Людині варто жити в єдності з Богом

“Церква – це живий організм. Вона базується на Божім слові, однак сучасний світ змінюється. Не порівняти людей, які жили в часи перебування Ісуса на Землі з нашими сучасниками. Так, безумовно, ми люди, але зміни в суспільстві впливають на хід нашого життя, торкаються кожного з нас. Тому, щоб вижити, вистояти в цьому бурхливому потоці інформації, знайти себе і своє місце під сонцем, кожній людині варто жити, розраховувати на свої можливості і вибудовувати своє життя в єдності з живим Богом”

(З пропровіді отця Романа Братковського на чотириденних реколекціях перед членами молодіжної релігійної спільноти “Галатея” напередодні її першої річниці з дня заснування у Виноградівському кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці)

Земля завжди повниться людськими чутками. Несуть вони в собі відгомін людських думок, роздумів і вражень. І кожна зустріч з цікавою і непересічною особистістю справляє на людей відповідне відчуття. У нашому провінційному містечку духовне життя теж не завмерло, а постійно розвивається. До наявних у Виноградові храмів на реколекції священики запрошують намісників місцевих Королівського, Боронявського, Імстичівського монастирів, гостей із Львівських святинь, самі постійно організовують поїздки своїх вірників в паломницькі центри – в Бороняву, Джублик, Гошів, Зарваницю, Страдчу, в угорське містечко Маріо Повчу, в сербську святиню Меджугор’є, Лурд, Фатіму… І ці поїздки формують вірників, дарують нові враження і відчуття, наповнюють людську свідомість, що світ живе в єдності з єдиними всемогутнім Богом, дітьми якого ми є незалежно від віку, національності, раси, свого матеріального положення – бідняк чи багач, керівник держави чи рядовий виконавець, міністр оборони чи воїн який служить своїй державі і народу, землероб чи конструктор найновітніших технічних апаратів, розробник нанотехнологій у оперативному втручанні хірургів в людський організм чи вчений, який обнадіяв безплідну родину народженням дитини сурогатною матір’ю…

Саме під час однієї такої поїздки в Меджугор’є, виноградівські паломники потрапили на проповідь отця Романа Братковського який прибув сюди зі своїми вірниками з села Преображенське, Покровського району на Донеччині… Він почав свою проповідь для українців, яких сюди наїхало з різних регіонів України. Бесіда молодого пароха зацікавила людей. Вони засипали його запитаннями, на які він охоче відповідав, без утайки ділився всім, що пережив за сого життя.

Народився в селі під Дрогобичем. В простій селянській родині. Було шкільне життя, навчання у вузі. Хід подій в суспільстві міняв і його устрій життя. З дружиною Христиною відкрили свою справу. Вчилися азам заснованого власного середнього бізнесу. Потім був у Києві на майдані Незалежності, в осередку “Революції Гідності”. Рахував, як громадянина держави, його місце там. Повіз до столиці допомогу і залишився на барикадах до кінця. Навіть взяв на себе там керівну участь на своїй ділянці. І люди виконували його розпорядження…

20 лютого 2014-го почалася неоголошена гібридна війна росії проти України. І знову життя повело його у вир цих гарячих подій… Саме тут він і зробив свій тверезий вибір у житті: стати священиком і до кінця життя служити Богу і людям. А сталося це так. Його одягли у військову форму. Призначили керівником невеликого підрозділу. Дали десятку таких же, як він ще не обстріляних солдат й наказали надійно тримати оборону. Місце голе. Все як на долоні. Вирішили окопатися. Працювали хлопці завзято. Кожний добре усвідомлював, що окоп – це надійніше прикриття для них. Благо і земля тут була пухкою. Лише закінчили рити рова, як ворог танками виринув з-за горизонту. Колона, лязгаючи гусеницями, неслася прямісінько на них. Відстань на очах зменшувалась. Їх у броні десятки, проти кількох нас, зараз в окопі стоячих майже голіруч чоловік. Роман мовчки перехрестився і вголос звернувся до Господа:

“Боже, якщо ти зараз відведеш цю біду й врятуєш нас, майже беззбройних, від цієї напасті і смерті, я Тобі і людям служитиму все своє свідоме життя, до останнього ковтка повітря на цім світі!”

Не просто Роман сказав ці слова, а наче виривав з душі кожне, у хлопців аж мурашки пішли по тілу. І… диво… Якусь мить колона була в замішанні, потім, мов по команді, а розвернулась і понеслася в зворотному напрямі…

Відваги додав мені й сили і спокій у душу вселив

Коли повернувся додому, вивчився на духівника і умовив дружину з дітьми переїхати на Донеччину. Має служити в тих місцях, де пообіцяв Всевишньому. На новому місці його ніхто не чекав з розпростертими обіймами. І церкву та громаду мав формувати, і заробітку ніякого. Увечері вийшов на ганок винайнятої хатини та й знову заговорив до Бога. В хаті ні крихти хліба… і в кишені – пусто. Навкруг, хоч шаром покоти. Жінка із щавлю зварила пісний зелений борщик. А п’ятеро дітей їсти хоче… Порадь Боже, як тут бути, не жебракувати ж мені між людьми… Знову помолився і пішов укладатись на сон. Коли вранці чує у двері стук. Відчиняє. На порозі – незнайома жінка. Стоїть і простягає йому 500 гривень. Зніяковів. Став відмовлятись. А вона твердо стоїть на своєму: “Візьміть!” Цілу ніч їй снився дивний сон, що для неї це невеликі гроші, а в родині священика вони зараз дуже потрібні, бо родина немає коштів на елементарний прожиток. Це знову було в його житті дивом і проявом Божої підтримки…

На новому місці справи потроху налагоджувались і невдовзі вони зажили звичним життям. І знову неочікувана подія: в ближнім селі за нез’ясованих обставин помирає зрілий в роках священик, який не скаржився на здоров’я і не виглядав на людину, яка мала вже відійти з життя. Надіслали йому заміну – молодого, у повнім розквіті сил, намісника і цей через два місяці зненацька помирає. Відрядили отця Романа розібратися, в чім саме там справа. Приїхав. Зустріла його літня жінка, відкрила храм. Завів з нею розмову. Вона й відкрилася: греко-католицького храму в селі раніше не було. Була лише православна. І декому це прийшлося не до душі. Із старого сільського цвинтаря під храм підкинути три дерев’яних хрести, над якими виконали чорні обряди на смерть. І старий, і молодий духівники знехтували попередженням простих вірників і спробували зсунути їх з дороги, за це і поплатилися своїм життям. А хрести й досі лежать як засторога: ні кроку не руш, бо підеш услід їхніх власників, які вже на цвинтарі спочивають. Мав отець Роман щось робити. Треба було людям довести, якої великої шкоди у їхнім житті завдають маніпуляції ворожбитів і як їм важливо завжди протистояти. У храмі помолився. Попросив принести каністру бензину. Не торкаючись гнилих від часу могильних атрибутів поховання померлих людей, ним їх облив і підніс з запаленого смолоскипу, хоча деревина була трухлявою і сухою, довго не займалася, лише чорним їдким димом стелилася навкруги. Може цій історії і прийшов би кінець. Та її продовженням стала болюча втрата найменшого чотирирічного синочка Адамчика. За те, сім’я Братковських усиновила двох сиріт, яких покинула мати, а батько на очах дітей помер. На місце виїхала комісія по справах неповнолітніх і осиротілих дітей задумала передати в дитячий будинок.Священик не дав цього зробити а разом з дружиною вирішили взяти дітей до себе дати їм родинне тепло і вивести в люди…

Життя моє часом тернисте, та Ти, Боже, завше у серці моїм…

Кожний день підкидав молодому сільському священику цікаві людські історії. Вони не давали йому спокою. Вирішив на ті проблеми, які випадало вирішувати щодня, започаткувати свої проповіді, а коли їх набралося багато, вирішив видати окремими виданням під загальною назвою “Євангеліє царства”. На сьогодні їх вийшло 5 випусків.

Частина перша “Створення Богом духовного та фізичного світу”

В ній молодий священик Роман Братковський відкрив людям істинний задум Бога створити духовний і фізичний світи, дати першим його мешканцям Адаму та Єві райську насолоду в Едемі та вічну молодість і безсмертя… Але спокушені Сатаною вони впали в гріх: надкусили із забороненого плоду, що росло на єдиному дереві “Добра і зла”. За цей непослух були вигнані з Раю… У запропонованих темах люди довідалися, який був Божий план спасіння людства: через принесену Божим Сином жертву на Голгофі. Ця переконлива надія давала відповіді на запитання як людям жити далі, відчувати силу Божу у своєму житті, заслужено пожинати плоди своєї віри і як впроваджувати Слово Боже у своє життя, стати учнем Ісуса, навчитися розпізнавати волю Божу і її елементарні прояви та чому інколи люди не отримують відповіді на свої молитви до Бога…

Частина друга носить назву “Царство небесне” (2021) і дає вичерпні відповіді як Ісус проповідував Своє царство, умови і закони встановлені перед людиною, щоб Його удостоїтись, яку працю щоденну вона має приносити в своєму духовному світі та які нагороди заслужено за неї отримає. Ісус пропонує любити один одного; бути блаженними, почувати себе завжди щасливими; уникати гніву; завжди йти на примирення; не дивитись з пожаданням на людину протилежної статі; ненавидіти гріх; бути вірним у подружньому житті; не клястися неправдиво…

“Не відвертайся від просячого; навчися любити навіть ворогів своїх не відвертатися від них; живи з чистими намірами по відношенню до інших людей; не осуджуй нікого, бо не знаєш, що спонукало людину на цей згубний її крок; щиро молися за себе, родину, всіх живучих поруч з тобою; золоте правило: шануй батька, матір і всіх людей і чиніть їм те, щоб бажали собі…”

Частина третя “Тактика царства темряви” (2021) У Раю Господь щедро наділив людину святим Духом. Душею там володіла сама людина, а згодом над її тілом запанував Диявол. Після гріха відбувається така перестановка: незмінним залишається Бог, Диявол керує вчинками людини; людина грузне в гріховній темряві; спасіння, яке кожній людині можливо отримати від Бога через Ісуса; людина повністю очищається від земних гріховних нашарувань; Диявол опиняється у своїй пресподні “Царстві темряви”… Далі автор “Євангелія царства” знайомить своїх читачів з життям Святого Кипріяна та мучениці Юстини. Детально розповідає про структуру “Царства темряви”, де завжди панує корінь гріха і постійно чинить бунт проти проявів волі Бога та істинних його вірників.

Також Отець Роман розкриває природу магії, її шкідливий вплив на людську свідомість і життя, чітко виділяє ієрархію в царстві Сатани – царствуючі начала які мають свої сфери впливу на континенти, держави, нації, окремі території та їхні кордони. Представники влади оголошують свою волю, нав’язують її своїм підлеглим для виконання. Правителі світу темряви – домінуючі духи над самими континентами, країнами містами, селами вулицями домівками там проживаючих людей, їхніми націями… І існують духи піднебесні, які насаджують людям різні немочі, безумство, страх, гнів, ненависть, окультизм, відкинутість, гордість, страх, депресію, похоті, брехню ігроманію пиятику, суїцид… Вся ця армія злих, сильних, збунтованих створінь у світі темряви, що завжди воює і перебуває в протиборстві із світом світла і складає духів злоби піднебесних сил. Автор підкреслює, що магія – це канал, через який фізичний світ зв’язується із духовним світом Сатани. Віра – це канал через який фізичний світ людини зв’язується із духовним світом Бога. І настільки важливо усвідомити, як шкідливо здійснювати привороти, ворожіння, чаклування, споювання зіллям з метою насильного впливу на чиюсь людську свідомість, її життєвий вибір, надсилаючи заклинання, прокльони, споюючи чар зіллям, які вводили людину в невластивий їй ілюзорний або надприродній стан і шкодили її здоров ‘ю, життєвим намірам і планам, руйнували родинне життя, давали пагубні наслідки на неї, як особистість. Єдиний вихід з такої ситуації: розкаяння, зречення від цих ритуалів, навернення до віри і щира молитва до Бога, якому кожна заблукана овечка завжди дуже важлива, дорога і цінна.

Четверта частина носить назву “Праця царства – все про зцілення” (2021). Зцілення від хвороб та окремих шкідливих звичок (насильства, пригнічення, розрушення, спустошення, злодійства) людина може отримати через святу молитву, її силу, через його ім’я для служіння іншим людям. Повіки Слово Господнє утверджене на Землі. Ісус зціляє через своє Слово, через накладання рук, через акт покори і твердого переконання, через віру в зцілення самих людей… Кожна людина повинна бути досконалою і готовою до виконання любої доброї справи, в яку постійно вкладатиме душу, знання, своє старання.

“І навчіться правдиво жити та умійте терпляче чекати. Все вам буде дано по вашій вірі.”

П’ята частина “Велика заповідь. Повернись до першої любові” (2024). Повністю присвячена нашому розумінню, сприйняттю, відношенню і нашого прояву до Бога, як нашого Батька Небесного. Знаходимо тут грунтовні відповіді на запитання, які нас турбують змалку і хотіли б чітко усвідомити: хто ми є на цій Землі; ким усиновлені; чиї ми спадкоємці і як полюбити ближніх нам людей і себе. Досконала любов дана нам самим Богом.

“Хто перебуває в Бозі, Бог постійно перебуває в ньому” (через євхаристію приходить це святе відчуття досконалої любові до того, хто її приймає як свою найважливішу і найціннішу духовну основу християнського життя).

Базисними для всіх нас залишаються три поняття: віра, надія та любов. Надійно спираючись на них формуємо своє життя в єдності з живим Богом! До цього висновку приходить кожна людина, що прослухала чотириденні реколекції 38-ми річного молодого духовника з Донеччини отця Романа Братковського, який так глибоко, дохідливо зрозуміло і грунтовно розкрив молодим своїм слухачам релігійної громадської спільноти “Галатея” Святе письмо і Біблійний зміст, що формує кожного християнина і стає основою його свідомого вибору в житті в розрізі вірному служінню Богові, його церкві, своїй державі і народу з яким прямуємо до єдиної перемоги добра над злом, до світлого майбутнього нашої української держави і її благовірного Богу народу.