Харукі Муракамі і музика слів

Автор – Джей Рубін, американський літературознавець, професор японської літератури Гарвардського університету. Це перша в світі монографія про життя і творчість знаменитого японського письменника, автора «Погоні за вівцею» та «Норвезького лісу».

«Я повинен зізнатися з самого початку: я фанат Муракамі, – пише автор у передмові, – читаючи його книги, я знав, що він мені сподобається і як людина. Цю книжку я написав для інших фанатів… Та головна моя ціль – розділити з вами те задоволення з яким я читаю та перекладаю романи, оповідання Муракамі і дізнаюся, як вони були написані»

І ще…

«Для Муракамі музика – кращий спосіб увійти в глибини несвідомого, того позачасового світу нашої душі. Там, в середині нашого «я», зберігається історія про те, ким являється кожен із нас»

А сам Муракамі, виступаючи у Каліфорнійському університеті в Берклі сказав так: «Мій стиль зводиться до наступного: по-перше, я ніколи не вкладаю у речення ні на грама більше смислу, чим це необхідно. По-друге, у реченнях повинен бути ритм. Це щось почерпнуте мною із музики, конкретно із джазу. В джазі, дякуючи різноо́бразному ритму стає можливою потужна імпровізація. Все це – в роботі ніг. Щоб підтримувати ритм, не повинно бути зайвої ваги. Це не означає, що ваги непотрібно взагалі, – просто потрібно зберігати абсолютно необхідну вагу. А від жиру потрібно позбавлятися»

Книжка дійсно розкриває багато загадковостей Муракамі, його відношення до світу, його смаки в житті і в літературі, стосунки з друзями та дружиною Йоко, подорожі і сам факт творчості, те що збуджувало його уяву і допомагало переносити на папір. Читається легко та з задоволенням, правда на російській мові ( Вид-во «Амфора» Санкт-Петербург, 2004 р.)

P.S.

Книжку купила за 5 гривень якось на розпродажі в книгарні досить давно. Зовсім недавно натрапила на неї у своїй бібліотечці (буває!) Хочеться перечитати ще раз самого Муракамі, хоча бум на його книги минув. Але здається мені – це будуть інші романи…

Валентина Костьо