Підводна одісея Золтана Дудаша

Про те, що пройметься любов’ю до морської стихії, в дитинстві не знав і не відав. Народився під відрогами Чорної гори, у місті Виноградові. Твердо відчував під ногами землю. І в водах Тиси запливав до протилежного берега. І шкіряного м’яча з хлопчаками ганяв по траві шкільного двору. Ріс, як усі його ровесники.

Якось, переглядаючи, на полиці шкільної бібліотеки нові надходження, випадково наштовхнувся на перекладену з французької мови книжку Жака-Іва Кусто та його напарника по наукових експедиціях Філіппа Діоле “Затонулі скарби”. Полиставши кілька сторінок, вирішив взяти почитати. Переглядаючи телепередачі “Клуб мандрівників”, який тривалий час успішно вів відомий у світі медик, вчений і тележурналіст Юрій Сенкевич, котрий біля телеекранів збирав тисячні глядацькі аудиторії, Золтан згадав, що ці двоє французів захоплено вивчають і розкривають людству невідомі сторінки, досі ніким не вивченого Світового океану. Допитливість французів ставила перед ними десятки запитань, які спливали до них після кожного занурення з борта “Каліпсо” біля північного узбережжя Африки, на Мальдівських островах, в Аравійському морі; у острова Сокотра; з глибин Карибського і Середземного морів… Ці нерозлучні диваки відкривали перед людством заворожуючий і досі невідомий, прекрасний і загадковий підводний світ Світового океану.

Книжка вразила і захопила підлітка. Коли влітку, з батьками вперше відпочивали на Чорному морі,  він заплив до буйків, розпростерши руки, перекинувся на воді. Над ним було чисте небо, яскраве сонце, чайки, що кружлялись і вились, кигикаючи над ним угорі. На погойдуванні хвиль розслабився, відчув умиротворення і дивовижний спокій. У його словнику, після кожної поїздки на море, з’являлися нові записи і терміни: затока — частина водного простору, що заклинюється в сушу; бухта — невелика глибинна морська затока; лагуна — неглибока морська затока; сага — річкова затока; губа — морська затока розгалуженого гирла річки; лиман — затока заповнена морською водою в гирлі ріки; фіорд — це вузька морська затока між крутими і стрімкими берегами та гірськими виступами; коліно; завороть…

Так поступово, нагромаджуючи відомості про море, як природну стихію і загадкове у Вселенній середовище, у Золтані Дудаші зароджувався майбутній аквалангіст.

Знайомство з печерним дайвінгом

Якось, у інформаційному просторі, Золтан Йосипович випадково натрапив на широкоформатне відео про загадкове занурення аквалангістів на 20-метрову глибину, в зимовий період. Кілька разів зосереджено і уважно переглянув його. Йшлося в нім про те, що на дворі стояв мороз —  40*С . Навіть волога в повітрі замерзала. А за сніжним пагорбом, у цій місцевості знаходилося чудо природи Ординська печера —  найзагадковіше і найкрасивіше місце в світі. В пласті чистого білого гіпса, з кромешньої, суцільної пітьми, форматом знімального апарату 4К, в обрамлені стін з білого гіпсу, однієї з прихованих і найбільших таємниць підводної Вселенної вперше було знято рідкісну загадкову печеру. На пагорбній місцевості, в кінці села Орда, у підніжжі Уральських гір, під товщею снігу, люди виявили отвір —  справжні ворота у підземне царство Нептуна. Влітку сюди стікалися води. Куди вони вели і що за ними було приховано, з часом мали з’ясувати люди.

Вперше, дайвери занурилися в цю впадину землі, влітку 1994-го року. Утворилася вона внаслідок пролому гіпсової стелі в печері, під тягарем землі і товщі замерзлого снігового покриву і відкрила таємничу завісу свого підземного світу для ознайомлення і пізнання з нею людини. Кожне занурення сюди —  ставило нові запитання, поглиблювало і розширювало людські можливості у вивченні досі  невідомих у природі явищ. Спонукало людський розум постійно працювати, удосконалювати своє спорядження, освітленість, знімальний у незвичних умовах процес, безпеку перебування людини під водою, можливості її пересування та їзду на підводних скутерах по загадкових природних лабіринтах, сформованих на протязі 300 млн. років.

Здобуті нові відомості і сучасні конструкції та техніхні засоби дозволили дайверам скласти комп’ютерні тривимірні карти, в яких розгалужена сітка галерей переплелися з вивченими під час занурень лабіринтами і склала протяжність приблизно 5 кілометрів. Так, накладанням топографічної і тривимірної комп’ютерної карти дослідники підземелля отримали повну уяву про цей загадковий простір, згодом названий  “Гідрокосмос”.

Що приховує в собі печерний дайвінг?

Щоб дослідити невідомі підземні печерні ходи та несподіванки, з якими людина, в ході глибинного занурення, може зіткнутися,  дайвінгісти готуються заздалегідь. На протязі року. Загодя намічають місце занурення, знаючи що занурюючись у воду, кожний за плечима несе вантаж в 50 кілограмів. Тут враховується все: величина воронки  температура води, глибина занурення, час спуску на відповідну глибину і перебування людини під водою (воно обмежене тривалістю перебування в цій стихії не більше 1 години). Якщо у цьому середовищі людина відчує охолодження і її температура тіла досягне 35 градусів Цельсія людська увага розсіюється, втрачається орієнтація. Це вимагає негайного повернення на поверхню землі.

Дослідникам водного підземного простору невідомі ходи та їх межі. На кожному кроці може виникнути перепона: вузькі проходи, завширшки в 70 сантиметрів, коли балони з киснем залишають подряпини на стінах, у такому просторі навіть важко розвернутися. Досягнувши дна ластами, під ногами починає мутніти і підніматися вгору вода. Інколи ця каламуть не дозволяє перед собою бачити і закриває видимість контурів печери. Похолодання всередині печери приводило до того, що волога, яка йшла від води, одразу застигала і утворювала кристали причудливої форми. Світло потужних ліхтарів всередині печери вихопило озеро. Вода в нім була незвично прозора. В ній не видно жодної живої істоти. Далі проглядаються стеля і стіни —  гіпсові. Наче висічені вправними руками людини. Дух древності відчувається в цім просторі. Як же виникли вони? Це величезне водяне чудо природи з’явилося  на дні моря, яке тут колись було. Тектонічні зрушення Землі своїми плитами витіснили його і лише частина води залишилася на його дні. Вчені спробували відтворити і змоделювати появу цих гіпсових нашарувань. Деінде вони досягають глибини до 60-ти метрів. В ході експерименту виявилось, коли від взятої кількості морської води під час випаровування залишиться 1/4 її об’єму, в ній починають формуватися кристали гіпсу. При більшому об’ємі —  утворюється сіль.

На протязі 300 млн. років, при сприятливих умовах вода, яка зовні сюди стікала і з часом випаровувалася, наростила ці шарові відкладання такої значної товщини. Коли ж дайвісти ступили на дно, сигнал їм сповістив, що через 15 секунд увімкнуть світло для проведення зйомок. Перед зором дайверів постала вражаюча уяву картина: у віддаленому між колонами кутку неочікувано для них виринуло гіпсове розгалужене дерево. Аквалангістам тоді вперше вдалося зняти цю дивовижну панораму під водою. Та підійшов час спливати, це показали прилади. Поверталися назад, емоційно переповнені враженнями. Головне, всі були живі.

При повторних зануреннях водний космос відчутно приблизився до людей-смільчаків. Якась таємнича енергія струмувала тут. Дивні ходи і лабірінти виринали в стінах і далі манили за собою. Вони змінювались на очах прибульців. Наче живий організм підземного світу охоче відкривав людям раніше не бачені видовища. Захопленню дайверів не було меж.

Бажання пензлем відтворити побачений під водою світ

Винесені з “Гідрокосмосу” враження зумовили Золтана Йосиповича взяти до рук фарби і пензлі. Так він почав освоювати, відтворювати на полотні, малювати абстрактні живописні картини. Ця творча іскра в нім все більше розгоралася. За два останніх роки, у рідному місті, у виставковій залі “Імпасто” вже втретє організував свою персональну виставку. На цей раз, 64 дивовижних і фантастично захоплюючих його картин, побачили виноградівці і прибулі на відкриття шанувальники його творчості з Мукачева, Берегова, Вилка, Хусту… Все продумав до дрібниць. Із столяром Василем Білецьким виготовили особливі матові рамки без скла. Щоб кожна освітлена його робота достовірно доносила до глядача форму і неповторність барв самого оригіналу картини, не прилипала до основного полотна, а була природно оживляючою і легкою.

47-ми річний художник, поетапно своєму здійсненому зануренню в “Гідрокосмос”, розбив полотна на окремі тематичні розділи, включаючи їх в такій системній послідовності: “Тінь” — 15 картин; “Скеля” —  13; “Іній” —  5; “Сяйво” —  5; “Космічний океан зверху” —  4; “Підводний світ зсередини” —  10; “Кораблі” —  13. І одна робота райдужно-еротична, без назви. Ще одна приємна подія: в інтернетній мережі з’явився Youtube-канал «Dudas Zoltan» де митець до виставлених своїх робіт вдало підібрав музичний фон. Він став своєрідним обрамленням до побаченого на картині і вперше пережитого ним і відтвореного дива підводного світу.

Як талановитому самородку — митцю Золтану Дудашу, що так наполегливо, рвійно і рішуче увійшов у світ абстрактного живопису, вдалося відкрити і показати своєму пересічному відвідувачу незнаний досі простір Світового океану: з космічної висоти, зсередини і з глибинного дна і захопити цією темою молодих художників. Від себе мені хотілося б додати і побажати, щоб скоріше підійшов той час, коли Золтан Дудаш поповнить ряди членів Національної Спілки художників України. І ми першими щиро привітаємо його з цим заслуженим визнанням як талановитого і пробивного у своїм захопленні митця.

Марія КОНКІНА

очільниця Виноградівського відділення  ГО МАЛІЖ