У її мистецькому просторі живуть враження, роздуми, почуття…

Змалку була “везунчиком” долі… Народилася в Запоріжжі, в сім’ї відомого художника  Володимира Коробова. Татове захоплення малювання супроводило її з дитинства. І  вона теж потяглася до цього. На папері кольоровими олівцями почала малювати. Батько підтримав перші спроби доні. Почав її вчити азам живопису, пояснювати, які їй  барви підбирати щоб показати на малюнку саме те, що їй сподобалося і вона сама   прагне намалювати… Потім були насичені заняттями шкільні роки. Записалася в бальну студію, предметні гуртки, спортивні секції… Старалася чогось досягти скрізь і всюди… Не тому, щоб тато і мама її хвалили, а сама горіла бажанням довести собі, що   на це здатна і заслужено доб’ється свого.

Потім опинилася в  Київській  середній художній школі імені Т.Г.Шевченка. Життя в столиці поглинуло її всеціло. Тут для себе відкрила нові види образотворчого   мистецтва: станкову і книжкову графіку, дизайн ужиткового розпису, вміння оформляти інтер’єр, наносити малюнки на текстильні тканини, батік, розписувати керамічний і  фарфоровий посуд… Дівчина уважно прислухалася до порад своїх викладачів Бориса Литовченка, Володимира Бондаренка, старанно виконувала завдання свого наставника Миколи Глущенка, своїми досягненнями охоче ділилася з батьком, який у всьому підтримував її.

Наталія Коробова старалась бути активною всюди. Починаючи з юності брала  безпосередню участь у різнопланових виставках. З 1969-го стала регулярним експонентом численних вітчизняних і міжнародних вернісажів. З приємністю зараз  згадує свою участь у виставках, що проходили в Бельгії, Німеччині, США, Фінляндії, Франції…  На загальноукраїнській виставці пейзажних робіт в Маріуполі (2007)  нагороджена престижною медаллю живописців імені Архипа Куїнджі. Творчі роботи  художниці Наталії Коробової осіли у вітчизняних і зарубіжних галереях, у приватних колекціях шанувальників  живопису в Україні, Ізраїлю, Польщі, Німеччині, Франції, Фінляндії, США…

Завжди малювала те, що сколихнуло її душу. Відколи в Україні триває   широкомасштабна кровопролитна війна, по іншому стала дивитись і оцінювати життя.   І те, що навіть на згарищах і руїнах знищених за ці 770 днів ворогом, наших міст і сіл    не завмерла природа і час, вирішила показати на своїх картинах. Так вона започаткувала серію нових робіт під назвою “Квіти та війна”. Не відведете очей від жовтих та синіх хризантем, які чітко до глядача  доносять кольори державної символіки;  новим людським сприйняттям ожили її неповторні іриси; весняною красою розквітли її   дивовижні червоні тюльпани; у повітрі вловлюєш той п’янкий і звабливий запах білих  лілій….  квіти стали передвісником того, що у свій час заново відбудуються міста   Маріуполь і Буча, наповняться людським гомоном сади і парки Гостомеля, Ірпеня, Харкова,  Куп’янська, Херсону… Сонцем  щедро будуть обласкані Одеса, Миколаїв, Запоріжжя… У водах Чорного і Азовського морів купатимуться відпочиваючі –  засмаглі  і задоволені своїм оздоровленням дорослі і галасливі діти… Це неодмінно буде і повернеться нашому волелюбному народу.

У  мистецькому просторі цієї дивовижної жінки прописалися і постійно живуть її  враження, роздуми і душевні відчуття та враження, сприйняті художницею. Наталія  Володимирівна продовжує творити і  висталятися… Недавно її персональну виставку  переглядали шанувальники живопису в Чернівцях. Потім її відвідувачами стали мешканці міста Хмельницького. Зараз вона експонується у Виноградівській   виставковій залі “Імпасто”.  Потрапила сюди завдяки знайомству на пленері з молодою  художницею з Закарпатського села Широке Альоною Стасюк. Арт Резиденція сучасного   живопису відбирала роботи сучасних молодих живописців, які успішно продовжують   творити, незважаючи на суворий час війни, а “Український  культурний фонд” вирішив сприяти  виходу у світ нововиданого фотоальбому  “ЦІНА  СВОБОДИ”  (“THE  PRICE  OF  FREEDOM” (2023). До нього увійшли автобіографічні відомості  відомості про кожного з 25 молодих живописців і окремі їхні різножанрові твори. Сюди потрапили  твори надзвичайно потужних і талановитих митців пензлю. Серед них: Олександр   Антонюк, Маша  Вешедіна, Людмила Давиденко, Євген Клименко, Наталія Коробова, Олексій  Малік, Лариса Піша, Анна Придатко, Вікторія Романчук. Світлана Ткачук, наша Альона Стасюк…  Це знайомство започаткувало взаємообмін  роботами і дало   можливість виставлятись у різних містах і регіонах України, щоб познайомити людей з творчим життям на царині сучасного живопису.                                                                                                                                                                                                                                                                     Промовиста назва виставки робіт  “Світло Єрусалиму”, одразу привернула до себе  увагу наших мешканців…

І ось  настала  та урочиста  мить, коли  художниця особисто розповіла, як вона побувала на святій землі Єрусалиму. Молодий колега одружився і подружжя вирішило купити квартиру в кредит в новозбудованій багатоповерхівці в престижному районі. Мали внести завдаток, але потрібної суми не набрали. Наталія Володимирівна  вирішила підтримати молодожонів і позичила суму, якої не вистачає до того завдатку. Але в обіцяний термін повернути гроші не змогли. Хтось з них потрапив під скорочення. І жінка не стала нічого чекати. Хай вже так і залишиться все. Коли вона влаштувала персональну виставку, як у залі неждано побачила знайомих молодят, що прямували до неї з букетом квітів і грошима. Борг повернули повністю. Подруга, яка була свідком цієї події, запропонувала їм удвох з’їздити у Ізраїль. В турагенції є  гарячі тури-путівки. Спочатку вагалася, потім невідступна ідея подруги про цю поїздку захопила і її. Було це в 1989-му році. Добрались туди без пригод. І потрапили на Страсну п’ятницю, суботу і  неділю – свято свято Воскресіння. Співпали ці великодні дні, коли всі конфесії  святкували Великдень. Гід їм дісталася надзвичайно емоційна і ерудована жінка. Вона з ними повністю пройшла “Дорогою страждань Ісуса”. Показала місця першого упадку  Божого сина під тягарем хреста, другого, коли Симеона, що повертався з поля, змусили допомогти нести хреста незнайомій йому людині Ісусу, і ворота, з яких вибігла  Вероніка і простягнула Ісусу білу хустину, аби витер спітніле, перемішане з  струмочками крові, лице від ран тернового вінця з 45-ти кілець і місце третього його упадку, де з останніх сил Ісус знову підвівся, щоб зійти на Голгофу й виконати Батькові дану обіцянку: принести себе в жертву за гріхи людства й примирити людей з Богом.

Ця  поїздка, відвідини Господнього гробу, Стіни плачу, де кожний між цеглини вкладає  своє найпотаємніше  бажання, Гефсиманського саду, де Іюдом запроданого за 30 срібних монет  варта  знайшла Ісуса  і повела до Пілата  на суд, як злочинця, який   себе вважає царем юдейським… Після кожної екскурсії фіксувала побачене в ескізах. А коли повернулася  в Запоріжжя почала творити картини з циклу “СВІТЛО ЄРУСАЛИМА”…

І ось 45 живописних неповторних робіт Наталії Коробової  оглядаємо і ми. Так тонко вона передала материнську тривогу Марії – матері Божого сина, архангела Гавриїла,   плачучого янгола, старий квартал міста Єрусалима, де на лавці мати плекає дитину, жінки торгуються з продавцем на ринку, а перехожий рабин у чорному одязі  норовить потрапити і завертає в найближче перехрестя. Гарно намальований  монастирський сад в Капернаумі, Рахіль і Яків, ранок на Фаворі, сам Гефсиманський Сад, з якого саме   почнеться  страдницька дорога 33-х річного Ісуса і його страсна п’ятниця….

Дуже вдалими є портрет Святої Єлизавети, Адама і Єви, полотно “Реквієм”,  диптихи “Закрийте небо Маріуполя” і в червоних та синіх кольорах намальована Ханука (медитації І та ІІ).  Цікаво  здалеку дивитись на величні за розміром і задумом     авторки картини “Ми будемо щасливі” (човен біля берега гойдається на воді, окутий   сірим туманом і на протилежному березі видніється острівок з деревами у своїй свіжій весняній зелені)  і   Ми були”  полотно для уяви і людської фантазії сприйняття побаченої суцільної  пелени загадкової повітряної  димки (за нею уявляєш ряд білосніжних будівель, що тягнуться на незримому пагорбі уяви; сонце, якому через ці  хмари доведеться пробиватись до людей; неспинне життя, яке вирує в цім куточку  земної кулі…)

Заслуговують уваги глядачів картини “По дорозі до Назарету”, “Оазис в пустелі”,  “У   пориві  вітру”, гора Фавор  –  чотири її зображення з різних ракурсів, “Світанковий янгол”, “Галілейське озеро”,  “Дорога до Кедронської долини”, “Єрусалимська околиця”…  Кожна картина з цієї експозиції  –  це  сторінка неповторних біблійних  сказань і місць, пов’язаних з ними… Наталії Володимирівні вдалося налаштувати   оглядачів її робіт на пізнавально-просвітницьку усвідомленість того, чого про християнство  ми досі  ще собі не уявляли і можливо й не знали…

Від зустрічі з цією невгамовною, світлою душею жінки –  художниці Наталії Коробової   залишився приємний спогад про світ прекрасного, що творять її  руки, уява, роздуми, враження і почуття, набутий життєвий досвід і майстерність її розпису та святковий   настрій, що додав  усім присутнім на її персональній виставці  “СВІТЛО  ЄРУСАЛИМУ”   приємного  позитиву і неповторних вражень. На певний час він триматиме нас в облозі роздумів як цей сонячний, обласканий теплом недільний день…

Марія КОНКІНА

очільниця Виноградівського  відділення ГО МАЛІЖ