Добрим людям – добре всюди

Його день наповнений вщент. Три з половиною місяці в дорозі. На гастролях. Об’їздив майже всю Україну.  Недарма. В нім гаряча кров, жива непосидючість, простота і чоловіча харизма, нестримне бажання спілкуватись з людьми, їм нести світло своєї душі і пісні, якими просочена кожна його клітина. Відколи почалася війна, працює рвійно, з подвоєною  енергією… Пише нові пісні, дає  благодійні концерти, щоб на вилучені від виступів кошти підтримувати воїнів Збройних Сил України. Зараз мріє про квадроцикл, який так потрібний бійцям 128-ої бригади…

Він так мріяв поїхати у Виноградів.Тут  колись знімався фільм “Табір  здіймається в небо”. І його бабуся Ляля Чорна грала в нім. Цей фільм знімав Еміль Лотяну і створив свій шедевр про кочове життя циган для яких властиві 5  ніким не повторних рис: привілля під Чумацьким Шляхом, розкладене в степу багаття, пісня та запальний  танець біля нього, прив’язаність до волі, любов до коней, ковальське ремесло і магія жіночого ворожіння. Це  з молоком матері передається з покоління в покоління…

Народився 8 липня 1972  року в Ясній Поляні, Тульської області (Росія). Його батьки, свого часу, були відомими співаками тому єдиного сина теж хотіли бачити продовжувачем артистичної династії. Щоб змалку звикав до колективу, дали його в дитсадок. І Петро Миколайович жартуючи, розповідає, що видно всі  сімейні союзи плануються на небесах. Уже в п’ять років він вперше закохався у Діану, на 2 роки молодшу за нього (дочку  маминої подруги). Батьки двох сімейств так і вирішили, що як діти підростуть, вони порідняться. Але тоді доля розвела їх. І батьки перевезли 8-ми річного сина в Київ, віддали його  в спеціальний інтернат для обдарованих дітей. Материні сестри Катерина та Ірина Жемчужні ніяк не погоджувались з цим рішенням, бо вважали, що дитина завжди повинна  бути з батьками. На їхніх очах рости, формуватись і виходити в люди.

Так хлопчик опинився в Україні. І полюбив її всім серцем, на все життя. В столиці навчався в музичній школі імені Лисенка. З ним тут займалися  внуки Платона Майбороди, Аркадія Філіпенка, син Юлії Тимошенко… В цей час Петра Чорного запросили зніматися в фільмі “Невловимі месники”, де вперше запропонували роль. По закінченні училища Петру Чорному захотілося  пожити на своїх хлібах. І став він  барабанщиком. З групою артистів поїхали на гастролі в Сочі. Й тут, після тривалої розлуки, зустрівся з симпатією дитинства – Діаною (хоча одразу її не впізнав, але закохався з першого погляду).

На 16 поверсі готелю дівчата виступали танцівницями в варіте, і Діана танцювала мексиканські, арабські, індійські танці. Від того пластичного вигину її тіла, спопеляючого погляду очей Петро зрозумів, що пропав… 26 років прожили з Діаною Дмитрівною. Мають 23-х річного сина Жана…

Життя вносило свої корективи, але незмінними залишалися любов до пісні, готовність жертвувати всім, лише аби займатися улюбленою справою. І хоч за плечима Петра Миколайовича  розміняний  полудень золотого віку, його запалу, енергії, бадьорості і вправності підтанцьовувати, умінню   розговорити  глядачів, огорнути їх  і  зарядити своїм позитивом молодим співакам варто повчитися.

Українці – добрі люди

“Українці – добрі люди” – так назвав  свою нову  програму Заслужений артист України  співак, музикант і композитор Петро Чорний. З нею і   вийшов до глядачів нашого міста. Не зважаючи на свою популярність, до роботи на сцені він відноситься дуже  вимогливо і з повною віддачею. І колектив його такий же. Він невеликий (з адміністратокою їх усього четверо), але шалено збратаний і фанатично відданий музиці і пісні.

Перше відділення “Б’ється моє серце і належить Україні” співак повністю присвятив своїм авторським та улюбленим в народі ліричним народним пісням. 

Свій виступ Петро Миколайович розпочав з оголошеної хвилини мовчання за полеглими на війні захисниками, героями України. У світовій спільноті вони стали лицем і гордістю нашої нації. Лунко віддає удари людського серця метроном. Всі  в залі глядачі підводяться з місць. Стоячи віддають людську честь і пошану всім убитим командирам і воїнам Збройних Сил України, які власним життям заплатили найвищу ціну за незалежність і суверенність нашої держави. Війна згуртувала всі нації і меншини, які проживають на Півночі, в Центрі, на Півдні, Сході та   Заході України. Вірні і нескорені сини  матінки нашої землі, на передньому краї лінії фронту надійно тримають оборону. Ми – разом. І в цьому – наша нездоланна сила.

Співак Петро Чорний виконує свою авторську пісню “Отаман”. Серце завмирає, коли відчуваєш, як по-синівськи щиро, виважено, трепетно і чутливо він виконує написаний свій   романс “Дніпро – рідний батько мій”. Не журба, а світла воля змусила українців взяти до рук зброю і  поповнити лави захисників. Вчорашні люди мирних професій стали бійцями. 

Тепло глядачі  сприйняли його пісні “Іване, Іване, серце моє тане”, “Гуцулко  Ксеню”, “Києве мій”… 

Понад 30 років на сцені. І це відчувається в його артистичному вмінні вкладатися в кожній пісні. Як неповторно звучать його ліричні  “Твоя  любов – самотній птах з пораненим крилом” та “Лети над край”. Українці відомі своїми вертепами, гостинністю, коли дорогим гостям на рушнику підносять хліб-сіль, запальним   гумором вони розвеселять будь-яку  людину. Але як прийшла гірка година лихоліття, весь світ заговорив про наших  відчайдушних  літунів “Київських  привидів”. Їм композитор Петро Чорний присвятив пісню “Горить -палає”. Озивається скрипка в руках  віртуоза Сергія Фельцмана (Ізраїль), із-за куліс, з двох боків виходять 26   дівчаток в українському народному вбранні (вихованки хореографічної  студії  “New Art” – керівник  Вікторія  Мазуряк) і під  мелодію цієї пісні вони виконують свій дуже  відшліфований, рухливий народний танець.

Настає справді  незабутня мить: на авансцену виходить скрипач Сергій  Фельтцман. Він так натхненно і  блискуче грає “Мелодію” Мирослава Скорика з кінофільму “Високий  перевал”, що серцем  відчуваєш оту неприховану виконавську професійну зрілість, якою в світі володіють одиниці.

Італійський композитор, уродженець Неаполя – Вітторіо Монті в 1904 році,  написав свій знаменитий класичний “Чардаш”. Він увібрав у себе циганський та турецький колорит і став   улюбленим та популярним танцем словенів, хорватів, словаків, угорців… Хоча мелодії “Чардашів” знайдете у Ференца Ліста, Йоганса Брамса, Петра Ілліча Чайковського… Але неперевершеним золотим шедевром став “Чардаш” Монті. У нього краща виразна мелодія. Повільний темп змінюється на швидкий, величний, запальний, гордий… Скрипалю  вдалося проявити свої величні технічні навички, чуттєву красу тембрального  забарвлення даного твору яку належно оцінили виноградівські глядачі.

Друге, ромське  відділення співак  Петро Чорний присвятив циганським пісням, жартуючи зізнався, що циган не лише танк украв у рашистів і перегнав на свій бік. Він і улюблену українську  пісню “Зеленеє жито, зелене” привласнив собі. І тепер на весіллях, ювілейних і пам’ятних торжествах, без цієї пісні не обходиться жодна циганська подія. 

У квітні наступного року, в Лондоні, на свій форум  зберуться роми всього світу. На нім Петро Миколайович виконуватиме гімн  ромів “Романа чавала”. Це не лише висока честь і визнання його, як співака, але й велика відповідальність. Ця прониклива  мелодія зараз ним співається для глядачів в залі. 

Мало хто знає, що популярний і добре знаний в народі романс “Очі чорнії” написав український поет Євген Гребінка. Коли буває холодно в душі, його своєю любов’ю зігріває світла пам’ять про неньку. Їй він присвятив свій романс “На долонях степу, погадайте, мамо”.

Пісню “Підманула, підвела” разом з артистом співає вся зала глядачів. А вже її змінює  його авторська “Дві  дороги, дві долі”. Під гарячі, довго   нестихаючі оплески присутніх, на  сцену знову виходить скрипаль Сергій Фельтцман. Для виноградівців він зараз  грає П’яту п’єсу з циганської сюїти “Прелюдія” з підзаголовком “Легенда”, відома як “Астурія”, написана композитором Ісаком Альбенісом, в Лондоні, для гітариста Андреса Сеговії під враженням поїздки в Арагон, Андалузію, кастілію, Каталонію і північно-гірський район Іспанії – Астурію. Композитора тут захопили І приємно вразили вечірні серенади та  циганські танці фламінко з кастаньєтами, які тривали всю ніч, аж до світання… величезний успіх випав і на мелодію “Жайвір” румунського   композитора і виртуозного скрипаля   циганського походження Ангелуша Дініку (1838 -1905). Популярності цей твір-шедевр набув як музична п’єса  “Ciocarlia”, завдяки старанням його внука Григораша Дініку…

І знову своїм співом глядачів чарує Петро Чорний. Для високих атлантів, що воюють на передовій (а це – запорізький, херсонський, харківський, бердянський, сумський, миколаївський  напрямки), він присвятив свою ліричну пісню “Сім тисяч… алло”. В ній лірична нотка: як ти мене знайшла, зачепила за душу, що б так терпляче чекав дзвінка і мусив бодай почути твій голос. Пісню “Українці – добрі люди, добрим людям – добре  всюди!” підсилюють своїм  запальним танцем 15  вихованок  хореографічної студії мистецької школи “New  Art” (хореограф  Юдіта Шавкова). Три години нової програми Петра Чорного збігли, як одна мить. Акустику і освітлення, музичний фон номерів на високому технічному  рівні справно   забезпечив харківський звукооператор Валерій Дерев’янко. Глядачі довго аплодували гостям, фотографувалися на згадку про цей хвилюючий, справді незабутній, насичений позитивною  енергією музичний вечір. Він приніс велику насолоду, радість і задоволення і самим артистам, і захопленим мистецькою культурою цієї творчої групи, глядачам.

Марія КОНКІНА

Очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛІЖ