Владислав Беланінець та його “Вертикальна горизонталь”

ПодіїВладислав Беланінець та його “Вертикальна горизонталь”

Владислав Беланінець та його “Вертикальна горизонталь”

Відомий з відомих у Виноградівському колі митців та цінителів живопису Владислав Беланінець, презентує добірку власних полотен у виставковій залі “Імпасто”. Вдосталь вгамовані емоції стримують гонор молодого автора у темних тонах, якщо не казати чорному. Не беруся казати, що саме він зображує та передає через сакральну складову, здебільшого відтворюючи фрагменти церков та постать Христа з Юдою. Але динаміка кольорових фарб  грає з способом їх нанесення на полотно. Скоріше за все, перед нами представлено черговий досвід художника, чи спроба себе у новому стилі написання без потаємних заглибин у свідоме і несвідоме. Тому попускаюсь у роздумах і просто дивлюся. 

Знаєте, в середовищі людей, що розуміють стиль і колористику, враження мають здатність переходити від одного до іншого, це, наче, вірус, що передається чуттєво-повітряним шляхом викликаючи на обличчі усмішку; провокуючи добротний гумор, як зауважив пан художник Омельченко Олег: “…малювати чорне на чорному…”  (в сенсі стверджувати, що так воно є). По великому рахунку, немає різниці – біле на білому, чи чорне на  чорному, важливо аби роботи автора викликали певне заціпеніння, хай навіть від нерозуміння, але чіпляли, мов гачки підвішували думки у стані невагомості. Саме так, як це “роблять” зигзаги Владислава Беланінця. 

Привітати живописця прийшли його колеги митці. Як сам зауважив Владислав, друзі вносять у його особистий розвиток, як художника певний внесок: він стверджується разом з ними, під їх неабияким впливом, за що дуже вдячний. Усе інше, що складає, сьогоднішній явний результат – це 100 відсотків його наполегливої творчої роботи.

Хвалений, неперхвалений, добрий предобрий, як скибочка хліба, хоч бери маслом маж і з’їж, Владислав погруз у черговому досягненні себе на дорозі до великого успіху улюбленого та народного художника…

Ну, і насамкінець, назвою виставки автор започаткував творчу дорогу: спокійно, врівноважено, прямолінійно і тільки вверх, до вершини   – “Вертикальна горизонталь”.

Довідково

Владислав Беланінець

(1995р.н.)

Живописець.

Народився та живе в м. Виноградів. Закінчив  Закарпатський художній інститут, факультет живопису. Викладач Аттіла Коприва.

Працює в техніці олійного живопису. Пише портрети, пейзажі, натюрморти. Надихається творами Закарпатської школи живопису.

Член творчої групи ART LIFE, м. Виноградів.

Участь у виставках:

2021р. – персональна виставка, виставкова зала ІМПАСТО, м. Виноградів.

2022р. – участь у міжнародному пленері «Пензлем за мир», с. Пейтерфолво, Закарпаття. Після пленерна виставка в м. Ужгород.

Групова виставка «Мозаїка архітектоніки», «Музи не мовчать», виставкова зала ІМПАСТО, м. Виноградів.

2023р. – участь у благодійному проекті Ігоря Іванкова «Намолене небо»,

Івано-Франківськ. Участь у виставці до Дня художника.

2024р. – Групова виставка в музеї архітектури та побуду, м. Ужгород та в 

міській картинній галереї, м. Хуст.

Учасник та організатор багатьох пленерів, лекцій «Закарпатські художники. Минуле та сьогодення», які влаштовувала група ART LIFE, що відбувалися в місті Виноградові.

Виставка триватиме місяць.

ІМПАСТО відкрито:

ср-пт з 11 до 17кч,

сб-нд з 11до 15кч,

пн-вт вихідні

Вхід вільний

Побувала на виставці Світлана КЕДИК

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва