Вірші писалися, наче осколком і друкувались просто на землі

Ця клята війна несподівано влетіла, увірвалася в наше звичне життя як смерч. Димом, жахами,  вогнем  обвуглила зорі; чорною пеленою закрила сонце; протяжним  завиванням сирен оголосила повітряні тривоги; в підземних укриттях наспіх почала збирати випадкових прохожих – дорослих і дітей… 

У цьому  водовороті жахливих  подій, де по лезу  життя і смерті  опинились українці, не завмерло життя… Коли трохи  оговтались, прийшли до себе, від жахів опам’яталися, людське бажання творити: думкою, словом, руками, на повний голос заговорити до світу, який завмер від неочікуваного лиха. 24  лютого  2022-го  року: Україна  опинилась  у пекельному вогні. Біда кожного з нас торкнулася, прийшла у наші родини… Перші  жертви, болючі  неочікувані  втрати, руйнування того, що навколо нас так  радувало своєю видумкою, новизною, дизайном, архітектурним  втіленням,  забудовою, які створювались  роками, а зараз  нещадно руйнувались, спотворено зникали з лиця Землі. Цей жах відчули  всі. І  сталося диво: народ почав молитись, гуртуватись, єднатись. Армія і народ  стали  – єдині. Так в середині  країни  зародився  волонтерський  рух. Мирні люди  піднялися і  стали  захищати рідну землю від  ворожих посягань. Хто раніше не тримав у руках зброю, став опановувати її. Повністю змінювався  устрій  нашого  життя. У  тяжких  постійних випробуваннях і труднощах, жертвах і бідах, пережитих нами за ці три роки,  ми гартувались, свідомо  росли. Вони змінили усіх  нас, зробили  свідомими  громадянами своєї  держави. Жінки  для фронту  стали плести  маскувальні  посезонні до пір року сітки: білі для зимового періоду, замислувато-барвисті: коричнево-зеленуваті для весняної, літньої та осінньої  пори; ліпити вареники,  випікати  хліб,  готувати і відправляти на  передову готові  обіди, борщі, голубці, м’ясні  консерви, ковбаси, сало, домашні  випічки, шити необхідні  солдатам  речі, в’язати  теплі  шкарпетки, збирати  постільну білизну; надавати гуманітарну допомогу для потерпілих, приймати переселенців, забезпечувати їх необхідним житлом, робочими  місцями, робити  ще безліч інших  корисних справ і речей, в яких виникала  нагальна буденна  потреба. Чоловіки  стали підмогою у забезпеченні Збройних Сил України  можливою технікою, транспортними засобами пересування, навчилися виготовляти  дрони, приєдналися  до справ, які б надійно допомагали захисникам  вести  спостереження за пересуваннями і діями  противника і вчасно їх зупиняли, ліквідовували. Навіть діти приєдналися  до справ  старших: стали  свою підтримку постійно проявляли оборонцям і підкріплювали її своїми  вдячними  словами  в листах, листівках, власних малюнках, які  ставали  для солдат, воюючих  на передовій, родинними оберегами, теплим і незабутнім  спогадом про рідний  край, любу серцю  землю, дім, близьких і рідних, які вірять у їхні  сили, жертовну готовність  всіх  співвітчизників своєчасно рятувати і захищати нас.  Цим  священним  оберегом дорожили всі  воїни. Вони постійно їх носили і носять в комуфляжах під серцем…

Римоване слово торкнулось струн  душі

І ось, в  рамках Національного читання  поезії, що з 17 по 23  березня, під девізом  “Пісня тисячі голосів” проводив Український інститут книги, взяли  безпосередню  участь і виноградівські читачі. Співпали ці дні з приємними подіям: 95-літтям Ліни  Костенко, устами якої  говорить вся Україна, вірші якої стали зброєю, що надихає наших  захисників і  підтримує всіх українців; днем  народження  відомого закарпатського поета  Василя  Густі та виноградівського  будівельника, автора  5-ти  поетичних  збірок  Василя Кляпа…  

Першим, справді  вдалим деб’ютом юної  бібліотекарки  інтернет центру  Кароліни Михайлянич в поетичній  кав’ярні “Голоси, що  об’єднують”, започаткованій  у Виноградівській публічній  бібліотеці з хвилини  мовчання всіх військових, цивільних, дорослих і дітей, чоловіків та жінок, загиблих через вторгнення ненависного ворога на нашу землю, став цей  поетичний  захід,  проведений у книжковій світлиці.

Гостей тепло вітають наймолодші  читачі Сергій  Михайлянич та Еріка Беца, учні  молодших  класів  міської НВК N 6, яких до виступу підготувала  бібліотекар Марія Зевдій. 

“Мій перший  вірш,  написаний в окопі” Ліни Костенко так виразно декламує бібліотекар  Фанчиківської  бібліотеки-філії  Катерина  Ромушко. 

Словом, яке здатне зцілювати і підтримувати, нести  просвітлення душ зараз ділиться член національної спілки письменників та спілки журналістів, автор цікавих віршованих, прозових, фантастичних видань, працівник благодійного фонду  “Виноградів”, уродженець села Міжлісне (колишнє село Пушкіново) Василь Горват, який зачитує 2 ліричні поезії про весну і День закоханих. 

Юна піаністка Вікторія  Гарпаш (викладач міської дитячої школи мистецтв  імені Бели Бартока – Вікторія Бачкай)  радує присутніх своєю мелодійною грою. 

Адміністратор  виставкової зали  “Імпасто”, художниця і поетеса  Валентина Костьо зачитує свої нові поетичні твори, які пишуться нею після деякої перерви і зараз набувають свого оновленого звучання. 

Увага присутніх зараз прикута до Наталії Кобаль.Тривалий час вона працювала в редакційному колективі районки “Новини Виноградівщини”. Потім, після   перейменування газети в “Регіональні новини” стала її редактором. Зараз веде однойменне інтернет видання. Свідомо вірші почала писати  недавно і вже має добірку обсягом на поетичну  збірку. Зараз кілька з них зачитує. 

Понад усе любить рідне  місто колишній будівельник Василь Кляп. Житлові  масиви в  мікрорайоні, що носить ім’я  князя Федора  Корятовича, торгові  заклади, дитсадок  восьму загальноосвітню  школу з бригадою споруджували  своїми руками. Писати почав у зрілому  віці і вже став автором видань “Чорна гора”, “Виноградів”, “Моя мрія”,  “Кохання – це поезія”, “Після ночі сходить сонце”. Присутнім  захоплено  зачитує  свої  ліричні  твори про любов до всього, що нас навколо оточує.

Бібліотекар відокремленого  підрозділу Виноградівського  фахового  коледжу Юлія  Мигалко зачитує свою поезію  “Не осуди”,  а твори  ромського самородка, автора-прозаїка  п’яти  книг, лауреата премій Ульяненка, Франка, Селезньова, Стефаника, випускника  юридичного факультету Карпатського університету імені  Августина  Волошина  зачитує шанувальниця його поезії  “Годі вам, терористи, воювати”  Алла  Кайзер. 

Присутній на цьому  культурно-мистецькому  заході  Іван  Говбан, поет за  покликанням  душі, фізик  – за освітою, філософ – за аналітичним складом  розуму, автор збірок “Райдуга душі” та “Душа райдуги”, сімнадцяти зошитів з  поетичними напрацюваннями  “Квантові ключики”  розміщеними на авторській  інтернет платформі теж зачитує свої  цінні доробки.  

Юні  королівчани разом із  своїм  викладачем  рідної  мови та літератури Вірою Токач   виклали відзняте  поетичне відео “У нас, в Королеві – усі  королі”  юними декламаторами віршів поета-земляка Василя  Густі. 

Естафету від юні перебирає  психолог-логопед, яка працює з дітьми  з фізичними вадами, сама – багатодітна  мати, чутлива до людської біди і болю поетеса  Тетяна  Рацин. Продекламований нею  вірш  “Коли закінчиться війна і всі живі повернуться  додому”… та  заключні його  рядки: “Та  поки  ще   триває  лютий  бій, війна  крокує селами й містами, я  прошу в Бога – хай буде  мир і мирне небо над ланами” потонули у зливі оплесків  присутніх.

Перші проби  свого пера про  весну, перше захоплення і закоханість зачитують троє юних школярок  Катерина Губаль з  гімназії та учениці міських  ЗОШ  Аделіна Паторі  і  Анна  Клантюк. 

Голова Закарпатського обласного науково-культурологічного товариства імені Олександра Духновича Юрій Продан розповів про письменника з Королева, автора та колишнього ведучого телепрограм  місцевого телебачення  “Виноградів-ТВ” Михайла Чухрана і дав присутнім можливість переглянути відео “Приречений на вічність” з його віршами, і своїми  “Цукорки  для дідика”, що декламує як автор під псевдонімом  “Дюла Човлент” поет з Дротинців Олександр  Керестеші, зараз воює  на передовій і звідти відізвався до своїх земляків. 

Співак Василь Січ з Оноку  порадував  слухачів піснями, озвученими русинським діалектом “Виноградноє зерня в землю нагріту  зарию” та  “Сіло потя на  косицю”  і   “Мила  моя, яка  ти”. 

Директорка комунального закладу  Виноградівської  публічної  бібліотеки  Мар’яна  Марушка  щиро  подякувала всім учасникам  заходу за можливість поспілкуватись, почути озвучене поетичне  авторське слово і  надихнутися словом і голосом поезії, що  завжди на боці правди та справедливості і ніколи не замовкає…

Марія  КОНКІНА

очільниця  Виноградівського  відділення  ГО  МАЛІЖ

Фото взяте з сторінки КЗ “Виноградівська публічна бібліотека”