Перші враження про виставу маріупольців у Виноградові 

ПодіїПерші враження про виставу маріупольців у Виноградові 

Перші враження про виставу маріупольців у Виноградові 

“Це – незгладимі в пам’яті людей враження про пережиті перші 20 днів війни від 24-го лютого до 16-го березня 2022-го року в Маріуполі… Поки, нарешті, вони не наважились на остаточний переїзд з рідних, обжитих роками місць у незвідану невідомість і мандрівне життя до повернення сюди знову після ПЕРЕМОГИ, повного закінчення  війни…”

Дуже правдива, хвилююча і неймовірно вдало відтворена доля маріупольців. Їм сповна випало зазнати гірких випробувань з самісінького початку широкомасштабного вторгнення. Великих руйнівних наслідків війни зазнало це сучасне затишне портове місто. Постійні повітряні тривоги і завивання сирен, відсутність укриттів і переховування сотень людей в стінах рідного драматичного театру, чекало зараз на них. Нестача води і їжі одразу проявилися і стали відчутними. Почалося неймовірно важке виживання… І, нарешті, визріло найболючіше рішення: залишити зруйноване ворожими нальотами і бомбардуванням рідне місто й вирватись з цього кільця жахів, але любою ціною Донецький академічний обласний драматичний театр зберегти. Вижити щоб продовжувати далі грати свої вистави, нести мистецьке призначення в маси, знаходити відданих глядачів і їм розповідати про цю пережиту, неймовірно жорстоку правду, доносити її до глядацького світу та до всіх, розкиданих по континентах планети українців ненависну, насильно нав’язану агресором війну. Зараз вона поставила багатьох людей перед складним вибором і змусила тисячі наших громадян залишати домівки. Крізь неймовірні труднощі, нестачу транспортних засобів, їм випало прориватись і рухатись в невідомому напрямку, оминаючи небезпечні ворожі перепони, аби просто врятувати своє і життя дітей та своїх близьких і рідних…

Так тоді маріупольці опинились в Ужгороді. Знайшли надійну моральну підтримку у державних органах і виконавських службах. Познайомилися з цікавими людьми. Серед нових знайомих були люди різних професій і уподобань, митці, музиканти і відомі літератори краю. Один з них – Олександр Гаврош, який невдовзі напише сценарій оригінальної вистави “Маріупольська драма”, заснований на реальних подіях і враженнях про війну, особисто пережитих самими акторами і з промовистою назвою, влучною як набат – “Маріупольська драма”. Другий – Андрій Любка, автор десятка прозових видань, активний і непосидючий громадський посланець, який за неповних три роки, як волонтер, своєю прозорою благодійністю зібрав необхідні кошти, придбав і перегнав на передову понад 110 автомашин-всюдиходів для потреб ЗСУ… 

Написана закарпатцем Олександром Гаврошем канва вистави вийшла неймовірно переконливою і вдалою. Гра чотирьох талановитих акторів – Ігоря та його сина-школяра Матвія Китришів, Віри Лебединської і Олени Білої заслуговують на переконливе глядацьке визнання і високу акторську професійну виконавську оцінку.

Письменник Олександр Гаврош вдало побудував сценічну постановку “Маріупольська драма”. Вона відбувається і проходить, як живий діалог героїв з глядачами, саме зараз присутніми на четвертому літературно-мистецькому марафоні “Імпульс міста”, що недавно започаткований у Виноградові. Це – одночасно визрілий культурно-мистецький проект Наталії Вейконь, Ігоря Вантюха та Олесі Данилець. Олександр Юлійович вклав у сценарій всю свою чоловічу працездатність і творчий талант та душевну зібраність. Протягом 50-ти годин він брав інтерв’ю у маріупольців – вільно переміщених осіб, а далі написав “Маріупольську драму”, яка в себе увібрала визрілий в серцях переселенців згусток людських вражень. Вистава  розрахована на одну годину перегляду, відчутно насичених і пережитих людських емоційних та душевних перепадів настрою та глядацьких хвилювань. І вдалим доповненням до самого її сюжету, так переконливо і майстерно поставленого чотирма акторами драми, стало вміле поєднання довоєнних знімків та тих знятих на світлини руйнівних наслідків, які згодом залишилися в людській пам’яті і стали апогеєм самої вистави. Режисер-постановник і автор музичного оформлення – Заслужений артист України Євген Тищук  та директор театру і його вправний художній керівник  Заслужений діяч мистецтв України Геннадій Дибовський зуміли правдиво донести до присутніх в залі глядачів ту тривожну, хвилюючу і трепетну правду, якої за неповних 11 років, починаючи від гібридної, названої як АТО, до розгорнутої в лютому, 2022-го широкомасштабної війни. Цю, нечувану досі саітові агресію і злочинну насильність сповна зазнали наша держава, народ, родини. Вони зараз відчутно сприймаються в залі показу вистави і доходять до кожного людського серця. Це міцніше згуртовує і об’єднує усіх українців і переконливо підсилює наші відчуття: 

“Разом – ми єдині і для всіх теперішніх випробувань ми – несхитні і нездоланна наша сила! 

Марія КОНКІНА,

очільниця Виноградівського відділення громадської організації Міжнародної академії літератури і мистецтва

Фото: Владислав Беланінець

Я нікому не віддам твою весну, край зелений і незайману красу, дикий ліс, квітучий яблуневий сад, тиху велич переплетених Карпат! Україна - моя радість і журба, моя тиха, віком стомлена сльоза. Ми разом з тобою будемо завжди, моя пісне, білим голубом лети... Люблю дітей за їх наполегливість, неупередженість та щирість...

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва