Тобі подяка, Боже за життя! Благослови побачити світанок!

Намісник Виноградівського римо-католицького храму отець Маріо (у миру Ференц Вайнраух) завжди в оточені юні і дітей. Доброзичливий, щирий, готовий завжди вислухати, пожурити за провину, підбадьорити в зажурі, підтримати в добрім починанні, піти назустріч, коли в цьому виникає гостра потреба… Ось і зараз, коли молоді прихожани Адель і Віталій Бібіки, Оксана Олашин і родинна четвірка Дмитро, Кароліна, В’ячеслав і Наталія Марушки на початку 40-денного великого посту задумали створити свій тіньовий театр і повністю відтворити страдницьку дорогу Ісуса на гору Голгофу, вони звернулися до свого священика. Справа була нова. Задум цікавий. Зважили свої можливості, всі “за” і “проти” і вирішили започаткувати такий театр.

Продумали декорації, костюми героїв, що в повний зріст рухатимуться за завісою, їхні жести, рухи. Пройшлися по змісту 14 зупинок, які мали безмовно повністю відтворити, щоб до своїх глядачів донести пережиту страдником душевну біль, людське приниження, тілесні рани, фізичне виснаження і зневагу людського осуду та моральне страждання, яке йому випало на цій, добровільно вибраній самим Ісусом, дорозі. Це вона стане доказом примирення людства з Богом за непослух, колись вчинений в Едемськім раю Євою. Спокушена сатаною вона звела і Адама. Він послухав її і теж піддався спокусі: без вагання надкусив заборонений Богом у Раю плід з дерева добра і зла…

Так почалася клопітка і тривала над виставою робота. Репетиції, намагання досягти точності у грі акторів, коли відсутня пряма мова…

Коли підійшов час, до Міжнародного Дня театру, вирішили показати виставу численним глядачам рідного міста…

У храмі гасне світло. Включена лише підсвітка сцени. Виринає постать самотньої людини.  

…Ісус добре знав, що підходить час його страждання. Наостанок мусів ще раз зустрітися з Богом. У щирій молитві попросити Його надійної батьківської підтримки. Під розлогим деревом, в Гетсиманськім саду, став щиро молитися. Тут Його і застала варта, яка без опору взяла Спасителя. В наручниках містом повела Ісуса до Пілата. У арештованого Сина Божого був вибір: залишитися вільним (жодної провини за собою не мав) чи бути покараним на смерть?!  Думка натовпу, що спостерігала цю сцену розділилася: одні співчутливо хитали головами, плакали та більшість натовпу стала на бік фарисеїв і несамовито ревіла, кричала до Пілата: “Розбійника Варраву – відпусти! Ісуса – розіпни його! Розіпни його!”

Перша зупинка: Ісуса засуджують на смерть відбулася на очах усього розлюченого натовпу. Щоб принести спасіння людству Ісус бере на свої плечі хреста (друга зупинка)…

Через усі 14 зупинок глядачі жили подіями, які відбувалися на сцені. В Єрусалимі, в цей час міське населення готувалося до першої Паски після звільнення з єгипетського рабства. На горі Голгофі в цю мить – панувала тиша.

Темрява огорнула всю землю. Сонце теж одразу згорнуло всі свої промені, згасло. Ісуса, що своєю смертю викупив людство від рабства земного, зняли з Хреста І Йосип віддав його в руки Матері. Побожні жінки пахучими маслами омили Ісусове тіло, огорнули плащаницею і небіжчика поклали до кам’яного гробу, в якім ще нікого не ховали.

…На третій день камінь-валун від гробниці відкотився. Небачене сяйво світла звідси вирвалося вгору. Перелякана цим видовищем варта розбіглася увсебіч. Ісус воскрес! Це було неймовірне диво! Так почалася його торжествуюча правдива перемога над людською смертю і це, передбачене в численних пророцтвах воскресіння дало людям полегшення, радість і тверду надію, що Бог простить всі земні провини людські і дасть право на щасливе майбутнє життя кожному…

Артистам глядачі довго і щиро аплодували… Поставленої мети вони досягли: ще раз дали переконливу можливість всім присутнім відчути і пережити страждання Сина Божого і Його неоплачену за нас жертву та несхитну віру в наше спасіння…

Марія КОНКІНА,

пересічна глядачка вистави