І наша колядка радісно лунала, всіх, хто її слухав, вона звеселяла

Анатолій Булеза за кермом 12 років. За ці роки різні перевезення мав. На цей раз Анатолій Юрійович отримав неочікуване для себе розпорядження: о 18 год 15 хвилин за київським часом, з  стоянки перед супермаркетом “АТБ”, на міській вулиці  Шевченка, має забрати учасників хору ветеранів  праці Виноградівського міського будинку культури і доставити до профільного оздоровчого санаторного комплексу   “Теплиця” розташованого у мальовничій приміській зоні, по нестримній у русі автомашин трасі на Велику Копаню-Хуст. Водій мікроавтобусу під’їхав вчасно і без затримки салон його транспортного засобу одразу заполонили співаки. Люди літнього віку. Святково налаштовані. Не по роках активні і відповідальні. Не зчулися, як  освітленими вулицями  виїхали за межі міста і вже невдовзі були на базі оздоровчого комплексу “Теплиця”. Після вечері,  тут  відпочиваючі  з різних кінців України,  відразу почали збиратися до просторої зали, де мали стати присутніми на Новорічній програмі  прибулих з Виноградова хористів.

До зустрічі з глядачами вже були готові  і співаки. У святкових вишиванках на сцені вишикувались жінки. За ними, в строгих костюмах, вирівнялися чоловіки. Ведуча Ольга Барничко тепло привітала присутніх з каскадом різдвяно-новорічних свят, цікаво їм   повідала з давніх часів започатковану і віками пережиту історію походження звичаю   колядування. Нагадала, що коляда і колядка мають між собою певні відмінності: коляда  –  носить  біблійне підґрунтя; колядка  – людське бачення свята, його піднесеного   приходу в родину, де на Свят-вечір збирається вся родина: від старого до малого і господар заносить до хати дідуха, ставить його під освяченими образами на покуті, а господиня доти накриває стіл і розставляє 12 улюблених в родині страв. Після спільної  молитви, сім’я  дружно всідається і вечеряє. А вже під вікнами, з появою першої в небі  зірниці, від двору до двору, з радісною новиною: “Христос родився” прямують  юні звіздарі. За ними йдуть колядницькі гурти. До півночі не стихають розваги з появою вертепів, які розгортають повну картинку народження від Чистої Діви, в стаєнці на сіні,   передреченого пророками новонародженого Богодитяти.  До Віфлеєму з дарами: миром, ладаном і золотом вирушають сповіщені ангелами три мудреці…                                      

Хвилиною мовчання присутні в залі вшановують світлу пам’ять полеглих захисників, героїв України, які втратили молоде, у  розквіті фізичних сил, життя на полі бою: в повітрі, на морі і суходолі, в запеклих в окопах боях, пропалих безвісті, закатованих ворогом в полоні, від численниз ран, понівечених і пошматованих вибухвми   розірваних мін, снарядів, ракет… Але  навічно живих, в єдинім строю з бойовими побратимами, що навіки пам’ятатимуть їхню відвагу, мужність, стійкість і опікуватимуться їхніми  старими батьками, дружинами, передчасно овдовілими і   осиротілими дітьми…

Ольга Іванівна оголошує першу  пісню  “Привітальну” на музику Володимира   Волонтира. Як щиро і зазивно зараз лунає колядка “Добрий вечір тобі, пане  господарю” в обробці Анатолія  Авдієвського. Її радісний настрій підсилює заспівана на  чотири голоси “Дивная  новина” (музика Мирона Дацко на слова Марти Лозицької). Легкий помах руки художнього керівника і диригента, Заслуженого  працівника  культури України Віктора Марушки і вже в залі звучать мелодійні колядки  “Небо і земля” та  “Щедрий вечір” (в гармонізації Ростислава Щербаня). Записана в рідному  селі Підвиноградові і гармонізована Віктором Марушкою колядка “Щедрий вечір” дуже  тепло сприймається присутніми в залі слухачами.

Оголошена чергова стрілецька  пісня “Ой, у лузі червона калина”… Її  заспівують   солістки  Галина Луковина та Катерина Марушка. Дружньо підхоплюється вона зараз   не лише чотириголосим хором, але й всім глядацьким залом. На одному подиху  звучить патріотична “За Україну” (музика Бориса Вахнянина на слова Миколи Вороного). Про близькі душі  нашій  сонячні  простори, всі неповторні села і міста, Дніпрові схили і Карпатські гори, красу людей і їхню доброту до слухачів зараз доносить пісня “Моя рідня” на слова Анатолія Матвійчука, музику Олександра Костюка. І хоч старий рік минає, новий наступає, наша Україна, славна Україна зло перемагає! Прийде той час, що виб’єм  воріженьків із землі своєї… Перемога буде! Ми її здобудемо! Христос ся рождає!  – дружно співають хористи в колядці “Темненькая нічка” (слова Миколи Храпача в музичній редакції  Ростислава Щербаня). Наче на одному подиху,  по незримій команді честі, совісті  і людської гідності між  учасниками концертної програми, які зараз так злагоджено співають і глядачами, які  зараз з насолодою дивляться виступ хористів і їх слухають, лунає одноголосий клич: “Слава Україні!”, “Героям слава!”. “Молитвою за Україну” (“Боже  великий, єдиний, нам Україну храни”), стоячи, на одному подиху, зараз проспівану всіма присутніми в залі людьми,   не закінчується  цей виступ. Шквал наростаючих,  гарячих і нестихаючих тривалих оплесків  прориває на мить запалу тишу. Ними вдячні  глядачі  цього вечора справедливо визнали  і оцінили зрілу виконавську майстерність народного співочого   колективу, вдало підібрані до репертуари номери та професіональний рівень  чотириголосого – альти, баси, тенори і сопрано – співу прибулого міського колективу  ветеранів праці, під умілим, виваженим і чуттєвим диригуванням керівника,  Заслуженого  працівника культури України Віктора Марушки. Обопільна насолода з боку співаків і глядачів, зараз присутніх на цім виступі та щира, зворушлива і затишна  обстановка, переповнює  людей, додає приємні враження, чуття єдиної родини… Це  дозволило нашим співакам  додатково ще акапельно заспівати колядку “Щедрий  вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я”, з такими зворушливими і вдячними побажаннями всім тут відпочиваючим: “Хай же будуть в році Новім, мир і щастя в вашім домі!” і улюблену в народі, життєво чуттєву про незникаючу  любов,  ліричну пісню “Не пий, коню воду, бо вода не чиста…“

І наша колядка знов радісно лунала… Святкову атмосферу і наближення Різдвяних  свят  ненав’язливо випереджала… Як довгоочікувану новину: “Христос ся рождає!  Славімо Його! – завчасно всім передавала і сповіщала… А тих, хто її слухав, приємно і радо вона звеселяла…

Марія КОНКІНА

учасниця хорового колективу ветеранів праці Виноградівського міського будинку  культури