Господи, Святого Духа дай з своїх долонь

… Господи, дай нам любові,

Щоб не пропасти нам в журбі…

В тисячолітній твоїй обнові

Молимось щиро всі ми Тобі!

(рядки з поезії  “Господи, дай нам любові…”  Вадима Крищенка)

В ці роки, в рамках Клубу творчих митців Підкарпатської Русі (відкритий в 1921 р.), вони  влаштовують звітні виставки в Празі, Брно, Братиславі, Кошицях…  І привертають до  себе належну увагу широкої чеської громадськості. 

Час поволі збігав… У Європі тривала Друга світова… Перебіг драматичних подій не  оминув і Закарпаття. В гетто загнані тисячі євреїв. Товарняками їх вивозили в  концентраційні табори. На очах матерів насильно відбирали дітей. Знесилених людей  заганяли в газові камери, спалювали живцем. Слухи про ці жертви долітали і до закарпатців. Але розрадити цій біді люди ніяк не могли. Молодих хлопців теж   забирали до війська, насильно відправляли на Східний фронт. Всі чекали закінчення  війни…

І ось підійшов нелегкий післявоєнний період. Гімназію, в якій 26 років Йосип Бокшай   вчителював, закрили. Як художнику, роботу для себе, йому довго не вдавалось знайти. Нарешті, в 1946-му році, в Ужгороді відкривається Ужгородське художньо-промислове  училище. Керувати ним випало Адальберту Ерделі. На відділення живопису він  запрошує викладати свого вірного  друга  Йосипа Бокшая. Досі зберігся справді  історичний фотознімок: між своїми вихованцями першого випуску: сидить  викладач  Йосип  Бокшай, а поряд з ним на нас уважно дивляться сповнені  світлих  задумів, мрій і надій молоді  живописці  Янош Товт, Олександр  Кохно,  Володимир Романишин,   Йосип  Бабинець, Золтан  Малош, Степан Шмайда, Іван Валько та Іван Калиняк (1950-1953).

З 1951 по 1957 Йосип Бокшай працює доцентом Львівського інституту прикладного і  декоративного мистецтва. У вільний від роботи час, любив  бродити вузькими  вуличками цього історичного містечка, яке йому нагадувало архітектурну копію   Кракова… Тут ним написані унікальні пейзажі: “Зимовий Львів”, “Подвір’я Вірменського  собору”, “Каплиця  Боїмів”, “Площа ринок у Львові”, “Стрийський парк”… 

Палітра сонячного мистецтва Йосипа Бокшая

Але митця вабило додому, до рідного Ужгороду. З якою тепер насолодою він малює   Ужгородський замок, Підзамковий парк, Ботанічний сад, Центральну частину  обласного центру, Міст через Уж, Театральну площу… Свої настрої втілює у кольорах і  виразно залишає на своїх полотнах. У нього була своя формула живопису, свій творчий  настрій на початок роботи над новою картиною. Спочатку вибирав тему розпису. Детально продумовував композиційну її побудову. Оцінював основні фрагменти, що  йому найбільше запам’яталися, запали в уяву і чітко збереглися в свідомості. Потім приступав до основної роботи – малювання з натури. Так з’явились його пейзажні   шедеври “Синевир” (1952), “Полонина Рівна” (1954), “Озеро в горах” (1976), “Ворочівські скелі” (1956), “Осінь Кам’яниця” (1957)… Любив малювати натюрморти з  квітами бузку, запашних барвистих троянд, ірисів, півоній. Одну з них “Букет півоній у вазі” (1973) так і не дописав…

Його живописна манера вирізнялася з-поміж робіт інших митців. У нього був свій  колорит, неуловима мистецька харизма, свій хист… Йому він повністю присвятив себе і своє життя, насичене і неперевершене в розкритті нового віяння українського  сучасного імпресіонізму, створеного ним власноруч…

Під Твою милість прибігаєм пресвятая Богородице

Улюбленим для живописця Йосипа Бокшая залишався настінний храмовий розпис,  малювання іконостасний композицій та вівтарних образів. Його неповторні роботи на  біблійні сюжети, зображення чотирьох євангелістів Луки, Марка, Іоанна та Матвія,  Зіслання Святого Духа, Христа Учителя, Пресвятої Богородиці з малим Божим Сином Ісусом, Святого Миколая-Чудотворця та апостолів на Тайній вечері, Різдва і Восресіння   як найрадісніших християнських свят, зображення Святого Йосипа з білою лілією і малим Ісусом на руках, Молитва Ісуса в Гетсиманському саду, Його перевтілення на  Оливковій горі… прикрашали інтер’єри церков не лише на рідній закарпатській землі  але і поза її межами. Завдяки пошуковій роботі доктора філософії, кандидата   богословських наук Юрая Жаданського та зібраних в Требішовському музеї рідкісних   даних в Словакії, ми довідалися що роботи закарпатського сакрального маляра  Йосипа  Бокшая прикрасили Божі храми в словацьких селах: у Матьовських Войківцях, у Чічаровцях, у Великих Селменцях, у Михайловцях…

І на Закарпатті  вдячним словом художника-іконописця Йосифа Бокшая згадують  вірники, які в молільній кімнаті Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря, на  Чернечій горі побачили його “Тайну вечерю”; в Сасові  на Виноградівщині велику картину-панно “Преображеніє”;  в храмі  села Сторжниця на Ужгородщині витвори рук митця  “Ісус Христос-Учитель із Святим Кирилом і Мефодієм”, “Ісус Христос із німбом над головою в оточенні херувимів”, “Свята Марія з дитиною Ісусом Христом на руках”,  “Хрещення Ісуса Христа у водах Йордану”;  в Доробратові на Іршавщині  “Серце Ісуса”,   “Розп’яття Христа”,  “Богородиця з немовлям”, “Моління про чашу”,  “Святий Миколай”,  “Богородиця  –  усіх  скорботних радість”, “Різдво Христове та інші. Ці роботи написані  з великою  і щирою любов’ю митця  до простих людей, яким прагнув донести своє  бачення Святого Письма і чистоту людських відносин, закладену в 10 Божих  заповідях…

Зберегли  свої  неповторні “бокшаївські” барви його полотна “Свята родина” в  Чабанівці  на Ужгородщині та селі  Кальник на Мукачівщині. У Виноградівському краєзнавчому музеї зберігається передана з обласних фондів рідкісна  картина  “Введення Марії в храм”… Цікаво, що і для своєї родини у віддалені від нас 50-ті роки   минулого століття, художник власноруч виготовив Хрест з розп’ятим Ісусом і домашній вівтар, яких охопив 12  композицій – по 6 з кожного боку від Центральної  фігури “Мадонна з вервицями”. Вони повністю відтворили страдницький шлях Ісуса з непосильною  ношею – Хрестом людських  гріхів, які змусили його виконати волю    Отця Небесного для примирення з людством і  прийняти жертовну мученицьку страту  на горі Голгофі. Цю роботу батька син Йосип наважився показати громадськості  Ужгорода і дозволив розмістити в музеї, що з честю носить його ім’я.

Неймовірні  розписи Бокшая залишились по собі в Ужгородському  Хрестовоздвиженському кафедральному соборі, де його роботи виконані на двох  рівнях, чітко уособлюючи небесний і земний світи. Ці розписані біблійні картини, вівтарні образи, фрагменти іконостасів вражають навіть зарубіжних гостей і чисельних   туристів, які з неослабним інтересом вивчають і уважно розглядають їх.

Дуже вдало рукою  митця написані портрети духовних  осіб:  владик Петра Гебея, Олександра Стойки, Теодоро Ромжі, каноніка Василя Гаджеги,  Старого дзвонаря-верховинця… і Словацької мадонни…

Наступна частина – перейти

Попередня частина – перейти

Марія КОНКІНА