12-й день вересня – Василь Попович Єпископ мукачівський

Навчання в гімназії, основи філософії, духовна семінарія, постійний розвиток та самовдосконалення –  ось принцип успіху людини, яка присвятила своє життя духівництву…

Впроваджуючи культурологічну традицію пропоную відтворити життєвий синопсис непересічної особистості внесеної до імпровізованого списку «Відомих постатей Виноградівщини».

Серпень ознаменувався народженням щонайменше 3-х людей У Виноградівському районі, які засвідчують свою неординарну самобутність: Герман Розентал (почесний громадянин Виноградова, економіст), Микола Ігнатик (художник) та Павло Кіш (хімік-науковець). Когорта людей, без яких важко уявити розвиток науки, культури і всіх інших сфер життя нашого краю та країни загалом. Це по-своєму великі і знамениті особстості, гідні уваги.

Тож,  12 день вересня  2016 року дарує  сучасникам 220-ту річницю від дня народження Василя Юрійовича Поповича. Згідно історичної хроніки він народився  1796 року   в с. Великі Ком’яти.

Чи то доброю вдачею, чи то прагненням до навчання особистісного та громади, чи благодійністю… але Василь Юрійович увійшов в історію краю, як  Єпископ мукачівський, русинський громадський діяч (відстоював русинську мову, вимагав, щоби кожна парафія мала школу, а кожний священик умів читати й писати), як один із засновників  культурно-просвітницького «Товариства Святого Василія Великого»,  як розумна інтелігентна людина, патріот свого часу, адже не стояв  осторонь національного відродження Закарпаття. 

Палко підтримував молодого Олександра Духновича та Михайла Лучкая. Захоплювався панславізмом Яна Коллара і його ідеями культурного співробітництва слов’янських народів.

Серед його почестей факт утвердження в людській свідомості потрібності церкви та сповідання віри. Певно тому, історики фіксують тенденцію появи значної кількості кам’яних храмів. І якщо на початку діяльності Василя Юрійовича в єпархії нараховувалось 30 кам’яних церков, то після його смерті – 324  та 222 парафіальні будинки. За свої 27 років єпископства Василь Попович видав 26 циркулярів, що торкалися релігійного, душпастирського та національно-культурного життя єпархії.

Також священнослужитель  не позбавив своєї уваги голодуючих – протягом року за  особисті кошти годував близько 200 осіб. Більше того, взяв у експлуатацію сиротинець…

Єпископом Мукачева  обраний 21 березня 1837 року. «Одягнувши сан» проніс його аж до смерті, що застала 19 жовтня 1864 року. Поховали єпископа у підземеллі Ужгородського кафедрального собору, поруч з могилами Мукачівських владик Андрія Бачинського та Олексія Повчія.

Кожній людині  призначено приписи долі, найчастіше цей процес не керований її власником, але  керований Тим, кого називаємо Творцем неба та землі. Василь Юрійович один з тих, хто творив історію в собі та довкола себе. Доказом слугує пам’ять – 2011 року в селі Великі Ком’яти була встановлена меморіальна табличка на честь Василя Поповича – Мукачівського грекокатолицького єпископа.

Світлана КЕДИК