Микола Ігнатик та рок-гурт “ЕСКІЗ”  – синергія творчості

Недавно пройшли роковини смерті Миколи Ігнатика. Він, як талановитий музикант і художник, залишив виразний слід у пам’яті та серцях багатьох людей у нашому місті. Його внесок у розвиток музичної культури та творчість гурту “Ескіз” навічно залишиться в спогадах та теплих думках тих, хто його знав і цінував. 

Створення

Гурт “ЕСКІЗ” виник у 1986/87-х роках на Виноградівщині, об’єднуючи талановитих музикантів того часу. Корпош Василь та Микола Ігнатик, син відомого закарпатського художника Миколи Михайловича Ігнатика, стали засновниками гурту. Кожен з них вже мав свій музичний шлях, позаяк брав участь у різних гуртах, включаючи такий відомий проект, як “Неудачники”,  але саме їх об’єднання та визначення себе, як каталізатора нової епохи для рок-музики в регіоні, стало новим етапом розвитку рок-музики на закарпатському музичному просторі та унікальним внеском у музичну культуру. 

Невдовзі до “Ескізу” приєдналися ще двоє талановитих музикантів: Золтан Долгош, досвідчений бас-гітарист, раніше відомий своєю участю у “Неудачниках” та Андрій Скаканді, молодий, енергійний, щойно повернувшись з армії. Його виступи завжди розпалювали публіку, надаючи “Ескізу” нового динамічного звучання та вражаючого сценічного образу.

Пізніше до складу гурту “Ескіз” приєднався  Іштван Чуприк, представник великої музичної сім’ї краю. Однак, через конфлікт з лідерами гурту, Василем і Миколою, Іштван, на жаль, змушений був швидко покинути колектив. 

Ця подія залишила свій відбиток на історії гурту, але “Ескіз” продовжив розвиватися.

Пісні “Ескізу” стали справжнім зарядженням для багатьох, особливо завдяки словам, написаними автором текстів, Василем. Навіть на той час він висвітлював актуальні проблеми, такі як забруднення екології та бюрократія. 

Микола, читаючи ці тексти, майстерно створював музичні аранжування, що стали популярними серед численних мешканців міста.

Андрій Скаканді, вокаліст “Ескізу”, виявив себе як особа, яка несе цільовий зміст пісень і передає їх публіці. З рідкісним голосом, здатним виконувати високі ноти, він мав мету привертати увагу до слів, створених Василем, і передавати їх емоційно публіці. У той час, коли Андрій захоплював слухачів своїм вокалом, Золтан з Миколом творили складні та потужні музичні мелодії, які доповнювали цей цільовий вираз. Їхня спільна творча взаємодія, своєрідна синергія внесла значний внесок у розвиток рок-музики нашого регіону та  дозволила “Ескізу” залишити яскравий слід у музичній історії.

Успіх та труднощі

На жаль, гурт “Ескіз” стикнувся з низкою викликів, які призвели до його припинення. Розпад СРСР призвів до закриття єдиного спонсора гурту – “Електрон”, що суттєво вплинуло на фінансування та можливість продовження творчої діяльності в місті. Також причиною  припинення діяльності гурту стала травма руки основного соло-гітариста Миколи, який виконував складні сольні партії на гітарі. Ці обставини об’єднались, призводячи до завершення існування “Ескізу”.

Незважаючи на короткий термін існування, гурт “Ескіз” встиг створити надзвичайно цінну колекцію у вигляді єдиного альбому. Вони не лише прагнули подарувати свою творчість слухачам у регіоні, але й намагалися донести її до широкого загалу області. Незважаючи на труднощі, з якими вони стикалися, “Ескіз” залишив свій слід у музичній спадщині, викликаючи вдячність та захоплення своїх прихильників.

Справжнім випробуванням для гурту були досить курйозні випадки, коли концерти у Мукачеві/Сваляві/Ужгороді/Хусті та Рахові мали відбутися, але музикантів так і не пускали в зали, навіть попри попередні домовленості та розповсюджені афіші. Тодішні працівники КДБ обвинувачували учасників гурту у зраді народу, особливо виділяючи їхнє довге волосся, та джинси варені в каструлі та вибір  “Levis” й “Wrangler”,  як знак протесту. Це свідчить про те, як музика та вигляд гурту стали об’єктом уваги та переслідувань за тогочасних політичних обставин.

Гурт “Ескіз” розвивав свою тактику, починаючи з представлення своїх перших пісень публіці в селах району. Це дозволяло їм випробувати реакцію аудиторії та займатися творчими експериментами. З часом, коли вони мали обкатану програму, гурт здатний був виступати перед міською публікою з вже визначеним і впізнаваним стилем та звучанням. Цей етап розвитку гурту дозволив їм розширити своє впливове коло та здобути популярність серед різних шарів слухачів.

Варто відзначити, що гурт “Ескіз” влаштовував свої самі визначні концерти у Чопі та Берегові, де присутність аудиторії досягала вражаючих масштабів, близько 500-1000 людей. У той час така кількість слухачів вважалася надзвичайною, особливо в умовах тодішньої системи влади та соціокультурного контексту. Це свідчить про популярність та вплив “Ескізу” на музичну сцену регіону та велике зацікавлення глядачів їхніми виступами.

Цікавим є факт, що гурт “Ескіз” грав і на саморобних гітарах, вирізаних із старих шкільних парт. Використання таких нестандартних інструментів свідчить про творчий підхід гурту та його здатність до імпровізації в умовах обмежених ресурсів. Це також підкреслює атмосферу DIY (Do It Yourself) та піднесення музичної творчості навіть за скромних обставин.

Також варто відзначити підхід до творчості – використання перепаяних колонок, які отримали нове життя завдяки майстерності творчого чоловіка та бас-гітариста Миколи Мадяра. Здається, що гурт “Ескіз” не лише експериментував із звуком, але й залучав до своєї творчості різноманітних талановитих індивідів із різних сфер життя. Це зробило їхні виступи не лише музичними, але й вражаючими експериментами в області аудіовізуального мистецтва.

Пам’яті Миколи Ігнатика

Іоанн Фон Геннінгс