Птахом над нами – час
Осінь плаче дощем, квітне останніми осінніми квітами. Птахом над нами – час.
Коли поллють дощі дощами дощів, з висоти шпиля храму до самого споду душі, ночі, то простір зі скла та бетону, з янголом із попелу осінніх багать переповнить мене, і залишки почуттів краплями дощу, віршами повиснуть на телеграфних дротах над клумбою проїзної частини міста, що на перехресті доріг бозна-куди… Над незатоптаними квітами зійде ранок, виписаний словами…
Роза Софілканич Марусенко
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.