Знову доля посміхнулася і повернула йому надійний шанс…

Таке в житті буває. Буває рідко. Однак трапляється. Зненацька, доля різко наносить   тобі несподівану шкоду і вся земля йде з-під твоїх ніг. Ти не був до цього готовим. Не   думав, що таке відбуватиметься з тобою, однак це сталося… 

Біда підійшла до нього звідти, звідки її зовсім не чекав. Десять років тому, на футбольному тренуванні дуже боляче вдарив ногу. Кілька днів пошкандибав і біль поволі вгамувався. Про себе не нагадував 10 років. Аж тут різко дав про себе знати… Володимир відчув, що пересуватись йому стало важче. Біль у ногах  став  повторюватись частіше, нагадувати про себе. Це помітив і його товариш Адріан Пуканич, який власне і підштовхнув його до думки: затягувати хворобу не слід. Треба робити операцію. Ще коли Адріан грав у футбольній команді “Шахтар” в місті Донецьку, доля познайомила з київським хірургом Дмитиом Скібінським. Золоті у людини руки. Професіонал вищого гатунку. Не одного футболіста вчасно витягнув з біди і здоровим знову повертав у стрій азартних гравців шкіряного м’яча. Власне, Адріан і наполіг на поїздці Володі до Києва. Заздалегідь зв’язався з хірургом.Той уже чекав  хлопців. Провів необхідні обстеження і назначив Володі день невідкладної операції. Заспокоювало  юнака і те, що поруч був щирий, надійний і відданий його товариш  Адріан. Операція  пройшла успішно. Але Володю чекав довгий і виснажливий шлях  реабілітації. Цілих 9 місяців наполегливо працював над собою. Уперто ламав всі запрограмовані стереотипи й стиснувши  зуби  взяв усю  свою силу та  волю в жменю, щоб уміло подолати і вийти з своєї безвиході, зробити рішучий ривок… та  досягти    бажаного  результату: знову повернутися до улюбленої роботи викладача-хореографа, вже 4 роки працює з обдарованими дітьми в жанрі сучасного ритмічного танцю у виноградівській мистецькій студії “NEW ART”.

З вдячністю Володимир Корпош зараз згадує тітку і родину сестри, її  чоловіка, який  регулярно його возив на чергові обстеження, їхніх діток, які його постійно розважали  налаштовували на ігри, розвеселяли. Всією родиною опікувалися ним і доглядали. Скільки тепла і чуйності тоді отримав від директорки студії Наталії Володимирівни  Вейконь, всіх колегинь хореографічного відділення та своїх вихованок, які стали його  другим диханням, членами єдиної дружньої родини…

І ось прийшов той довгоочікуваний омріяний день, коли знову повернувся до рідного  міста. Одразу заглянув до мистецької студії. У просторій залі із дзеркальними стінами,   на першому поверсі, напевне з часу самого заснування, тут не було такого сплеску радості, щирих обіймів, збудженого і нестихаючого гомону, як зараз. З ними заново   Володя знову пережив  і відчув, що це його єдиний, несхитно правильний у житті вибір: прививати дітям любов до прекрасного, у рухах танців навчити їх розкривати свої душевні прояви і пориви, нести в маси любов до сучасного танцю. Не гаючи часу, знову повернувся до кропіткої щоденної роботи. Його намір був виваженим: підготувати не  бувалий досі для молоді  творчий  вечір у вигляді космічного танцювально-музичного  корабля, який у Всесвіті набуває своєї фантастичної атмосфери і доноситься до нашої планети.  Її сповна мають відчути всі земляни-глядачі, присутні в залі міського Будинку  культури і на мить стати причетними до цього космічного польоту.

Став писати пісні. З відомою в місті професійною співачкою Світланою Фельцан, з якою  знайомі і товаришують з дитинства, взялися за їх сольне дуетом озвучення. За магію звуку  і світлового оформлення та барвистих ефектів на стелі, стінах  і в самому  приміщенні взявся наш звукорежисер і оператор Олександр  Калініченко. Справжнім  продюсером зарекомендував себе головний тренер  футбольного  клубу  “Севлюш” Адріан Пуканич. З самого початку занять уважно вникав і стежив за ходом підготовки цього  досі  небувалого в місті фантастичного вечора-концерту. Десять його вихованок: Даніелла  Барник, Евеліна Куруц, Анастасія  Логойда, Олександра Німець, Анастасія Ониською, Емілія  Попович, Дар’я  Фурик, Дар’я  Ціп, Крістіна Шаркезій та Евеліна Шітєв не просто неймовірно здібні танцівниці. До їхніх порад прислухався і впроваджував в життя, як у запропонованих ними трюках так і в  виборі костюмів 10-ти  астронавток до кожного танцювального номеру, який поступово формувався, набирав свого змісту, обростав  цікавими елементами, рухами і сценічним проявом.

Слушні рекомендації  Наталії Володимирівни Вейконь допомогли колективу створити  свій шарм і наповнити програму 6 елементами новизни. Навіть задник сцени   прикрасив напис: “KORPOSH  NEW ART AND  DANCE  FAMILLY”. Молодих підтримав і   унікальний  музикант Олексій Теремта. Грає він на древньому вірменському   музичному інструменті дудук (його історія сягає 1500-ліття і видобута з нього музика  душі постійно супроводжувала  населення  Кавказу і Сходу по життю: на масових   розважальних заходах, веселить  на  весіллях, оплакує на похоронах, прославляє    військових після здобутих ними перемог). Згадайте, як ми вперше побачили і почули    озвучені на інструменті  дудук сцени у кінофільмах  “Гладіатор”,  “Лев”, “Арарат”, “Володар перснів”…  Це власне трубка з мундштуком і  9-ма  отворами, виготовлена   вона з абрикосового дерева.  При натисканні пальцями між двома нотами повітря  переходить у відповідний неповторний звук і переливається в красиву та емоційну музику, передаючи слухачам відчутну радість чи пережитий сум розгубленість чи   тріумфуючий  людський  злет…

Особлива подяка за підтримку і впровадження у життя цього фантастичного  молодіжного культурно-мистецького проекту  –  колективу житлово-будівельного  кооперативу  “ІNDEX  DEVELOPMENT ” та його керівництву. Так об’єднавши свої зусилля, знання і практичні навики та  вміння  Володимиру Корпошу і його однодумцям   вдалося втілити в життя  містично-фантастичний задум і порадувати виноградівчан    приємним і неймовірно вдалим виступом на сцені Виноградівського міського будинку  культури.

Без Корпоша не  обходився жоден культурно-мистецький  захід..

Володі Корпошу йде 29-ий рік. Народився під Новий 1995-й рік. Старша сестричка Євгенія з цікавістю заглядала у сповиток, коли батьки принесли своє новонароджене    немовля з пологового відділення  районної  лікарні додому. Непомітно зіп’явся на ніжки, почав ходити. Підростав  хлопчик у музичному  середовищі  (батько Василь Іванович  був ударником у вокально-інструментальному  молодіжному гурті “Ескіз”). Його щире захоплення  музикою передалося і дітям. Своїми успіхами Володя тішив батьків.   Годинами, сидячи біля вікна у навушниках, уважно слухав та переспівував популярних   естрадних співаків. Потім трансляції концертів по центральному телебаченню  відкрили перед ним  красу хореографії танців народів світу. Запальний  український  “Гопак”, іскрометний угорський “Чардаш “,  заворожуючий грецький  “Сіртакі”, збуджену та жваву польську  “Мазурку”, литовську купальську молодіжну  “Польку”, австрійський  романтичний  “Вальс”, запальну  грузинську “Лезгінку”…

Уяву його захопили латиноамериканські танці  “Ламбада”, “Румба” заворожуюче “Аргентинське  танго “, єврейський  “Сім сорок”… Згодом звернув увагу на окремих   танцівників, популярних  естрадних  виконавців танців світу: Махмуда  Есамбаєва, Григорія Чапкіса, Дениса Матвієнка, Влада  Яму, Олександра  Кравчука, Владислава Долю та інших. Десь на дні його серця вже тоді дало сходи і визрівало щире бажання теж стати танцівником  – добре освоїти ази хореографії…

До цієї мрії йшов довго. Після закінчення школи, успішно навчався у Виноградівському професійно-технічному училищі №-34,  було це в 2010-2013 роках. Здобуваючи  професію бухгалтера-обліковця паралельно брав активну участь у організації та  проведенні вечорів, у  виступах на сцені, в концертних оглядах художньої  самодіяльності  училища.

“Без Корпоша не  обходився жоден  культурно-мистецький  захід в стінах навчального закладу.  – згадує його  викладач  Світлана Олексіївна  Міндак. – Я вже тоді  зрозуміла, що покликання цього юнака в культурі і мистецтві, бо природний талант рано чи пізно проявиться сам.”

…І не помилилася… Коли в місті відкрилася дитяча мистецька студія “New art”,   Володя успішно пройшов  конкурсний відбір і став членом цього новоствореного    педагогічного колективу… У хореографічному відділі він надійно зайняв і вдало заповнив свою  нішу. Любить дітей. Уміє їх зацікавити, повести за собою. Налаштувати на єдину і спільну творчу хвилю. І результати його творчої роботи проявилися. Має багато подяк, грамот та  особливо дорожить двома: від міської Ради, яку торік отримав до Дня працівників культури та майстрів мистецтва, підписану мером міста Степаном Бочкаєм та  “Сертифікатом-2023”  Міжнародного Союзу викладачів сучасного танцю IUDE  підписані і офіційно завірені очільницею цього Союзу Любов’ю Мурза  і   лектором Михайлом  Климчуком. Він дає право оцінювати номери сучасної   хореографії, проявляти здібності своїх вихованців в теперішній танцювальній  індустрії;  знати різновиди світових критеріїв оцінювання виконуваних на конкурсах різного рівня   танцювальних номерів; проводити розбір переглянутого хореографічного номера; уміло оцінювати внесок даного танцювального колективу у розвиток культури та мистецтва даного регіону…

І зібрала мрія молодь міста на небувалий в їхній пам’яті вечір 

… Залу Виноградівського міського будинку культури швидко заповнили молоді і літні  глядачі. Інтерес до нової програми Вови Корпоша зараз хвилював усіх. По місту   молодь швидко рознесла свою неприховану та окрилюючу звістку: концертний  виступ   Корпоша буде незвичайним і захоплюючим.

На цей раз, н’юартівці  підготували щось неймовірно нове, заворожуюче, загадкове і  фантастичне. І зараз  свою творчу роботу  вони винесуть на сцену, покажуть численним  шанувальникам.

У залі  гасне світло. Натомість спрямована на екран кольорова гама з напливаючих  геометричних фігур заповнює весь простір сцени. Таке  відчуття, наче ти зараз   потрапив на борт космічного корабля, який покине  земні простори і керований вправними руками аргонавтів вирушить і полине у незвіданий світовий простір  Галактики.

Біля мікрофону Володимир Корпош. Він розпочинає говорити про любов –  найсвітліше  людське почуття. Там, де вона є, там нічим не обмежений простір. Назустріч їй   відкриваємо свої серця. Летімо на її загадкове світло. Відчуймо стукіт власного серця.   З двох боків від  ведучого  виривається яскравий зелений сніп променів. Чарівна мелодія пісні “Інтро”, яку вперше зараз співає  Володимир проникає між ряди слухачів, які захоплені видовищем на сцені  в тиші німують. Пісня плавно переходить в другу “Інтерсіті”. На стелі починається зоряна  накладка. І  серцем сприймаєш слова, що у  своєму сні він не блукав, не шукав дівочих слідів,бо кохана летіла з ним поруч, була   його найяскравішою і найзвабливішою зіркою. У пісні “На віражі” на одній хвилі, на  одному диханні і пориві зараз заводять свій ритмічний танець 10 чарівних аргонавток   у строгих чорних костюмах. 

У музичному світі нашого міста великою популярністю  серед  молоді  Виноградова  користується співачка Світлана  Фельцан, яка долучається  до співу Вови Корпоша піснею  “Не моя війна”. У мирний  світанок 24-го  лютого 2022-го року неочікувано прийшла не моя війна. Вибухи, спалахи, темрява  їдкого диму одразу все забрала. Порушила розмірений ритм життя, наш виважений в часі спокій… Текст пісні підсилюють емоційні переливи звуків дудуки, на якій грає  Олексій Теремта. Весь зал зараз зводиться і завмирає. Метроном чітко відбиває  урочисту хвилину мовчання. Глядачами віддається честь, шана і визнання нашим  воїнам-захисникам, героям України, які віддали своє життя за волю, незалежність і соборність нашої держави, за світле  майбутнє нашого народу і визнання її нескореності усією світовою спільнотою.

Дуже тепло сприйняли глядачі сольний  номер дуету Фельцан-Корпош “Лети”. Поки звучала мелодія, кожен її такт на  стелі відтворювали ліхтарики від мобільників  глядачів. Здавалося, саме зоряне небо  проникло в цю залу і захоплювалося усім тут побаченим і почутим. Через усю залу зараз до сцени, з корзиною дарунків і троянд, до Володі Корпоша направляється молода переселенка Ліля з Одеси (захотіла  залишитись не названою), яка йому виражає щиру подяку за такий фантастичний  вечір. Як продовження цього мотиву: я  ‒  невідомий, ти  ‒  невідома, звучить пісня  “Нічне  місто” та  “Уламки щастя”. Десять юнаків у білих сорочках та чорних штанях з футбольної команди  “Севлюш”, з пишними букетами білих троянд, як витязі добра, честі та справедливості  сходяться на сцену і всім танцівницям, які так вдало підтанцьовують співакам, вручають свої пишні букети. Заключними в концерті звучать  три  пісні  “Єдин ” (” Будь зі мною назавжди”), як  подяка  всім глядачам за неймовірне  доповнення  до цього  фантастичного  вечора  пісня “Чарівна” та  найсердечніша   вдячність за неймовірну підтримку і матеріальне заохочення зі сцени зараз    адресується  всьому  колективу і  керівництву житлово-будівельного комбінату “INDEX   DEVELOPMENT”, які посприяли втіленню в реальність цього культурно-мистецького  молодіжного  проєкту н’юартівців з провідним своїм шоуменом Володимиром Корпошем та солісткою Світланою Фельцан і надійним хореографічним осередком з 10 чарівних як на підбір дівчат-танцівниць. Глядачі довго не відпускали зі сцени своїх улюбленців. І на їхню настійну вимогливість співакам довелося повторно співати пісню “Лети”. Її дружно підхопила вся присутня в залі  молодь, яка дала вихід своїм емоціям і захопленню, що тут і зараз досягли свого апогею.

Марія  КОНКІНА

очільниця  Виноградівського  відділення  ГО  МАЛІЖ