Її нічого не зламало, пережила усі випробування життя

У Виноградівській міській бібліотеці-філії №3 (вулиця Шевченка, 6) відбулася творча зустріч з поетесою Наталією Сідларь-Дубова. Уродженка Виноградова. Закінчила Ужгородське училище культури. Почала працювати у Виноградові і десять років була завідуючою краєзнавчим відділом центральної районної бібліотеки. Її судженим став офіцер артилерійської військової частини. З ним і переїхала на постійне проживання у Харків. Має двох дорослих синів. Вони стали військовослужбовцями. Спокійне, мирне життя раптово обірвала війна. Все побачене і пережите за 609 днів торкнулося чутливих струн її душі. Воно знайшло своє відтворення у написаних нею віршах і прозі. Виноградівцям авторка залишила другий випуск літературного альманаху Всеукраїнської поетичної родини «СНІП» сучасної новелістики і поезії, виданий у Вінниці у видавництві «Твори» 2023 року.

На 298-304 сторінках цього чотириста семи сторінкового видання надруковані два її вірші «Кінець квітня» та «Між нами» і 5 прозових творів «Все буде добре», «Стан душі», «Про людяність», «Під Бахмутом» та «Евакуація». У «Альманасі  днешньої підкарпатської русинської літератури» за редакцією Юрія Шиповича знаходимо відомості про неї як авторку. Народилася 4 квітня 1976 року у Виноградові. Середню школу закінчила 1996-го. З дипломом культосвітнього училища повернулася 2005 року. Друкувалася в обласній газеті «Молодь Закарпаття» та районній «Новини Виноградівщини». В 2021-му видала першу авторську поетичну збірку «Шляхами Незабутих Почуттів» (Харків, видавництво Добриніна В.). В цей же час друкується в патріотичних збірниках «За Україну» та «Під спів солов’я  у ніч горобину». Її прозовий твір «Сила любові» помістили в культурно-белестричному журналі Закарпатського обласного науково-культурологічного товариства імені Олександра Духновича та русинського культурологічного клубу «Отцюзнина» №1 (11). 

Розповідь про землячку-поетесу Наталю Сідларь-Дубову розпочала  провідний бібліотекар Галина Шапко, яка зачитала її вірша з нової, зараз презентованої збірки авторки «Шляхами Незабутих Почуттів» «Хто?» (сказав щаслива – нещаслива, не кляне недолі, бо знає що попереду все її життя). Поетичні рядки «Севлюш» декламує бібліотекар коледжу Алла Кайзер. «Материнська молитва» озвучена бібліотекаркою з коледжу Юлією Мигалко. Декламування поезії «З часом міцніє кохання» продовжує бібліотекар Ольга Зевдій та «Розкажу тобі про межу» її колега Наталія Попович. 

Від декламування віршів не утримується й сама авторка. Вона проникливо читає прозовий твір  «Ангел» про зустріч дружини в лікарні з чоловіком, у якого на війні відірвало ногу і він лежить у п’ятій палаті, на п’ятому поверсі. Ця новела так схвилювала присутніх, що учні 7-В класу міської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 засипали письменницю запитаннями: Коли закінчиться війна? Чи поезія об’єднує слухачів? Скільки часу необхідно – день чи більше, щоб написати таку річ?

Наталія Григорівна призналася, що пише й на русинській мові і найновішим є її вірш «Парадички достигають на дарабі». Авторку тепло вітає керівник Закарпатського обласного науково-культурологічного товариства імені Олександра Духновича Юрій Продан. На згадку про цю теплу зустріч дарує їй книгу М. В. Білак «Вшиткі люди – вшитко знають». Дуже доречною стала зараз лірична пісня Ю. Рибчинського «Чарівна скрипка», яку виконує викладач по вокалу Виноградівської ДШМ імені Б. Бартока Світлана Гнетило. Так зворушливо звучить далі розповідь гості з Харкова, яка часто відвідує лікарню, де постійно лікуються сюди доставлені поранені з війни. Скільки разів вона чує такі зворушливі жіночі слова «Буду рідний завжди з тобою, бо дружина я повік твоя». Про її збірку «Шляхами Незабутих Почуттів» продовжує свою розповідь провідний бібліотекар Галина Шапко. До неї входять п’ять розділів:  «Келих моєї любові», «Писала мати синові листи», «Там на полонині», «З того часу, як поруч з тобою» та «Душа живе у світі почуттів». У надрукованих віршах охоплений весь спектр людських почуттів: любов і розлука, чекання і страждання, втрати і біль, самотність і пробуджена надія, жахіття і віра, що виживемо, бо Україні бути. Колишні колеги Наталії Григорівни Віра Форос та Катерина Вашкеба вітають її з вдалим творчим проривом і вручають букети квітів. Розчулена жінка читає дуетний вірш, написаний з Романом Твердохлібом «Гіркий розлуки час». Слова просить місцева поетеса з Новоселиці, волонтерка і мати п’ятьох дітей Тетяна Рацин. Зараз вона вчителює у Веряцькій ЗОШ і збирає вірші для нової збірки. Один з авторських «Розсипана любов» став  продовженням її нового вірша. На цій теплій ноті і підійшла до завершення ця творча зустріч. Патріотичні мотиви і викладені в рядках думки стануть своєрідним літописом пережитих нами подій за ці тривожні часи.

Марія КОНКІНА

очільниця Виноградівського відділення ГО МАЛіЖ

Фото: Іван Буркало