Візерунки творчості Віктора Марушки

Відлуння неординарного в місті свята, відблиск знакових подій, пережитих людиною за  70 земних літ у світі гармонії звуків, мелодій, пісень, аплодисментів, заслуженої невтомною працею слави і визнання.

Нехай вага прожитих літ

Легкою буде і не нахиляє додолу

Щоби не знати Вам ніяких бід,

Не мати й крапельки нещастя,

Щоб вистачило сил  Вам на сто земних літ.

Здоров’я, бадьорості, радості і щастя, аби Вас ніколи не полишали!

Потрібен він людям, собі і сім’ї, і більшого щастя людині й не треба

Звістка про те, що 13-го вересня відбудеться  ювілейний творчий вечір “Візерунки  творчості”  члена  Національної  Ліги українських  композиторів, Заслуженого працівника культури України  Віктора  Марушки  активізувала всіх любителів вітчизняної і світової сучасної і класичної музики, хорового співу, виконавців сольних   номерів, причетних до його творчої діяльності. Охоплює вона неповних піввіку. По праву визнана людьми і стала стабільною школою популяризації  музичного мистецтва  в рідному  Виноградові та всіх прилежних до нього сіл.  Вже далеко позаду  залишилися  всі  підготовчі моменти і події  до святкування вечора, всі  приємні    хвилювання і тривоги, численні уточнення програмних номерів, репетиції… Настала  днина  відзначення  цієї  неординарної в  місті  події, яка стане  відблиском знакових віх, пережитих  Віктором Івановичем  Марушкою за його  70 земних літ. Пережиті і  пройшли  вони у світі гармонії звуків, улюблених і сприйнятих серцем популярних   мелодій і народних та  авторських пісень, щирих аплодисментів його  вдячних   слухачів,  заслужених  музикантом  Віктором  Марушкою невтомною щоденною працею,  настирливим бажанням  прилучати якомога більше своїх земляків  до музичного  мистецтва. І ця наполеглива праця дала свої щедрі плоди та привела його до слави, людської поваги і визнання.

Настає світла і урочиста мить початку торжества заслуг людини за її вагомий  внесок  у  культуру і музичне мистецтво  нашого  міста. Її розпочинає лауреат обласної премії імені Дезидерія  Задора, народний  аматорський  оркестр народних інструментів комунального закладу  Виноградівського міського Будинку культури, який майстерно   виконує “Токкату” Петера Мартіна, парафраз на тему  Гімну України “Ми – є” Юрія  Шевченка з перекладанням для  двох  скрипок Віктора Марушки (солістки –   професійні скрипачки Маргарита Телек  та Беата  Сорводі),  “Мелодію”  Мирослава  Скорика з  кінофільму  “Високий  перевал” та  “Намисто” композитора  Юрія Польового (всі 4 твори  для  оркестру проінструментовані Віктором Марушкою).

Незмінна  ведуча всіх мистецьких заходів Наталія  Сорводій-Краснай оголошує, що естафету виступів зараз перебирають люди, за плечима яких величезний  життєвий  досвід, яким є чим поділитися з молодим  підростаючим поколінням і ентузіазм та любов до життя яких є  взірцем самоповаги та  бажання тримати руки на пульсі часу.  Вона запрошує на сцену  повний склад  учасників народного аматорського хору  ветеранів праці (Віктор Марушка незмінно керує ним  21 рік).  Чотириголосі співаки-хористи натхненно  виконали пісні Михайла Гайворонського на слова Степана Чарницького  “Ой у лузі червона калина” (солістка Маргарита Чепак) та Олексія   Костюка на слова Анатолія Матвієнка “Моя рідня”.

До привітального слова на сцену  запрошуються голова  обкому профспілки  працівників культури Закарпатської  області  Наталія Товтин, заступник організаційно-методичного центру культури Закарпатської обласної ради Василь   Барановський та начальник  відділу культури  та туризму Виноградівської  міської   ради  Василь Югас. Після  щирих і теплих привітань, побажань та  вручення  Почесних грамот та Подяки за багаторічну сумлінну роботу ювіляра на  культурно-мистецькій  ниві і популяризацію музичного вітчизняного і світового надбання, ведуча Наталія Юліусівна,  продовжує розповідати  про досягнення Віктора Івановича як педагога, наставника і  викладача  вищої категорії  по класу гри на баяні, його учнів  – індивідуальних виконавців, призерів учнівських оглядів, конкурсів і фестивалів різного рівня, починаючи з 2000-го і по  нинішній рік. Як підтвердження  сказаному дає  можливість виступити на сцені колишньому  учню, нині студенту Мукачівського  педагогічного коледжу Федаку Назару (в його виконанні звучить твір Віктора  Власова  “Джаз- вальс”  та третьокласнику Виноградівської дитячої мистецької школи імені Бели Бартока Богдану  Глінка, який так переконливо грає українську народну пісню в обр. М.Корецького “Ой, сусідко”. На сцену  сходить  вдячний  батько  Михайло Глінка, який щиро дякує Віктору Марушці за привиту сину  любов до баяна і музики. З інструментом син не розлучається і весь вільний від занять в школі час залюбки проводить,  самостійно підбираючи і граючи на баяні саме ті мелодії, які  припали йому до душі.

Музика не знає кордонів

О, музико, благословенна  будь!

З тобою я ніколи не прощався.

У дні  журби та у часи спокут

Тобою кожен  ранок починався.

Натхнення… Воно, як вітер  –  невловиме…. Як сон  –  забувається… Воно тендітне, як перший цвіт  яблуні  –  замерзає від неочікуваних морозів відпадає… Воно як пісня  – лунає  звідусіль, але  взяти її в руки, пригорнути до серця не  можеш. Воно, як дощ проллється несподівано і в найнеочікуваніший момент; як веселка, захоплююче і   різнобарвне, але  швидкоплинне… Та не зникає безслідно, а десь карбується в уяві, мрії,  свідомості. Для нас воно проявилося  зараз несподівано і неочікувано: ведуча  щиро  запросила  до мікрофонів  подружжя Марушків – Катерину Іванівну та Віктора Івановича  і в  дуеті попросила проспівати свою улюблену  пісню  композитора Ігоря Шамо на слова поета Дмитра Луценка “Осіннє золото”. Отой заворожуючий спів цього    сімейного подружжя для всіх присутніх став приємною несподіванкою і відкриттям того натхнення, яким вони наповнюються і живуть роками, крокуючи спільною дорогою життя. Після виконаних оркестром творів Рольфа Ловленда “Адажіо”  від “Секрет  Гардена” та Джеймса  Воссона” Латинське  золото” глядачів чекали несподівані, але дуже вражаючі і неперевершені  в уяві  несподіванки: у виконанні  колишньої  випускниці  музичної  школи, а нині Заслуженої артистки України, викладача Ужгородського фахового коледжу імені Дезидерія Задора Світлани Глеби звучить написана Віктором Марушкою на слова поетеси  Марини Акрам, що  роками проживає в Індії, пісня  “Мальви” ( концертмейстер Юрій Шевченко).  Родове коріння поетеси  Марини, в минулому Стець, з Пушкінова. Навчаючись в Київському медінституті  вона  зустрілася там з юнаком з Індії, який теж навчався медицині в нашій столиці. Студентська  дружба двох молодих людей переросла в кохання і подальший їхній шлюб. З  коханою дружиною двоє  молодих  дипломованих  медиків  виїхали в Індію. Марина  Акрам народила чоловікові двох  синочків. Навчила їх розмовляти українською і привила  їм любов  до звичаїв, обрядів та традицій, що побутують  на її малій батьківщині. Ще не стихли  щирі та  гарячі оплески  співачці, володарці унікального  голосу  від вдячних  глядачів, як з далекої Індії надійшло  відео-вітання Віктору Івановичу, який на 9 її віршів за ці 2 роки знайомства, написав неймовірно чуттєві, щемно проникливі  пісні і вони  вже зажили самостійним життям, виконуються земляками і аматорами-любителями сучасної ліричної  пісні.

З Києва до  Виноградова  на цю неординарну подію зараз  навідалася  перша   лауреатка  Міжнародного  конкурсу  “Кришталеві грона”, які у Виноградові започаткував її наставник Андрій Гріга, талановита співачка  і наша землячка Агнета  Гриценко. 

Виконала пісню Ігоря Шамо на слова Юрія Рибчинського  “Скрипка грає”… Передати ті приємні відчуття і емоції,  настрій і враження від так  професійно виконаної нею  пісні  замало слів і оплесків. Це – неймовірна насолода і злива позитивної енергії, якою слухачі  житимуть довго…

А  вже ведуча оголошує  наступного співака  Володимира Більду, який  англійською   дуже щиро виконує пісню Клода Франсуа на слова Жака Прево “MY  WAY” (“Моя   дорога”). Це ще одне підтвердження, скільки колишніх вихованців музичної школи   понесли  свою  любов до музики  в життя  і нею  постійно радують своїх слухачів і приносять їм велику  насолоду.  Вже не один рік  жіночий  камерний хор “Гармонія”  Виноградівської дитячої школи мистецтв  імені  Бели Бартока  (керівник Світлана Гнетило)  співпрацює  з аматорським  оркестром народних  інструментів КЗ  “Виноградівського МБК”  професійно  і майстерно зріло виконуючи твори світової класики, народні пісні, естрадні та джазові композиції. Ось і  зараз вони виконують твір   Джона Вільямса “Десь в пам’яті  моїй” по відомому нам  кінофільму “Один вдома” (український текст  Вероніки  Ленарт).

Привітати батька із славним і плідним творчим 70-ти літтям, з Ужгороду,  приїхала  донька Олександра Берцик, журналістка. Зараз вона обіймає посаду заступника директора  Ужгородського   медичного   центру “Гемомедіка”. Вона  зараз говорить батькові такі зворушливі і щирі слова-привітання з найважливішими своїми  побажаннями:  

“Подальшого творчого росту, здоров’я,  натхнення і довгого  земного віку в оточенні рідних, колег, друзів, всіх цінителів  культурного, мистецького і музичного  мистецтва…” 

Підносить йому розкішний  букет білих троянд. Доньку  підтримує і мати та дружина Віктора Івановича –  Катерина Іванівна, яка теж вітає чоловіка з прекрасним   життєвим ювілеєм.

Пісням його не буде кінця…

Бувало всяке, добре було й зле…

Мінявся світ і я у нім змінився…

І промінялося не раз велике на мале…

Я встиг для всіх! Але  для себе запізнився…

Заключними номерами творчого вечора Віктора Марушки  стали твори  Девіда Фостера –  Керол Баєр Такер  “Молитва” та Тараса Петриненка “Боже, Україну збережи” (солістка Світлана Гнетило), яку під супровід оркестру, дружно підхоплює і  стоячи співає весь зал. Голос  ведучої Наталії Юліусівни лунає чітко: 

“Нехай на усіх  життєвих дорогах Вас, Вікторе Івановичу, супроводжують заслужені успіхи, незрадлива  фортуна, стійкий  добробут, невгасима енергія. Аби у Вашому житті було багато сонячних днів, світла, тепла, радості. Міцного Вам здоров’я, здійснення всіх творчих задумів і мрій.”

 До мікрофонів підходять  ювіляр Віктор  Марушка та солістка  Агнета Гриценко які   дуетом заспівали пісню Віктора Марушки на сл.Марини Акрам “Я літаю”.

Вдячні слова привітань звідусіль линуть до ювіляра. Охочі, поповнити свій альбом  новими світлинами, фотографуються, роблячи знімки з людиною, натхненником гарного настрою та припливу нових сили, щоб далі жити, діяти творити у своєму затишному місті Виноградові.

Марія КОНКІНА

очільниця  Виноградівського відділення ГО  МАЛІЖ

Головна світлина: Наталія Вейконь

Фото: Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури