У спіралі вічної суєти і буднів до нього приходить натхнення

Тим, хто безкорисливо повертає нам смак життя, присвячую…

Він довго виношував  цей задум, десь сумнівався і докоряв  себе:  вже третій рік  в країні йде широкомасштабна війна. Який концерт, які пісні? Але Наталя Володимирівна Вейконь настирливо підганяла  його: 

“У Виноградівському міському будинку культури зберемо людей різних поколінь  і вилучені кошти перерахуємо на підтримку нашої 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади…” 

Нарешті дійшли  до спільної згоди, визначилися з датою: перша неділя   березня. Лише поставив єдину умову: з дружиною Ольгою (вона у нього    обдарована  художниця, умілий дизайнер і надійна помічниця) у залі створять свій  мікроклімат, у якому всім  глядачам буде затишно. На цім і зійшлися.

Все своє життя: від малюка до зрілої людини у пам’яті  перебрав. Відібрав пісні своїх улюблених композиторів і свої авторські. Вирішив 9 рядів стільців у залі  розмістити у пів овальній формі, як набігаючі в морі хвилі припливів. У північній частині зали розмістити частинку кухні: білий сервант з  домашніми речами, столик, клітку з двома  голубами, стільці для гостей, з якими, колись збиралися разом, попивали чай чи ароматну каву і співали під гітару  популярні пісні, які були на слуху тодішньої молоді.

Завітав і  до відокремленого  підрозділу  місцевого державного коледжу (колишнього  політехнічного технікуму, який у свій час, успішно закінчив) і вийшов на молодих співачок, що охоче приєдналися до  бажаючих взяти безпосередню участь у творчому вечорі співака, музиканта і  самодіяльного композитора Роберта Тіводора. Квартет “ВАЙБ”  також налаштував на ліричну хвилю…

І ось підійшла  перша неділя  березня. Для глядачів, які швидко заполонили всі ряди, у залі все було незвичайним: і сцена в кухні, де мало проходити  все дійство, і сама атмосфера очікування чогось непередбачуваного, і настрій, принесений з центральної площі міста, де цього весняного дня вперше   запрацював кольоровий фонтан і бажаючих на його фоні фотографуватися геометрично наростало… 

Нарешті стрілки годинника відбили 19-ту годину  київського часу. Творча  зустріч  Роберта Тіводора  розпочалася…  із  спогадів, коли юнаком на березі Тиси з товаришами збиралися на ночівлі разом. Розбивали намети, розкладали багаття і біля палаючої  ватри під гітару співали своїх улюблених пісень. І зорі та протяжний Чумацький шлях були свідками того гармонійного поєднання голосів і неповторних хвилин юначої радості, коли кожний тут почував себе щасливим. 

Як підтвердження сказаному, на  імпровізованій сцені домашньої кухні з’являються третьокурсниці Світлана та Марія Гаджега й Емілія Чухран. Це молодіжне тріо перед такою слухацькою аудиторією зараз дебютувало вперше і досить успішно. Дівчата проспівали  дві пісні “Буду з тобою” та “Здається, це було так давно” або “Старі фотографії з альбому “… 

Ще не стихли оплески глядачів, які ними провели зі сцени молодих дебютанток, як  на зміну їм виходить квартет “ВАЙБ” у складі Любові  Харчук, Анастасії  Крючкової, Світлани Фельцан  та  Юрія Тесличко. Їх  виноградівці запам’ятали  як неперевершених виконавців вітчизняної та світової класичної духовної музики. На цей раз квартет змінив свій репертуар на ліричний і в полі його творчої палітри  з’явилися  неймовірно вдало підібрані і зараз проспівані ними  пісні  Кузьми Скрябіна  “Люди як  кораблі” та Мирослава Скорика “Намалюй мені ніч“.

У  руки  свою подругу, вірну гітару, бере сам Роберт Тіводор. Він згадує початок  війни, перші завивання сирен, побачені зруйновані від ворожих нальотів наші села і міста, убитих на вулицях дорослих і дітей, пологи в сховищі, той панічних несподіваний страх, який мирних людей застав так зненацька. Два місяці  йому  не писалося… Зрідка, спогади про мирні часи, виринали в пам’яті … І в спіралі  вічної суєти і буденності  до нього повернулася муза, прийшло натхнення. Взявся за роботу. Тоді написалися пісні  “Навколо тиша” та “Сяйво” (про світло любові, яке постійно з нами і наповнює наші людські серця, стимулює жити і думати про завтрашній день). Філософські роздуми про життя, яке є лише   частиною відстані, пройденої  людством у  вічності задуму Творця. Душі людські не зникають, зникають тільки  тіла. І ти розумієш, що не випадково з’явився на цей світ. Кожний день тобі дарує  нові відчуття. І ти  сприймаєш їх, по-своєму на них реагуєш… А в кінці людина  має залишити свій слід на землі…  Дуже щиро  Робертом написана і виконана пісня — спогад  про перше  кохання “Не лякай, мене, любове”… 

Згадав співак  про свою  першу зустріч  з дружиною  Ольгою. У парі з нею 20 років. Повертався з товаришем додому. І тому в легковій  машині почав співати  написану свою пісню  про омріяну  ним свою кохану,  яку  б у житті хотів зустріти, знайти…  На заднім  сидінні  сиділа захоплена його співам і піснею  Ольга, яку одразу не помітив.Тоді вони  вперше  побачились і познайомилися. А потім, на весіллі, перед  гостями пісню  “Мрія  збулася” співав для Олі, яка  стала його дружиною,  вірною супутницею  життя. У теплих словах дякує їй за весну його життя. Тільки  нею живе і постійно відчуває  її присутність, бачить у снах і наяву. І своє  щастя він нікому не віддасть!

Дуже тепло сприйняли присутні  в залі  глядачі пісні “Родивимся у  карпатах” які починаються з мого керта, біля хати та колискову для синочка, якого малим  укладаючи спати, на вірш “Потятко” поета Михайла  Чухрана, під гітару наспівував малому. Не обійшовся творчий вечір Роберта Тіводора  без пісні “Це мій вареш, моє місто” (на білому акордеоні акомпанував  Юрій Тесличко)  та “Настане  ранок”,  коли почнеться мирне життя і поступово почнемо забувати свою журбу і жаль, той біль і гіркоту втрат, бо життя триватиме  далі. 

Співак тепло дякує  всім учасникам  свого творчого вечора, незабутньому в світлій пам’яті  Андрію Гріга,  ініціаторці задуму Наталії Вейконь, музикантам  Даніїлу  Фотулу, Олександру Гармашу-Калініченку, Юрію тесличко та всім шанувальникам  його творчості й таланту.

Із скриньки комісія  дістала і нарахувала  23 тисячі 747 гривень. Ці кошти підуть  на закупівлю десяти  детекторів дронів для нашого земляка Вячеслава Кукси, який зараз відважно воює і боронить нашу рідну землю. 

Тож поєднавши красиве і корисне, спільно підтримали своїх захисників-воїнів Збройних Сил України.

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського  відділення ГО  МАЛІЖ

Фото: Іван Буркало