Застрельте  мене, не  мучте: Микола Бурмек-Дюрі 

З новою книгою іде до читачів

Микола Бурмек-Дюрі… Молодий ромський письменник. Проживає в селі Великі Ком’яти, колишнього Виноградівського району, на Закарпатті. Свою стезю у літературний світ торував непросто. Давалось йому все нелегко. Та своєю  вимогливістю, настирною, наполегливістю, старанністю і бажанням піти іншим шляхом, не звичним для його ровесників і описати світові,  показати  справжнє життя ромів,  їхні багаті традиції і звичаї, моральні устої і набуту за віки кочового, а згодом осілого способу  життя  його народу з самісінької  середини общини.

У нього все незвичне. Народився 6 червня 1987-го року, в місті Чигдомин, в  Хабаровському краї. У простій ромській родині. Мамі, Людмилі Василівні, тоді йшов 21-ий рік. Та з чоловіком прожила недовго. Коли Миколіі пішов четвертий рік, батько покинув родину. Молода жінка, з сином на руках, знову повернулася  до батьків, у Великі Ком’яти. У школу Микола пішов переростком. Але світла і тямуща  голова, його розум і бажання йти на рівні з однокласниками,  дисциплінували підлітка. І незабаром, у класі, він став повнокровним товаришем і старанним учнем. У всьому приймав активну участь. Жоден шкільний захід не пропустив. Ще й в образотворчу студію, що працювала на базі Виноградівської школи  мистецтв імені Бели Бартока записався і став освоювати ази малювання.

У липні 2010-го поступив на юридичний факультет Карпатського університету  імені Августина Волошина. І знову його старанність  допомогла завоювати  повагу однокурсниківі успішно закінчити свої студії в Ужгороді. У 2015-му році отримав диплом бакалавра зі спеціальності “Право”. У 2018-му році диплом  магістра-богослова. Легко йому дався і базовий рівень курсу англійської мови.

Трудову діяльність розпочав юристом у Виноградівському Третейському  суді,  де проробив півроку. Потрапив під скорочення. За  направленням районного  центру зайнятості пройшов шестимісячну практику діловодом на  Шаланецькому цегельному заводі…

Вдень працював, а вечорами писав. Коли закінчив роботу над своїм першим  літературно-художнім твором “Щоденник  молодого рома-мандрівника”, звернувся до відомого в Закарпатті видавця, земляка, який проживає в Ужгороді, але родом з сусіднього села Боржавське, Івана Михайловича Ребрика. Той уважно перечитав рукопис юнака, зробив деякі зауваження, але  знайшов зміст цікавим і пізнавальним для широкого загалу читачів. І у його  видавництві “Гражда”, за фінансової підтримки Міжнародного фонду  “Відродження”, у 2018-му, вийшла  друком перша книга Миколи  Бурмека-Дюрі    “Щоденник молодого рома-мандрівника”. Вона відкрила  рахунок наступним виданням, профінансованим Міжнародним благодійним фондом  “Відродження”.  Так побачили світ його нові книги “Мама казали  правду ” (2018), “Гонір  дикої  троянди” ( 2019 ), “Циган і три срібні монети”. Резонанс від друкованих видань молодого  ромського автора був відчутним по відзнакам і численним преміям,  друку у альманахах і збірниках молодих сучасних авторів. Торік, Закарпатський академічний український музично-драматичний театр братів Юрія, Августина та Євгенія ШЕРЕГІЇВ, за сценарієм Олександра Гавроша, який по мотивах ” Щоденника  молодого рома-мандрівника” Миколи Бурмек-Дюрі  написав  і колективом театру здійснили постановку моновистави “ЧІРІКЛІ”, яка в обласному центрі  пройшла  з великим і заслуженим успіхом…

І ось, молодий ромський  автор знову  йде до читача з п’ятою, справді  панорамною для роздумів книгою “ЗАСТРЕЛЬТЕ  МЕНЕ, НЕ  МУЧТЕ!”

Вона  про життя і  непересічні долі простих закарпатських  ромів. Час накладав і залишив свій відбиток і на їхнім житті. Починаючи з 30-х років минулого століття і до  сьогоднішніх днів ромська община теж  проходила трансформацію  в суспільному зрізі. Яскравим прикладом цього можуть бути і наші села Підвиноградів та  селище міського типу Королево і Вилок. На відведених земельних ділянках  під забудову житлових будинків з’явилися сучасні поверхові котеджі. У дворах припарковані  сучасні  легкові автомобілі  найвідоміших світових виробників. У ромів з’явилася своя символіка: прапор – на синьо-зеленому фоні в центрі червоне колесо. Молодь свідомо  потяглася до знань. З’явилися свої молитовні доми. Відкрилася амбулаторія і свої школи, де на місці можна отримувати сучасне лікування і здобувати шкільну освіту.

В 70-тих роках Еміль Лотяну переніс зйомки кінофільму “ТАБІР ВІДХОДИТЬ  В НЕБО”  у наше місто Виноградів і  краєвиди відрогів Чорної гори  та  мальовничі місця закинутого старого саду  на березі Тиси стали місцем масових зйомок з участю місцевих ромів. А коли перший показ знятого фільму проходив у кінотеатрі  “Промінь”, всі місця заповнили королівські та підвиноградівські роми, які були живими учасниками цього неймовірно хвилюючого  фільму про  долю ромів, їхнє кочове життя, шалене кохання і драматичні перипетії, пов’язані з ним. У  2000-них роках на свій екран  Закарпатське обласне телебачення  запустило нову програму  “РОМАНО  ДЖІВІПЕН”.  Редактором її стала досвідчена  ініціаторка Віра Кобулей та невгамовна  журналістка Євгенія Навроцька. Вів ці передачі талановитий  молодий диктор  Мирослав Горват. Тоді  утрьох вони започаткували цікаву підбірку матеріалів про визначних осіб  ромського походження. З численних переглядів цих випусків мені особливо  запам’яталася  доля  нашої землячки, неперевершеної  піаністки, Етелли Чуприк, яка здобула світове  визнання і своїм блискучим талантом, феноменальною пам’яттю (на концертах класичні твори найвидатніших  композиторів  музичного ОЛІМПУ   грала без нот) і  майстерною грою підкорила слухачів найпрестижніших театральних  сцен… 

…Передмову до нового  літературно-художнього видання з  інтригуючою читача назвою  “ЗАСТРЕЛЬТЕ  МЕНЕ, НЕ  МУЧТЕ!” написав  член Спілки письменників  України Василь  ГОРВАТ. Він зробив короткий, але дуже пізнавальний  огляд творчості молодого ромського автора. Звернув увагу читача на незвичний літературний жанр, яким скористався Микола  Бурмек-Дюрі  “вакерка” (на ромській мові “вакирес”,  що перекладається словом “розмова” ).Так  автору легше спілкуватися і доносити до свого читача  враження, настрої, емоції своїх  героїв, прототипами яких стали не надумані, а живі його  родичі, сусіди, знайомі.

І автор теж взяв  і сказав з  цього  приводу  своє  слово.  Якось працював в  одній  родині. І звернув увагу, як батьки опікуються своїм синком. Всі його забаганки  навіть заздалегідь  і  одразу  виконують. З усіх  сил  стараються, щоб життя  сина стало значно кращим, аніж було у них, в  його віці. Микола ріс без батька. І в усьому завжди  розраховував лише на себе, свої сили і можливості. До труднощів звик змалку. Навчився самостійно і наполегливо їх долати. А тут задумався: цікаво, яким буде самостійне життя цього хлопчини, коли всі  проблеми  його і всі його забаганки за нього вирішують його, сліпо  люблячі  своє чадо, батьки!?

У новій книзі Миколи Бурмек-Дюрі  читач зануриться в 11 цікавих життєвих  вакерок (історій його героїв, яких чекають цікаві  емоційні переживання  потрясіння, тупикові ситуації, коли треба проявити характер робити свій вибір, відстоювати свою людську гідність, пізнавати саме  життя).

Земля  давала ромам силу і красу

Отже, перегортаючи прочитані сторінки, занурюємось у запропоновані автором вакерки… У першій  “ПРЕДКИ”  розповідь про життя  вагітної бабулі та  її чоловіка, безробіття і голод, про окупацію  краю і ставлення чужинців до ромів. Їх зігнали до гурту, вивезли на берег річки, змусили  роздягнутись, всіх   поголили, загнали у воду помитися. Два дні  їх тримали в хліві і відпустили по домівках. Згодом, свою обрізану косу бабуся повісила на гвіздок у дідовій кузні,  щоб вона всім ромам і людям нагадувала про тяжкі часи, коли життя ромів висіло на волосині.

У другій розповіді “ЧОМУ МАМА  ПОВІСИЛАСЯ? ” автор розповів, як молода і вродлива  ромка не знесла, не пережила  завданої їй  наруги солдатом-гвалтівником, що її жіночу вірність заплямував… Задумуєшся над  родинною історією вагітної Естер та її чоловіка, якого на полі застрелив сторож, бо спіймав на кражі. У жінки ця несподівана новина  викликала передчасні  пологи і появу на світ плоду їх кохання, донечки Румелії. Нелегке подальше життя  Естер і доні, їхнє поневіряння між людьми, сватання Густія. Перша вагітність. А тут, сороковий  рік, війна. На подвір’ях нишпорять солдати. Один з цих посіпак застрелив Густія. І коли жінка впала перед ним на коліна став її  бити ногами в живіт. Молода вагітна  Румелія закровоточила. Ще дужче вхопилася за ноги звіра-солдата.

– Застрельте мене, –  в розпачі кричала молода ромка, яка втратила свій перший плід, – не мучте!…  Обійшовши найближчі двори, всіх ромів, мов худобу, загнали на вантажівку.  Хату облили бензином і підпалили…  

Вакерка  “БЕКІ” розкрила долю  чоловіка, який повернувся з трудового табору і застав смертельно хворою свою кохану дружину  Єсенію. За час його відсутності вона народила дівчинку, яка хиркала з цікавістю на свого батька, у сусідній кімнаті, на гітарі грав 16-ти річний його син Бекі. Видно, так вправно грає, бо вдався в їхній  чоловічий рід музикантів. А на ранок Єсенія померла. Після її похорон за столом зібралися всі роми і сумуючи за нею, згадували покійну…

Це людське сяйво і над моєю долею

З неослабним інтересом  перечитуються  оповіді “ЛОКОТАР І САВАН”  яким довелося боротися за своє кохання і право створити свою сім’ю, “АСАЛА” який  дитиною пройшов важкі випробування долі, ховався в колючках, опинився в  римській  родині в якій  жінка зазнала з боку чоловіка знущань за те, що прийняла в дім зайвий рот, з її двома дітьми, під покровом ночі, бігли від  переслідувань, аби не потрапити в число тих, кого насильно везли на страту. У місті Севлюші забігли у двір, де жили літні люди-українці. Ті нагодували їх і прийняли за своїх. А коли це подружжя померло, залишили Асалу і Ліані свій дім і все набуте за свого життя…

Кожна історія, як “ЙОЖКА”, “БІБКА”, “БУЗ” та “РАТ”  про складні людські відносини, хвилювання, надії і сподівання, про бажання чогось досягти у житті і відчувати себе людиною, господарем своєї долі. Микола Бурмек -Дюрі  уміло описав психологічний стан своїх героїв, знайшов ту правдиву, відшліфовану часом зернинку їхньої сутності, яка властива майже всім ромам. Перегорнута 302 сторінка цього видання, що вийшло у ФОП Ребрик А.і., в Ужгороді, тиражем 200 примірників за сприяння і фінансової підтримки Європейського  ромського інституту мистецтв і культури та Стипендіальної програми Українського ПЕН.  Відчуваю, скільки вражень і емоцій  принесе ексклюзивне літературно-художнє видання  “ЗАСТРЕЛЬТЕ МЕНЕ, НЕ МУЧТЕ!.. читачам, які по-новому сприймуть життя ромів, як співвітчизників. Вони теж змінюються, як люди, сповна прагнуть  проявлятись і приносити користь своїй родині, нації, українському народу, із  зброєю  захищають свою землю  на війні і хочуть бути затребуваними громадянами  і на тих місцях, куди їх у даний час  вимушено занесла і закинула   людська  доля…

Очільниця Виноградівського відділення ГО  МАЛІЖ

Марія КОНКІНА