Його невгамовна пристрасть життя – музика

“Так, я чекаю перемоги, миру та спокою в Україні. Вірю ЗСУ і всенародній їхній  підтримці! Оплакую кожного вбитого, бо це невиправна втрата, біль і смуток, чорне крило вічної печалі над рано посивілими матерями, молодими вдовами, нашими   осиротілими дітьми…

Прийде той час, коли закінчиться ця затяжна війна! Знов запанує мир на нашій рідній  землі, в цілій державі Україні та кожній родині зокрема! Виживемо! Вистоїмо! Переможемо! Слава нашим героям і славному народу, вірними синами якого вони є!”

Дістала з полиці “Тлумачний словник”. Перегорнула кілька сторінок, стала шукати  потрібне мені слово. Непокоїла думка: звідки воно з’явилося в нашому лексиконі. Цей словотвір десь має свій початок і власне життєве пояснення.

Найперше, хотіла з’ясувати визначення поняття закладеного змісту в слово “музикант”. Воно виявилось дуже простим: музикант –  особа, яка професійно займається  музикою. І це справді так. Воно повністю відповідає своєму змісту і  значенню. 

47 років свого свідомого життя  Віктор Іванович Марушка живе, дихає, працює, думає, розписує партитури до окремих музичних творів для народних інструментів, поспішає на уроки до своїх вихованців, у відведені дні і години та на репетиції…

Робочий день Віктора Івановича заповнений вщент. Як в педагогічній діяльності, так і  повсякденній, на керівній роботі директора мистецької школи імені Бели Бартока він  завжди працює з вогником творчої ініціативи. Як новатор невтомного пошуку, як  провідний  педагог (викладач “Вищої  категорії”, за багаторічну сумлінну роботу по вихованню  своїх учнів  має звання “Викладач методист”). Віктор Іванович постійно   перебуває в пошуку ефективних методів та форм роботи, досягнень робочих   напрацювань колег і всіх доступних новинок передового вітчизняного педагогічного  досвіду дитячих мистецьких закладів, споріднених з нашою місцевою дитячою  мистецькою школою.

У Виноградівській  ДШМ імені Бели Бартока, викладачем по класу баяна та керівником  оркестру баяністів учнів старших класів працює з 1-го  вересня 1973-го року.  Директорує в закладі з 1988-го навчального року. Вже 37-й рік надійно очолює  педагогічний  колектив. За ці роки зміцнилася матеріально-технічна база закладу, розширилися його виробничі  площі. Були відкриті нові відділи: хореографічного   мистецтва (викладач Юдіта Чорба) – задіяні 68 учнів; образотворчого мистецтва (викладачі Маргарита Тегза, Діана Добош-Брода та Маріанна Гаврило)  –  40 учнів;  госпрозрахункова студія (ЦЕВ ) – 60 учнів для школярів міських ЗОШ І-ІІІ ступенів, державної гімназії, відокремленого підрозділу політехнічного коледжу та бажаючих  дорослих. Це дало змогу долучити до музичного мистецтва більшість зацікавлених у самоосвіті людей, зберегти та примножити контингент учнів школи.

Завжди покладався на колег, бо бачив в них надійних однодумців

Починаючи з 70-х років з ініціативи керівництва та провідних фахівців фортепіанного  відділу (викладачів Єви Григори, Тамари Коваль, Наталії Сорводі, Сільвії Сіладі, Марти Попович, Наталії Іванюк, Елеонори Палінкаш та інших) в стінах школи постійно   проводились шкільні, районні та обласні конкурси сучасної музики імені Бели Бартока.  Вони набрали масового характеру завдяки сприяння районної організації Товариства  угорської культури національних меншин Закарпаття та підтримки і участі Посольства    Угорської республіки  в місті Берегові. 8  травня 2011-го такий  творчий звіт-концерт відбувся в рамках відзначення  ДНЯ  ЄВРОПИ і на всі європейські країни, де проживають угорці транслювався угорським каналом “Duna TV”.

Оглядаючись на пережиті роки, Віктор Іванович злегка задумується. Сказати  людям має що. На сьогодні, в дитячій школі мистецтв, якою опікується успішно діють такі відділи: фортепіанний, струнно-смичковий, народних та духових  інструментів, музично-теоретичних дисциплін, хореографії, образотворчого  та декоративно-прикладного мистецтва, студія “Центр естетичного виховання” для учнів міських шкіл, державної гімназії, коледжу і бажаючих поглиблювати музичні знання  дорослих. Надійну підтримку в повсякденній роботі закладу відчуває від свого заступника по навчально-виховній роботі, методиста вищої категорії Наталії Сорводі-Краснай. Все, що робиться педколективом дозволяє повніше розкриватися  талантам обдарованих дітей. Школа по праву пишається своїми колишніми   вихованцями, що принесли їй широке світове визнання, завойовану популярність і заслужену славу, ось їхні  імена: Етела Чуприк, Петро  Матій, Світлана  Глеба, Михайло Вігула…

Музика  – молитва його душі

В педагогічному колективі дитячої школи мистецтв зараз працює 50 викладачів (25 з  них –  з вищою освітою). Всі колеги наполегливо і сумлінно працюють над підвищенням   свого фахового рівня. Про це свідчать їхні досягнення: троє – викладачі-методисти,  троє – старші викладачі, п’ятеро – вищої категорії, дев’ятеро – першої та шестеро – другої  категорій. Кожний рік їхні вихованці як учнівські виконавські колективи та окремі солісти-виконавці стають переможцями та дипломантами обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів, зокрема: “Звичайне диво”, “Спалахи  багаття”,  “Франкове  підгір’я”, “Веселковий передзвін”, “Кришталеві  грона”, “Гран-прі  Карпатського регіону”  та інші.

До своїх вимогливих слухачів, керовані Віктором Івановичем творчі колективи – квартет  баяністів-викладачів школи, квінтет народних інструментів, народний оркестр народних інструментів Виноградівського міського будинку культури, камерний хор викладачів  школи мистецтв (керівник Світлана Гнетило), та зведений хор ветеранів війни і праці  завжди приходять з оновленою концертною програмою, що засвідчує їх  високий професійний виконавський рівень, чіткість і виразність виконуваних ними номерів, активну творчу діяльність в нашому місті, районі області, Всеукраїнських фестивалях та конкурсах, творчих поїздках і виступах в Угорщині, Румунії, Словаччині, Хорватії, Австрії… Участь у Міжнародному пісенному фестивалі імені Михайла Машкіна, Всеукраїнських  фестивалях-конкурсах стрілецької пісні “Красне поле” у місті  Хусті, хорових колективів імені Миколи Леонтовича, участь в святі Шаришських пісень в Рославцях на Словакії, Різдвяний концерт камерного хору викладачів школи (керівник Світлана Гнетило) та самодіяльного народного інструментального оркестру (керівник Заслужений працівник  культури України  Віктор Марушка) в селі Комловшко (Угорщина) та в містечку Стара Любовня (Словакія), участь у святкуванні 250-ліття  від заснування села Микитинці на Івано-Франківщині, у показовій програмі “Перше знайомство” на екрані Закарпатської  обласної державної телерадіокомпанії…

Понад сотні концертів, організованих цими творчими колективами в День міста, на честь людей похилого віку, для відпочиваючих в оздоровчому санаторію “Теплиця”, на  відкритті  церкви Святого Яна Капістрана, на виставці угорських живописців в обласному краєзнавчому музеї, на зустрічі з Послом Угорщини в центральній  районній  бібліотеці, Новорічних Різдвяних  колядках в Ужгородському  Хрестовоздвиженському греко-католицькому соборі, в нашому міському костьолі францисканців та храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Виноградові, інших  сільських храмах  (в селах Боржавському та Підвиноградові), в залі засідань колишньої Виноградівської РДА, до Дня захисників Вітчизни, для воїнів-афганців та і нтернаціональних миротворців, до річниць Т.Г.Шевченка, до Дня  матері, на відкриттях персональних виставок місцевих художників у виставковій залі “Імпасто”…. Це  – справді  нескінченний перелік хвилюючих і приємних зустрічей слухачів з популяризаторами вітчизняної і світової  музичної спадщини людства…

За роки своєї плідної викладацької роботи Віктор Іванович випустив понад сотню своїх учнів по класу гри на баяні. Досі з приємністю згадує своїх призерів  різних років: Йосипа Штайгера, Томаша Гомбоша, Віктора Параску, Станіслава Тимофія, Дмитра Мукомела, Дениса Шклярука… Велику надію покладає на  свого юного вихованця Михайла Глінку, у руках  якого баян переливається людськими почуттями і розповідає слухачу про заворожуючу силу української народної  пісні. Всі ним перечислені вихованці  були призерами та дипломантами обласного конкурсу індивідуальних виконавців на народних інструментах. Задоволений як педагог і наставник тим, що 15 його колишніх випускників  у різні роки успішно закінчили музичні училища, училища культури та вищі навчальні  заклади України і повернулись викладачами в рідні стіни. Стали працювати у Виноградівській та Вербовецькій ДШМ:  Ю.А .Тесличко, А.І. Петрашко, Т.О. Довжанин, В.А.Пальок та інші.

В 2006-му році Віктор Іванович поповнив  ряди Національної Ліги композиторів України.  Він – автор репертуарного збірника для ансамблів (оркестрів) народних інструментів “Рідне місто Виноградів” (2007),  збірки інструментувань під назвою  “Мелодії оркестру”  (2010 ),  до книги “Божий син днесь народився” (2013)  увійшли його нотування, переклад та гармонізація 35 найпоширеніших на Виноградівщині  колядок, які донині  побутують в наших селах і виконуються чоловічими ансамблями та мішаними хорами, як духовний спадок  від багатьох поколінь, переносячи нас у ті далекі часи, коли Син Божий ще ходив по землі і проповідував Святе Слово Боже.

Сучасне баянне виконавське мистецтво потребує постійного оновлення та поповнення   репертуару новими змістовими творами вітчизняної та світової музики. Маючи великий досвід керівної роботи з оркестрами баяністів Віктор Іванович видав новий   репертуарний збірник  “Мелодії  гармонік ” (2019 ). До нього увійшли 14  музичних  творів  найкращих, вибраних ним  зарубіжних композиторів різних жанрів та стилів (високий рівень їхнього перекладання та  інструментування оцінять керівники та викладачі різних за складом  оркестрів та  ансамблів  баяністів мистецьких шкіл і як  посібника  для студентів середніх і вищих  мистецьких навчальних закладів). Тим, кому  близькі і рідні колядки захоплюватимуться збіркою інструментувань та аранжировкою   українських, угорських та світових колядок, живучих в часі і просторі  творів української та світової музичної класики, присвячених світлому і найжаданнішому родинному    святу Різдва  в стаєнці Пречистою Дівою Богодитяти…

Вони увійшли до його нової творчої збірки “Різдвяні мелодії оркестру… Всі його нові і  попередні видання успішно пройшли  свою адаптацію, знайшли своїх поціновувачів і   тепер не рідко виконуються творчими колективами мистецьких шкіл області та  аматорськими мистецькими колективами нашого краю… В  2015-му році Віктор Іванович Марушка  став Заслуженим  працівником  культури України. Серед численних його нагород  2  нагрудних знаки управління культури Закарпатської ОДА, численні грамоти Міністерства культури і мистецтва  України, Закарпатської ОДА, подяки обласної Ради, Виноградівської РДА, міської Ради м, Виноградів…

Проживає наш  шановний ювіляр у селі Підвиноградові. Та ніколи собі не дозволив спізнитися  на роботу, уроки, репетиції, виступи. Завжди вимогливий, в першу чергу,    до себе. Цього вимагає  від усіх з  ким працює, спілкується. Завжди дорожить своїм і чужим часом.Змарнувати його на марно,  рахує  недоречно. Скільки може людина  зробити за цей пропуск згаяних хвилин, годин, днів, тижнів, років…

Про особисте ювіляра

Йому не даси 70-ти. Виглядає не по своїх  роках, молодо. Завжди  охайний, підтягнутий,  з доброзичливим поглядом. Уміє уважно слухати і сприймати людей. Любить працювати на землі. Такі йому хвилини випадають рідко. Але ними ніколи не нехтує.  Робота в саду, з виноградом, на грядках йому приносить велике задоволення. Любить і  дорожить своєю сім’єю. Його надійний тил – дружина Катерина Іванівна. На неї може спертися і завжди, в будь-якій справі, надійну підтримку в ній знайде. Працює вона  вихователем у першому Виноградівському  дошкільному освітньому закладі  “Берізка”, співає в хорі ветеранів праці, завжди в гущі освітянських  справ. Син Олег працює з ним в одному педколективі як викладач гри на баяні. Донечка Олександра Берцик  – журналіст. Зараз обіймає посаду заступника директора Ужгородського медичного  центру “Гемомедіка” і проживає в обласному центрі. Про батьків завжди пам’ятає, турбується, навідується в рідне село Підвиноградів. Бо там її корені, духовні цінності і надбання, живий взірець батьків, які дали їй святе відчуття  повноти сімейного щастя, теплоти домашнього  вогнища і не проминаючої родинної прив’язаності, яку завжди  відчуваєш серцем на відстані розлуки і очікуваної наступної зустрічі.

Марія КОНКІНА

очільниця  Виноградівського  відділення   ГО МАЛІЖ