Джакомо Пуччіні, Андрій Любка й Чіо-Чіо-сан

Коли мова йде про нього хочеться сказати – «най»

Не доцільно перераховувати всі регалії, досить висловити – Андрій Любка. Впізнаване ім’я, обличчя, діяльність якою займається.

Власне, молодий письменник не задається суєтою буденного життя, він просто живе та насолоджується, бо йому хочеться і він має. «І це насправді класно»  – каже Андрій.

Чи має нова книжка здивувати сюжетом, зайняти інтригою, відкрити автора по-інакшому, адже пише у новому для себе стилі – психологічний трилер? Зрештою, зачіпати науку, що вивчає психічні явища людини, та ще й так прискіпливо, згідно слів автора, небезпечна справа, по-своєму філософська. Бо ніяка наука не може передбачити мислення, переживання, волю, поведінку тої чи іншої людини. Андрій вдається до творчо-наукового експерименту створюючи особистий погляд на ситуацію, отже –  власного героя, який живе помстою. Не сказала би, що помста це те відчуття у яке варто заглиблюватись в книжках, розвивати його та виносити у всіх своїх принадах  до загалу. А от мотиви помсти мають благородний характер. Хоча, гріх є або його немає. Дуальність – добро і зло. Як зазначено в анотації до книжки: «Чи справді поділ на добро і зло є в цьому романі таким однозначним? Відповіді на дане запитання читач не знайде до самої розв’язки…» А зав’язка, аж надто банальна – п’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку, уникає покарання. Чоловік збитої вдається до помсти. Своєрідний оперний сюжет. Певно тому, крізь плин сторінок звучить «Мада́м Баттерфляй». Сподіваюсь, почути мелодію Джакомо Пуччіні перечитуючи книгу Андрія Любки “Твій погляд, Чіо-Чіо-сан”.

А поки упереджено споглядаю  на автора, слухаю (не)реалістичність його реального успіху, що з творчого пориву переріс у роботу. «Поезію я вже давно не пишу, а проза потребує наполегливої роботи» – каже Андрій. Вдень подорожує, вночі – працює. Весь цей перформанс розбавляє дружина, яка насправді відіграє колосальну роль у його подальшому становленні, як письменника.

«Ну звісно, колосальну, хіба я можу сказати інакше, адже вона сидить тут і зараз…»  Усміхаючись відповідає Андрій на чергове питання перед тим, як поринути  у фотоекспресію з читачами власних книжок.

Зустріч з автором відбулась 16 вересня в читальній залі головної книгозбірні району.

Світлана КЕДИК