24 лютого 2022-го згадуючи…
Свічкою спливають
роки війни.
Хтось шепнув,
що весна, яка ось-ось настане, –
для полеглих прошуміла.
Літо услід за весною лине –
для живих…
Порошини збираються
в покинутих помешканнях.
Мов крихітні метелики
вилетять вони у відчинені вікна.
Ми понесемо їх додому
на своєму одязі.
Вічною пам’яттю спливають свічки.
Зайшовши у дім,
черкнемо лінію на підлозі.
В пам’яті – згадкою ймення загиблих…
Ми до Життя станемо лицем
над краєм мирним.
До майбутніх подій готується день…
На фабулі світу – бруньки.
Роза Софілканич-Марусенко
З гітарою в руках, з піснею на устах, з музикою в серці живе на світі
0 Коментарів
Роками вивчає минуле нашого краю та його духовні витоки і стержень нації
Отець Матей у виноградівському храмі Зіслання Святого Духа
Софілканич-Марусенко Роза
Роза Софілканич-Марусенко закінчила історичний факультет Ужгородського національного університету. Викладала історію мистецтва в Мукачівській ДХШ ім М.Мункачі. Член Спілки журналістів України. Працювала позаштатним кореспондентом газет «Панорама», «Срібна земля». Автор поетичних збірок «Вернісаж», «Осінь у дзеркалах», «Закоханість», «При світлі дня», «Штрихи до портрета». Проводила літературно-творчі зустрічі з учнями Мукачівської СШ 1. Являється ініціатором проведення поетичних екскурсій містом для учнів шкіл, як до прикладу з з юними читачами Мукачівської міської б-ки ім.Духновича та учнями старших класів Мукачівської СШ 1 , в листопаді 2022 року.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
