Істина святості у святості буття

В кінці вересня у рамках проекту «Виноградівські Вогні» з друку вийшло чергове літературно-художнє видання, наповнене своєрідним поетичним шармом «Трикутник».

Видане у Хмельницькому видавцем Лілією Стасюк, накладом 200 примірників і об’ємом 127 сторінок. Перед любителями і поціновувачами сучасної поезії воно розгорне пильний жіночий погляд, дасть оцінку, висловить думку, засілі в серці хвилювання, донесе тривоги, мрії, надії, відновить щирі генетичні бажання колись побути на самоті з тим, хто зараз перейметься творчістю трьох поетес, стане перечитувати їхній творчий набуток, поступово вникаючи в ті скупі рядки, які доносять свою енергетику, заряд, запал, цікавий ракурс думок, особливого світо-сприйняття і бачення і запросить читачів до відвертої розмови.

Троє незалежних молодих жінок, наших сучасниць стали авторами цієї збірки. Вони живуть і працюють у Виноградові. Любов до поезії, потреба живого спілкування, постійне бажання донести до людей Слово нетлінної думки об’єднує їх. Народжене в душі, свідомості, серці воно проситься на папір. Щоб в уяві слухачів заграти новими відчуттями, занурити їх у свій дивовижний поетичний вимір, що органічно вмістився і проріс на сторінках цієї нової збірки.

 Отже, окреме слово, слово про наших місцевих поетес-лірниць.

Енергійна, миловидна жінка «Одержима світом, в якому живе». З приміського села Фанчиково щодня добирається до Виноградова. На вулиці Шевченка керує міською виставковою залою «Імпасто». Гарно малює. Працює в техніці графіки, акварелі, настінного розпису, ілюстрації до окремих художніх творів. Любить подорожувати. Малює карикатури. Захоплюється художньою вишивкою, збором міні-сувенірів. У вільний час пише твори для дітей, прозу і поезію для дорослих. Видала дві збірочки для дітей «Намистинки» (2011) та «Відчуття щастя» (2014). Для воїнів АТО у 2016-му випустили спільну добірку музичних творів «Коли закінчиться війна» (на 14 віршів авторки та Світлани Кедик самодіяльним композитором з Волівця Анатолієм Селехманом написана музика, яка перевела поезію в розряд музичних пісень).

Нова збірка «Трикутник» стала вдалим дебютом 50-ти річної авторки, яка на цей раз піднесла читачам 43 поезії. Зачитуєшся віршами «Хочу жити ранками», «На бандурі золотій», «Зображення на воді», «На лавці», «Присутність», «Розум спить», «Промовлене, несказане»…Відсвіт тепла її душі залишився в поетичних рядках «Передчасна гроза», «На полотні», «Тепла злива», «Етюд», «Чистий промінь», «Все котиться, мандрує». Все наболіле в жіночім серці застигло смолою-живицею в її віршах «Мене облиш», «Ти ще попросиш», «Хочеться ласки», «Зміліли всередині», «Коли неспокій розпече чоло». В них  авторка винесла і передала читачам, всім тим, кого бентежить чистота високих поривів душі, глибоких сердечних почуттів, які на жаль, доступні не всім.

Не довіряє читати вголос те, що написала пальцем у власній долоні.

Працює в дитячій школі мистецтв імені Бейли Бартока. Веде клас гри на фортепіано. Блискуче грає на цьому клавішному інструменті. Самотужки освоїла гру на древній кельтській арфі. 30-річна жінка пише поезію і прозу. Стала авторкою двох поетичних збірок «Зазеркалье слов» (2007) та «Без гравітації» (2015). Брала участь у культурно-просвітницькому проекті «Територія творчості», у фестивалі середньовічної культури на Закарпатті, де зайняла третє місце у літературному конкурсі імені Ілони Зріні та Імре Текелі (2015). Відзначена на конкурсі видавництвом «Смолоским» (2016). В нинішньому році увійшла в десятку кращих авторів за рукопис збірки «Бог_еМ і Я» та на конкурсі авангардної поезії імені Миколи Біденка.

28 філософських творів, не розрахованих на пересічного читача для його загального ознайомлення із загадками сьогодення, його назрілими проблемами, нав’язаними нам самим життям подала в новій збірці Здена Тесличко. Вона радить «не шукати в собі голки, а знаходити… сіно». (Це твори «Ти де?», «Осінь відгортала цей край міста», «Голос вопіючого в пустелі», «Наші розмови натягнуті», «Якби ти тільки знав», «І жили вони удвох, довго і щасливо»). Описала авторка невдалий день, несправний світлофор, чиюсь неуважність, вагання, рішення піти пішки, особисту драму, мертву любов і заключення лікаря про смерть у своїм новім циклі «Фільмографіка» – драма («містика», «кримінал», «мелодрама», «провінційний вестерн», «трилер», «детектив»). І зав’яжеш на ногах два шнурки: один – надія, другий – реальність, бо життя і будні отверезять тебе, твою свідомість, нерішучість, з якою вже немає сил боротись. А ти сидиш, гляди – не спийся. І навкруги тиша нестабільна, капризна мов жінка. Самотність знову бере тебе, розгойдує мов ляльку, аби просто погратись. Душею кривити не можеш «Мовчиш? Мовчи правильно, грамотно, чітко, голосно і … безпристрасно. Авторка доводить читачеві, що лише виведена досвідом формула – закон збереження маси – перетворює людей в поезію. Усе, що може статися – станеться, бо на те ми і народ, щоб завжди керуватися законами у зрізі сучасного суспільного життя.

Своєю щирою любов’ю хоче обійняти весь Всесвіт і сказати всім: «Все у нас буде добре!»

Ця молода, невгамовна 36-річна жінка за освітою товарознавець-експерт у митній справі, спеціаліст з інформаційної, бібліотечної та архівної справи. З весни 2014-го – засновник та редактор культурно-мистецького Інет-видання «Виноградівські Вогні» www.vinvogni.com.ua . Авторка книги жіночих одкровень «Світ Добра» (2012). Через рік успішно здійснила цю постановку у однойменній виставі в  JJ NIGHT  клубі. Друкувалася в альманахах «Західний кордон», «Серце Європи», журналі «Дніпро», в дитячому виданні «Живе джерельце».

Дипломантка Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (2011), у номінації «романи» за цикл казок для найменших малят «Зірочка». Нею вдало написані психологічний роман «Щоденник Святої Грішниці», цикл поезій у прозі «Думки заміжньої жінки», для дітей середнього шкільного віку повчальна і пізнавальна казка «Перше кохання».

У «Трикутнику», який вдало змакетувала талановита авторка запропонувала читачам своїх 25 вибраних прозових творів. Дизайн обкладинки з геометричними контурами трикутників на чорному тлі уміло виконала 11-класниця Виноградівської гімназії Вікторія Кедик.

Авторка переконливо розгорнула свою теорію волі у практиці власних дій і пропонує з Чаші Грааль прийняти теплу насолоду течії життєдайності, для підсилення власних сил і окриленості душі, що зробить повноцінним наше життя. Усе що живе в душі і гріє її, до найменшої крихти сумління і віри у велич дивовижного оточуючого нас світу вона передала їй, Жінці, Володарці, яка постійно сприймає потік любові без часу, бо у Вічності часу просто не існує…

Цікаві думки викликають перечитані її твори «Нірвана», «Муркотики сплять», «… нічого я і кохання», «Заповідь єдності», «Часточка», «На вершині»… Людина не встигає жити. У постійній метушні і поспіху вона долає час. Однак чітко не усвідомлює, що істина щастя кожному дарує саме життя. І колись її перебування на землі вичерпається. Вона піде у інші засвіти, зачасту не втіливши свої бажання і мрії у дійсність. Матриця їх залишиться іншим. А ця велична участь у її творенні безмежного Всесвіту краси, мистецтва, музики, звуків обірветься, закінчиться, розмиється у всепоглинаючому як «чорна дира»  просторі космосу. Зачитуєшся її прозою «На межі», «Безликий слід», «Театр єдиної любові» де на кавовій гущі пальцем малюючи власну долю, зненацька, саме собі випишеться найважливіше у змісті нашого буття слово – ЛЮБЛЮ. Бо на Землі  існує єдина правда: світ почався з тебе і мене… і між проміжками дотику і часу виник придуманий нами світ, у якому зараз існуємо Я і ТИ. Це просте людське одкровення стає нашим незаперечним підтвердженням «Істина святості у святості буття».

Марія Конкіна