Заграва вражень жовтневих осінніх подій

Хвилююча, пам’ятна і незабутня заграва вражень жовтневих осінніх подій

Вчора – це пам’ять і досвід, які стануть Вашими вчителями.

Сьогодні – це можливість навчатися і стати кращими.

А завтра – це перспектива, яка залежить від Ваших “вчора” і “сьогодні”.

Жодного з цих процесів неможливо уникнути, пришвидшити чи вивчити заздалегідь.

Для успішних людей – це висхідна спіраль.

Для інших  –  замкнене  коло.

Вибір за Вами.

(Ілона  Ельтек,  рядки роздумів львівської поетеси з її збірки поезії “Ніжність у чорно-білому”,

виданої у Львові у видавництві “Смолоскип” в лютому 2019-го року).

Присвятила  вона її своїм  батькам, чоловікові й дітям, найважливішим людям у її  житті…

Піднялася  до небес та на цій висоті надійно тримає свою земну любов

Володарка  рідної мови і слова, молода та вродлива львівська поетеса Ілона  Верхівська-Ельтек взяла активну участь у другій мотиваційній зустрічі  літературно-мистецького марафону “Імпульс  міста”, недавно започаткованого  у нашому  місті  Виноградові. Разом з прославленою в музичних колах родиною Шутко, музикантами світового рівня, які підняли престиж українських  віртуозів-виконавців   світових і вітчизняних творів класичних і сучасних композиторів ставши лицем  та носіями сучасної української культури й музичного мистецтва. Зараз вони дуже  вдало  виступили перед виноградівцями на сцені міського Будинку культури. Своїми номерами полонили  наших глядачів світлими емоціями, незабутніми  відчуттями зустрічі з прекрасним і насолодою, яка надовго жеврітиме у вдячній митцям людській  пам’яті.

Ілона  першою взяла до своїх рук мікрофон. Із 106  віршів, які надруковані в названій вище збірці  “Ніжність у чорно-білому”, вибірково вибрала  18  поезій а також  написані  за останні 3 роки війни.

Сильною  жінкою, ніжною мамою

Може, й дитиною, збитою  з ніг

Але для тебе я буду коханою

Тихою музою  в римах твоїх …

Її  голос  зараз  чіткий, виразний, щемкий і проникливий. Дихає світлою новизною, щирістю, свіжістю пережитих емоцій і вражень, відчуттям  польоту  закоханої жінки  по ламаній траєкторії буднів і свят. Це вона торкнулася зараз небес і на цій висоті  підйому,   по своїй  життєвій спіралі, в тендітних  руках  надійно  утримує  свою ЛЮБОВ. Це вона її надихає, стимулює, змушує  вибирати  все найважливіше: від  ніжних дотиків кохання до чутливих струн її душі, свідомості, серця… Як  зразок намиста, від цих  приємних відчуттів, боязні  щось втратити виникає єдине бажання: постійно відчувати це тепло, жити ним і нанизувати всі ці  новонароджені слова  з жіночого світу  тремтливих  думок,  у поетичні рядки, у недописані  вчасно вірші…

Глядачі  тепло сприйняли поетичний марафон Ілони  Верхівської-Ельтек, щиро аплодували їй і з словами запрошення на нові зустрічі, піднесли розкішний букет осінніх  квітів.

Розчулена Ілона Степанівна охоче  фотографувалася з усіма бажаючими, які у своєму альбомі забажали залишити цей гарний спогад про літературне спілкування зі львівською  поетесою, яка декламувала свої  вірші під неймовірно вдалий і виконуваний молодим піаністом Романом Шутком музичний супровідний фон, коли  людське  слово і музика зливались і на очах  глядачів  творили  справжнє диво.

Продовженням цієї неповторної мотиваційної зустрічі став виступ музикантів-віртуозів світового рівня: батька – неперевершеного  скрипаля  Остапа Івановича  Шутко та його неймовірно талановитих двох синів піаніста Романа (Ференца Ліста ХХІ-го століття) та  скрипаля Назара (сучасного українського Ніколо Паганіні). На цей раз вони блискуче  зіграли твори П. Маркіна  “Пасадобль”, Є. Хубаї  “Фантазія  з  “Кармен”, Р. Шутко  “Шоперт”,  Й. Брамса   “Угорський  танець”,  Е. Назарет  “Фон-фон”, П. Фросіні “Веселий  кабальєро”… Такого змістовного, урізно-насиченого та різнопланового музичного озвучення  вікових сторінок класичної та сучасної музики різних стилів і епох наші  глядачі  мали нагоду почути вперше. Сім’я Шутків  наблизила світ  прекрасних мелодій  до периферійного глядача. І це було  виправдане  диво, яке принесло свої незабутні відчуття і враження пересічним людям, що не мають такої змоги  відвідувати славнозвісні театри опери та балету, а тут представники Львівської  богеми самі проторували дорогу до рядового глядача і відкрили оксамитову театральну завісу на сцені міського Будинку культури.

Їхній світ наповнений гармонією звуків і мелодій

…48-ми річний Остап Іванович, хоч це випадає досить рідко, бо постійно в гастрольних  поїздках  по Україні і ближньому зарубіжжі, однак із родиною завжди охоче завертає   на  Закарпаття. РІд Шутків походить з села Нанкова, Хустського району. Його прадід Юрій викладав у Хустській державній  гімназії.  Дід  Іван з трьома братами Євгеном, Юрієм, Августином Шерегіями стали корифеями славнозвісного театру “Нова сцена” в Хусті за часів Карпатської України і здійснили постановку вистав “Наталка Полтавка”  та “Танго для двох”, які два роки йшли  з великим успіхом на сільських і міських сценах  нашого краю.

Тато Іван з Ужгороду, навчаючись в Києві зустрів свою суджену по долі неймовірну скрипачку Лідію, яка стала його дружиною і матір’ю двох його синів Юрка та Остапа.   Діти росли в музичному середовищі, бачили і були знайомі з багатьма  провідними і видатними митцями свого часу. І не дивно, що обидва сини стали знаменитими віртуозами-виконавцями. 56-ти річний Юрко оправдав крилаті слова, колись сказані Григорієм Сковородою: “У житті роби те, що найбільше  подобається…”  Він став уславленим флейтистом. Закінчив Литовську державну консерваторію у Вільнюсі. Відбувся як соліст гри на цьому інструменті в Національній філармонії України, визнаний лауреатом  багатьох Міжнародних конкурсів, Заслуженим артистом України, кандидатом мистецтвознавства, доцентом на кафедрі оркестрового  диригування старовинної та камерної  музики, викладачем на кафедрі інструментального та оркестрового виконавства  в інституті мистецтв НПУ імені  М. П. Драгоманова. Став лауреатом Національної  премії України імені Тараса Шевченка. З 1999  грає на Золотій флейті  японської  фірми  “SANKYO “, що  вже  престижно і  світовим  брендом. У  2005-му вийшли його альбоми “Золота флейта  України”  та  “Молитва  орфея”. У  2008-му  – новий альбом “Дарунок для Марійки”.  Брав участь у численних  передачах  Українського  радіо і телебачення. Постійно  друкувався в українській пресі – газетах “День”, “Літературна Україна”, “Слово Просвіти”, “Український  лідер”, “Урядовий кур’єр”, “Робітнича газета”,  “Україна  молода”, в  журналі  “Українська культура”. Маючи за собою величезний досвід  роботи, успішно захистив кандидатську  дисертацію на тему “Флейтове мистецтво  ХХ-го  століття в контексті  української культури”…

Успішно склалася доля і молодшого в родині сина Остапа Шутко. Народився він  4 листопада 1976-го року, у  древньому, історично насиченому пам’ятками  пережитих  містом минулих віків, Львові. Від матусі, відомої української скрипачки  Лідії Остапівни,  до цього чутливого інструмента  передалася любов і сину. В 14-ти річному віці, на сцені Львівської консерваторії, у супроводі симфонічного оркестру дав свій перший  публічний концерт. Заслужений настирним сумлінням і щоденною кількагодинною грою  на скрипці окрилив юнака. Від того часу і відкрилися його концертні дороги, які  тривають  донині. У свій час з відзнакою закінчив Львівську спеціалізовану музичну  школу-інтернат імені Соломії Крушельницької, нинішню Національну музичну Академію   імені Миколи Лисенка. Аспірантуру здобув у професора І. Німана, в  славнозвісній   школі ГІЛДХОЛ (GUILHAL SCHOOL ОF MUSIC AND  DRAMA ) в Лондоні (один рік навчання в цьому  престижному навчальному закладі обходиться в 10 тисяч фунтів) та  в Національній музичній академії імені Петра Чайковського в Києві, у професора Богодара  Которовича. Одружується з відомою віолончелісткою Ольгою. Починається його педагогічна діяльність як викладача  скрипки в НМАУ. За всю її  історію Остап стає наймолодшим  викладачем кафедри. В сім’ї – поповнення. Народжуються сини Назар, Роман, Андрій.  Діти змалку звикли до переміщення. Батьки їздили з концертами на тривалі гастролі. І дітей постійно забирали з собою. Змалку звикли до побутових негараздів, сухих  пайків, недосипання… Так звикали до труднощів, до свого мистецького вибору професії. Роман став відомим піаністом (його прозвали Ференцом  Лістом  ХХІ-го століття). Назару немає  рівних на сцені скрипалів. У народі він домігся слави українського Ніколо Паганіні). Андрій перебрав від мами талант неперевершеного віолончеліста…

Про родину Шутків могла б розповідати довго. Остап Іванович  дотепний на жарт і влучне  слово, з гумором виходить з любих ситуацій. Простий, щирий, умудрений життям чоловік всього себе сповна віддає сім’ї, мистецтву і людям, до яких наближає високе  світове і вітчизняне музичне мистецтво. Від початку повномасштабного вторгнення  Остап Іванович з синами зайнявся благодійністю. Лише минулого року ця іменита музична родина  дала 70  концертів  на підтримку Збройних Сил  України. Для потреб військових зібрала і передала понад чверть мільйонів  гривень. Започаткувала  стипендіальний  фонд для  обдарованої творчої  молоді України. Серед нагороджених є і наша представниця  – Ольга Алмашій з Мукачева. Останній приємний сюрприз від цієї музичної  родини: вечірній виступ 1-го  листопада у Львівському шоу румі “Зерно”. Оті приємні відчуття і чарівні мелодії, які вони доносять до своїх вдячних слухачів, нехай і надалі  роблять  їхнє   життя  змістовним, цікавим, вщент наповненим  загравою осінніх барв, кольорами  радісного змісту, окриляючими враженнями і яскравими людськими бажаннями:  успішно жити, діяти, творити  бо для справжнього  щастя і професійного росту  природні  горизонти  нічим не обмежені.

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського відділення  ГО  МАЛІЖ