Кожній людині доля дає шанс проявити себе

У літературу прийшла вже у зрілому віці. Після важкої і тривалої хвороби разом з фізичним зціленням організму почалося її духовне відродження. Проявилося воно через поетичне слово. На чистому аркуші паперу її перо вимережило віршовані рядки. Живі. Одухотворені. Проникливі. У потоці клопітких жіночих буднів прокинулася її непоборна жага до літературної творчості.

Внутрішній поклик до писання віршів несла в собі з самісінького дитинства.

Мріяла стати вчителькою. Багато читала, писала, гарно декламувала авторські та власні вірші, цікаво розповідала ровесникам про найдивовижніші події, які почерпнула з людської мудрості. Змалку навчилася слухати розповіді старших. Маючи гарно пам’ять  легко запам’ятовувала все почуте.

Після семирічки працювала на ДОКу в Тересві, в автодорі в Тячеві, на металозаводі в Новоселиці. З різними людьми зустрічалась в колективах. Переймалася їхніми долями – кохання і розлуки, зрада і біль, страхи і сумніви, сподівання дива і жагуча віра та надія, котрої прагнули навіть ті, хто випадково оступився у житті. Але тривожні думки і відчуття відступали від сказаних нею життєстверджуючих слів. Вони активізували чиїсь скриті життєві резерви, гребінь сплесків жіночих емоцій, людської доброти. Її мова стала легкою, образною, мелодійною. Легко знаходила шлях спочатку до сердець юних читачів, а згодом і дорослих.

Мала Юлинка Проданець осиротіла в рочок. Суворе життя у віддаленому гірському селі Новоселиця, Тячівського району лягло на вдовині плечі матері Ганни Степанівни. Вона понесла відповідальність за долю п’ятьох донечок. Нелегко їй прийшлося одній піднімати Марійку, Василинку, Анничку, Оленку та найменшу Юлинку. Але навіть втомлена роботою знаходила час для колискової пісні, вечірньої казки, для молитви та надільних відвідувань місцевого Божого Храму. На простих дохідливих, прикладах мати вчила своїх дітей добру любові чуйності милосердю. У праці на землі гартувався їхній характер. У буднях набувалося уміння долати життєві труднощі і негаразди, впевнено і виважено приймати доленосні рішення, гідно робити самостійні кроки долаючи природні і рукотворні перешкоди, які рано чи пізно життя неодмінно ставить перед кожним з нас. Вона зрозуміла, що дуже важливо чітко усвідомлювати з чим ти ідеш до людей: з привітною і щирою посмішкою на лиці, з чистими думками та любов’ю, відкритим добру серцем чи черствими намірами і згубними думками цього мінливого і спокусливого світу. У ньому не все вимірюється грошима, зайнятим у світі положенням чи упертою знахабнілістю і гординею.

Сімнадцятирічною Юлинка вийшла заміж за сільського юнака Михайла Драгуна. З чоловіком виховували двох синів Володимира та Михайла та шістьох внуків дочекалися. Це її глибинний зміст життя, материнського щастя, натхнення і таланту, крила творчого злету і сонцесяйної мрії – радувати людей своїм щирим і правдивим словом. За короткий проміжок часу у Всеукраїнському державному ордена Дружби народів видавництві «Карпати» вийшли такі її видання «Хто раніше всіх встає?» (2009), «Горнятко доброти» (2010), «Зернятка мудрості» (2011), «Посміхайтесь добрим людям» (2012), «Веселіться верховинці!» (2014), „Kosik plny dobroty” ( Basnicky a pohadky чеською мовою, переклад Терези Хланової) (2014), «Карпатська цілюща криниця» (2014), «Мереживо чудесних мрій»  (2015). І ось до славного 60- річного ювілею Юлії Драгун як своєрідний літопис невпинної літературної діяльності письменниці вийшов новий збірник «Дорога до Криниці Доброти» тиражем 200 примірників. На 120-ти сторінках – статті, рецензії, відгуки, враження про творчість самобутньої дитячої письменниці 21-го провідних науковців, письменників літераторів, композиторів, мистецтвознавців, заслужених діячів культури і мистецтва, лауреатів національних премій. Петра Мідянка, Івана Хланти, Юрія Шипа, Лесі Пилип’юк … Цікаво написані рецензії «Уроки для маленької людини» Ганни Макаренко, «Обереги добра» Бориса Кушніра, «Зернятко мудрості шукаєте у народу» Таїсії Грись, «Покликання – ділитися скарбами душі» Василя Поповича та «Орієнтуючись на загально людські цінності» Василя Андрійцьо.

З приємним хвилюванням перечитуєш «Джерело добра» Олени Гайдамати, «… Я пісню й собі заспіваю і покличу до себе дітей» Василя Густі, «Мова любові» Дмитра Кешелі, «ЇЇ слово виховує добротворців» та «Чарівне знамено» Лілії Стахів, «Золоті ключі з Верховини» Марії Хорунжої.

Про велике бажання авторки заглянути у дитячу душу і неначе в дзеркалі побачити в ній відображення реального світу ведуть мову статті «В обороні дитячої пісні» Йосипа Фиштика, «Щире і правдиве слово» Любові Рудавської-Вовк, «Дитинний світ завжди чистий» Миколи Зимомрі, «Плекати і придбати свої таланти» отця Юрія Албічука з Румунії, відгуки її землячок з Новоселиці – вірш «Напередодні ювілею» Марії Кубинець, «Криниця для спраглих» Світлани Джуган та «Творча співпраця і презентація творчості Юлії Юріївни Драгун» Галини Гордійчук.

На звороті авантитула цієї збірки – рушник, вишитий самою ювіляркою в дар колективу видавництва «Карпати», який до її ювілею видав це нове літературно-художнє видання «Дорога до Криниці Доброти». В оформленні книги використані 81 світлина з родинного архіву сімї Драгунів та фотоархіву самого видавництва «Карпати». Окремо виділені грамоти, подяки, сертифікати, відзнаки її заслуг на ниві літературної праці та красного письменства.

Ще одна приємна несподіванка для Юлії Юріївни – теленовела «Калинові барви осінніх снів» зняті і показані обласним телеканалом «Тиса-1».

Тож побажаймо авторці і на далі відкривати дітям  поетичний світ  людської доброти, вчити їх пізнавати свій рідний край, отчу землю, мелодику рідної мови, місцеві звичаї, традиції, обряди, які побутують на Верховині, любити своє коріння і свій рід бо саме юним читачам випаде творити Добро у прийдешнім часі завтрашнього дня, до якого так щиро веде своїх юних читачів письменниця-ювілярка Юлія Юріївна Драгун.

Марія Конкіна