вона організовує не тільки вражають любителів мистецтва, й  об’єднують людей у справжнє мистецьке коло. 

Як зауважує сама Валентина: 

“Виставкова зала “Імпасто” за 10 років свого існування (2013-2023рр.) відкрила чимало нових імен, показала неймовірну кількість картин, познайомила десятки людей і не втрачала жодного шансу говорити про мистецтво і його силу. Та я щиро завдячую всім місцевим художникам і художницям, які першими творили історію “Імпасто”. Вони є і залишаються своєрідним “оформленням” її, роблять живою, атмосферною, неповторною…”