«Виноградівські пацьорки» в особистостях – Наталія Годван

Лялька, зроблена власними руками, значно тепліша та доб-ріша, ніж куплена –  певно думала Наталія, коли вирішила цим зайнятись.

“Власне, як вдруге завагітніла, – пригадує в розмові, – чогось захотілось мені незвичного, ні не попоїсти – створювати ляльки. Так почались мої походеньки Інетними сторінками в по-шуках інформації, як це робити. Це стало певним показником, що народиться неодмінно дівчинка. Тож, ми разом з донечкою вивчали різні техніки, робили перші викройки…  Тоді, пошиття однієї ляльки у мене займало близько тижня, а зараз  –  2-3 дні. Та й на вивченому не зупиняюсь, окрім ляльок шию блокноти, іграшки. Прагну навчитись завжди чомусь новому”.

А за фахом ви хто?

Вчитель фізики.

І допомогли фізичні закони у творчій роботі?

Ну, як вам сказати, посприяв  найважливіший в моєму житті  закон – закон  “тяжіння двох людей один до одного”, бо саме в інституті   познайоми-лась зі своїм майбутнім чоловіком. Він та-кож фізик.

Окрім донечки ви маєте  старшого синочка. Як пораєтесь з дітьми, госпо-дарством та хобі?

Батьки допомагають. Часом буває так, що коли дитина спить то я не готую й не прибираю, а шию.

Чоловік, як на це дивиться?

Підтримує, єдине, що його може тріше-чки дратувати, так це мій творчий безлад, а надто, коли доця помагає.

Скільки триває ваш творчий безлад?

Півтора року. Протягом цього періоду я  пошила більше 20-ти ляльок. Багато з них в подарунок сестричці, друзям…

Є  унікальна лялька для доні Габрієли (ми називаємо її Гобіка) У неї волосся з спеціальних ниток, а не з шерсті, не має гу-дзиків… словом, безпечна, з натуральної тканини (весь матеріал замовляю через Інтернет). А для сина Богданчика пошила зайчика, з вишитими на руці ініціалами. Дві ляльки продалися  в одній з місцевих кра-мниць. Одна – поїхала в Техас тай “осели-лась” в приватній колекції разом з іншими українськими ляльками-мотанками…

Наталка розказує з задоволенням, а по-руч у візкуі невгамовна Гобіка усіляко дає знати, що їй набридло  тут сидіти без діла. Крутиться і сяк і так, тому поки вона хоч трі-шки в доброму гуморі  фотографую її з лялькою та мамою. Дивишся, за півгодини вже й жара стане нестерпною…

Не встигаю догнати свою думку, як Го-біка  починає розвивати свій особистий  по-тенціал з найкращого вередування. Тож, Наталія перед тим, як піти зауважує про  організацію  майстер-класу по пошиттю ля-льок. Саме набирає групу. Група – це мак-симум 4 людини. Тому, хто бажає отримати певні навики  у створенні теплих і добрих ляльок – приєднуйтесь, маєте можливість на протязі літа. Тай до того ж,  пошити са-мому вийде  дешевше ніж купити.

 Світлана КЕДИК