Іван Хланта: Відлуння літературного Закарпаття

Кожна нововидана науковцем Іваном Хлантою книга доступна, бездоганна.

Вона  інтенсивно нарощує художньо-естетичний смак читачів,  сприяє виробленню його власних критеріїв оцінки літературної праці наших земляків, утвердження української мови в усіх суспільних сферах нашого життя. Водночас, вона як вогонь, що підтримує мудрість, обігріє, подивує і духовно збагатить, наростить наші пізнання на царині сучасного крайового животворного літературного процесу.

Приємна новина : на книжкових полицях багатьох літературознавців, студентів-філологів, учителів рідної мови та літератури, закоханих у рідну мову учнів та поціновувачів вітчизняної художньої літератури належне місце посяде нове великообсяжне, багатогранне і всеохоплююче літературно-художнє видання «Відлуння літературного Закарпаття: літературні портрети, літературознавчі статті, інтерв’ю та рецензії» вродженого скарбошукача народнопоетичних цінностей краю Івана Хланти. Роками він дбайливо і вміло доглядає, плекає, ростить і виводить на широку дорогу пізнання нові творчі паростки, стеблини і стовбури літературо-мистецтвознавчого, педагогічного та публіцистичного характеру. Постійно пише бібліографію творчості письменників рідного Закарпаття. У свій час кожну людину  впевнено виводить на заслужене їй місце. Хіба міг би Іван Васильович без оцінки творчості оминути однодумців по перу Юрія Керекеша, Федора Потушняка, Василя Пагирі, Омеляна Довганича, Василя Греби, Івана Губаля, Юрія Бача, Петра Угляренка, Василя Микитася, Юлія Боршош-Кум’ятського, Василя Вовчка, Миколи Рішка, Василя Густі, Івана Чопея…  На теренах України собі рівних немає його рідкісний бібліографічний покажчик «Літературне Закарпаття» ХХ століття». На 967-ми сторінках його подані 236 творчих письменницьких біографій – стислі відомості про  час і місце народження автора, його родове походження, освіту, трудовий шлях, громадянську позицію і діяльність, названі його твори, що вийшли окремими виданнями та у перекладах на іноземні мови, рецензії на них. Цікаві у цьому плані його дивовижні і унікальні напрацювання «Літературно-мистецьке життя Копашнова», «Рідна мова – дар Божий», «Співайте Богові нашому, співайте», «Пошуки та знахідки Василя Пагирі»… Ним зібрані перлини духовних пісень, які вміщені у неперевершених і безцінних унікальних виданнях «Народні пісні українців Банату» (Румунія), «Пісні над Дунаєм» (Сербія), «Пісня –  то моє життя» з голосу однієї виконавиці Анни Опришко села Голобуть, Стрийського району Львівської області «Пісенна хвиля Оглядова» (пісні села Оглядова, Радехівського району, Львівської області), «Пісні над Карпатами» (про творчий шлях Заслуженого закарпатського народного хору, невтомного популяризатора пісень і танців рідного краю). «Пісні Іршавщини», «Ой видно село» (Арданова) та інші…

Не спиняють Івана Васильовича ні бурі, ні грози, ні буйні вітри, ні скрипучі морози. Не звертає він з обраної з юності життєвої дороги. Наперекір усьому (не раз за своїми плечима чув злорадні слівця, чийсь в’їдливий сміх, посланий йому навздогін, але ніколи не зважав ні на що) наполегливо йшов до поставленої мети, щоб людям щось нове зібрати, вчасно подати, подарувати, допомогти знайти себе, навчити радіти життю, його багатогранним відсвітам і сонцю, яке однаково світить на всіх живущих на Землі.

В руках тримаю його нове видання «Відлуння літературного Закарпаття». Його рецензентами стали доктори філологічних наук: Олексій Вертій з міста Суми, Володимир Качкан з Івано-Франківська та доктор педагогічних наук Юрій Руденко з Києва. Вийшло це плідне 807-ми сторінкове видання у липні 2017-го, в Ужгороді, в товаристві друкованих видань «Патент».

Передмову «Дорогами скарбошукача» написав голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України Василь Густі. Напрямки пошукової діяльності Івана Хланти він умовно розділив на три відтинки. Перше місце посідає казка. Це – єдине, виправдане часом джерело міцного і надійного людського імунітету. По життю воно кожного з нас постійно супроводжує. Це – віра в добро, правду, людську справедливість, чесність, порядність, вірність отчому краю, честі роду, батьківському порогу, єдиній Вітчизні. Навіть з далини казка нагадує про себе,  у спогадах ревно кличе і нагадує про далеке дитинство… Другою дорогою науковця Івана Хланти стало літературне краєзнавство. Воно дало глибоке уявлення читачам про безперервний літературний процес Закарпаття ХХ і початку ХХІ століть, його жанрове та тематичне розмаїття, головні напрямки напрацюваннь, стилі, індивідуальні особливості письменників сьогодення. Третя дорога – Акрополь українського слова. Заснований у вересні 2005 року в рідному селі Івана Хланти – Копашнові Хустського району. Він став підсумком багаторічної подвижницької праці нашого скарбошукача, виявом його синівської шани, поваги і вдячності своїм батькам і односельцям за пронесені через роки і збережені мову, традиції і звичаї, за істинну православну християнську віру. Експонати цього народного літературно-мистецького музею постійно поповнюються. Сюди частенько завертають, навідуються вчені Ужгорода, Києва, Харкова, Львова, інших провідних наукових центрів України, країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

У вірші «Скарбошукачем зове його народ»  Василь Густі узагальнив творчий шлях Івана Хланти – поважного на роботу і вік чоловіка, який подолає сто доріг і весей стільки ж обійде, аби безцінні діамантові скарби народу вчасно передати і добутими від рідної землі цінностями збагатити наших діточок і внуків.

Серед 34-х літературних портретів читач особливу увагу зверне на те, що Іван Васильович дохідливо розповів про долю і творчий доробок українських письменників Юрія Бача та Миколи Мушинки з Словаччини, Павла Романюка, Юрія Павліша та Михайла Трайста з Румунії. За своєю професією кандидат медичних наук, відомий в області хірург-уролог, заслужений лікар України священнослужитель  української православної церкви Степан Біляк, своєю професією віддалений від філології. Однак багаторічні історії і людські стосунки сповнені роздумів, емоцій властивих людині переживань привели його і налаштували на творчу працю.З роками вона принесла плідну користь народу, велике задоволення і належну відвагу його творчій, повній сили і наснаги чоловічій натурі.

Читачам відкрили живі сторінки історії та сучасності автори Микола Рішко, Петро Угляренко, Володимир Федишинець, Петро Ходанич та Дмитро Федака. Дужі крила творчих злетів успішно випробували Василь Габорець, Йосип Жупан, Василь Микитась, Семен Панько, Михайло Ряшко та Іван Чопей. З глибини серця і душі про сокровенне заговорили твори Софії Бобели, Миколаї Божук, Софії Малильо, Маргарити Меденці. Яскравий слід у житті та книгах залишили поборник східного церковного обряду Михайло Андрелла, людина яка пробудила світ за правду і світлу долю народу Йосип Архій, поет-антифашист нездоланного духу і свободи, борець проти утисків народу Дмитро Вакаров, автор численних поезій, оповідань, нарисів, статей та рецензій з близьких та далеких доріг Василь Вовчок.

У царині крайової літератури виросла яскрава, талановита і творча плеяда – прозаїк, журналіст і книговидавець з Мукачева Мирослав Дочинець, майстер образної палітри, громадянського пафосу та своєрідного чуттєвого спектру, філософського осмислення життя, поет з обласного центру Василь Густі, вражаючий своєю простотою, досконалістю форми засобів вислову і ощадності одухотвореного слова лірик і лісник, який виріс серед високих гір Гарган в Колочаві на Міжгірщині Михайло Хланта.

У другому розділі видання «Рецензії на книги письменників Закарпаття» Іван Васильович Хланта аналізує творчість Василя Білича з Хусту («У пізнанні себе і світу в собі» на його поетичну збірку «Земне долаючи тяжіння» ( 2002)). Людяна, одухотворена поезія Василя Габорця із збірки «Прийду на розмову» та на дві художні – документальні повісті «Зосталась надія» та «Нестерпні сліди» з книжки « Дві долі» Івана Губаля. « Нові зустрічі з митцями слова» стали вагомим доповненням краєзнавчої літератури. Іван Васильович цікаво розповів про найповніше видання творів Івана Ірлявського, розстріляного німцями в Бабиному Яру, в лютому 1942 – «Повернувся із забуття».

В серії бібліотеки журналу «Слово», яка на початку 2000 – років виходила у Виноградівській районній друкарні, була видана поетична збірка Петра Попадинця «Хустська Мадонна». Це – інтимна лірика. Присвячена прекрасній половині людства – Жінці – матері, дружині, сестрі та коханій, подрузі та просто землячці – незнайомці. У рецензії Іван Хланта подав свої слушні і для поетів початківців повчальні штрихи : як не легковажити в поезії, а більш ретельно ставитись до Слова, аби сягнути сходження до своїх підкорених у сучасній поезії вершин.

Про нектар смаку і відчутні грані глибинної краси, коли слово саме дивує, чарує, співає, довідуємось з рецензії на творчість автора 15 – ти поетичних збірок Юрія Шипа, добротворця і казкаря з Іршави Василя Шкірі та поета, вчителя образотворчого мистецтва Приборжавської ЗОШ І – ІІІ ст. на Іршавщині, автора двох збірок «На Боржавських хвилях» (2004) та «Прощання з літом» (2006) видавництва «Мистецька лінія» в Ужгороді Івана Шмулиги…

Нове видання Івана Хланти «Відлуння літературного Закарпаття» стало пізнавальним. Воно очистило людські стосунки викликало роздуми, емоції , приємні враження і хвилювання, реальним словом і ділом повернуло нас лицем до багатогамного і багатовимірного навколишнього світу, до кінця незбагненного і заманливого сьогоденного життя. Воно донесло до нас велику любов автора до  його колег по перу, які добірним зерном свого таланту, письма засіяли нашу уяву,  свідомість  і душу, показали неспинний животворний літературний процес нашого краю. У багатовимірному  літературному світі він ще не раз збагатить і подивує нас новими виданими творами, незнаними нам досі сторінками літературного життя Закарпаття.

Марія Конкіна