У стані рідкої фарби. Чорна гора. Імпасто

ПодіїУ стані рідкої фарби. Чорна гора. Імпасто

У стані рідкої фарби. Чорна гора. Імпасто

Ранкова чашка кави збуджує, якщо не казати, що поруч коханий чоловік… Але він йде і мій вихідний понеділок за відсутності води (з невідомих причин) не змушує мити  вікна, а саджає за комп’ютер в очікуванні чергової порції слова – хочеться поговорити.

Поговорити не про все і ні про що, а про запах фарби та її розчинники. Ні, певно таки про, людей, які волею особистісної долі одного разу взяли до рук пензля за для того аби реалізувати уподобання малювати, розмальовувати, розфарбовувати буденний світ яскравістю. Різні стилі, різні жанри відтворюють не тільки емоцію, до речі, яка залежить від споглядача, а й сповна передають феєричність світосприйняття художника, який щоразу відтворює частину себе. Ось він художник – відтиснутий на полотні життєвими натяками про складність буття, спокоєм, рівновагою, подекуди тривогою… естетикою людського єства, що в будь-якому випадку дарує насолоду. Люди, які дарують насолоду. Це не статус, це покликання. Хтозна чий і який Творець їх кличе за собою, зрештою це не важливо, важливо, що вони дарують світу себе. От і бери досхочу…

Схоже, вересневого, шістнадцятого за рахунком  дня 2018-го, виставкова зала Імпасто,  маленького містечка Виноградів, сповнилась дарами. Двоє десяток людей зловили мить розпису Чорної гори. Так відтворили її чорнизну, що в душі запістріло. Може, подіяли мотиви осені, що поволі розливає золотом? Не чіпати картини руками, лише дивитись, дивитись і тонути у глибині мазків. Вони смугами перекривають один одного відтворюючи абревіатуру натуралістичності. У захованих живописних літерах мовою світлотіні віднаходиш  те, що в змозі понести з собою – враження.

Таке враження, що Виноградівська Чорна гора зі свого природного стану перейшла у стан рідкої фарби, невдовзі застигла різнобарвним плином під іменами тих, які дарують насолоду, й поволі розтеклася вулицями Виноградова та до кожного двору, аби багатовікова твердиня роздробилася на шматки коштовних камінців.

Світлана КЕДИК

Відеофрагмент відкриття виставки (перейти)

Довідково:

Впродовж тижня в Закарпатському Виноградові проходив пленер. В ньому взяли участь художники з Ураїни та інших сусідніх європейських країн, всього 21 учасник. Широка географія дозволила познайомитись з представниками чи не всіх живописних шкіл країни: Київської, Харківської, Львівської, Закарпатської. Певною родзинкою став і вік митців – діди, батьки та сини. Адже наймолодшому учасникові 23, це – Андрій Чижов зі Львова, а найстаршому – народному художнику, академіку Володимиру Микиті – 87 років. Кінцевим штрихом мистецького з’їзду стала виставка робіт в  Імпасто.

Про авторів коротко

Володимир Микита

«Живу, коли малюю»

учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», один з найвідоміших і титулованих митців Закарпаття та України, учень Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Ернеста Контратовича, академік Національної академії мистецтв України, лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, народний художник України, нагороджений орденом Ярослава Мудрого V, IV ступенів, премією ім. Тетяни Яблонської, володар Золотої медалі Академії мистецтв України, двічі лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі, член Національної Спілки художників України з 1962 р., член журі студентського конкурсу з живопису Срібний Мольберт / Silver Easel. Народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино, Мукачівського району, Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

Іван Бровді

«Скульптор європейського масштабу, з європейським ім’ям» – підкреслив академік мистецтвознавства Олександр Федорук у журналі «Образотворче мистецтво» за 2007 рік.

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», учень Й. Бокшая та Ф. Манайла, скульптор і живописець, народний художник України, заслужений учитель України, лауреат обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі, нагороджений бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства СРСР, член Національної Спілки художників України. Іван Бровді народився 2 червня 1939 в селі Онок Виноградівського району Закарпатської області. Автор пам’ятників «Кирилу та Мефодію» в Києво-Печерській лаврі і Мукачеві, «Жертвам повені 1998 року», «Синевир», «Сажотрусу», «Цигану-двірнику», «Ангелу-хранителю» у Виноградові та ін. Автор вдається до філософічно-асоціативної образності мовлення, використовує зображальні можливості сміливих деформацій, художніх гіпербол та метафор. Проживає в Мукачеві.

Наталія Сіма-Павлишин

«Хочу бути кращою від себе. У житті важливо добиватися, не добиваючись. Коли рвеш кігті, зі шкіри лізеш, то воно часто тобі й не дається. А з другого боку, важливо не зупинятися. Мрія завжди повинна бути за крок від її досягнення. Важливий сам рух до мети. Бо тільки він і є справжньою творчістю».

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», найромантичніша художниця сучасного Закарпаття, автор новел та інтимної лірики, член Національної Спілки художників України, заслужений художник України, лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая і А. Ерделі. Народилася 27 липня 1954 року в с. Дзвінкове Берегівського району Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

Тарас Табака

«Мистецтво – це лише призма світу, феноменологічні зв’язки з його ритмами, імпульсами та змінами соціально-філософських концепцій».

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», художник, живописець, автор образотворчих інсталяцій, член Асоціації діячів мистецтва України та західнонімецької спілки RKB, член координаційної ради діячів мистецтв України, член журі студентського конкурсу з живопису Срібний Мольберт / Silver Easel, постійний учасник численних художніх експозицій і симпозіумів в Україні та за кордоном. Автор, співавтор та куратор низки проектів сучасного мистецтва: «Ідеаліст», «Індиферент», «Егоїст», «Прапор утопії», «Процес», «Онтологія. Процес-3. Новітній реалізм», «Фрагментації» та ін. Народився 6 грудня 1965 року в м. Ужгороді Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

Вктор Мигович

«Парити в безмежжі прекрасного, втілюючи власні ідеї на полотні, в кераміці, графіці, формуючи інтуїтивно-просторове уявлення гармонії почуттів, приводить мене до основного кредо – жити заради мистецтва. Несуттєво, якими творчими засобами й техніками виражати емоційно переживаючий стан, – чи це будуть олійні фарби, акварель, пастель, туш, фломастер, глина, – головне результат. І якщо той перевершує очікуване – це вже маленький успіх. Самобутній митець завжди неспокійний, колоритний як за вдачею, так і на полотні. Якщо ж з-під пензля народжується, приміром, пейзаж або натюрморт, душа переповнена радістю, що можу поділитися своїм баченням світу з людьми; якщо ж потягнуло на модерн, то мені здається, що я знаходжуся за штурвалом корабля, назва якого «Експресивний експеримент» і який пливе у бурхливому морі енергії, фантазії».

Куратор Міжнородного мистецького пленеру «Чорна Гора», художник, колекціонер українських старожитностей, учасник та організатор численних міжнародних, всеукраїнських та обласних пленерів, симпозіумів та виставок. Учасник першого міжнародного конкурсу cучасного мистецтва художників до 35 років – «Future Generation Art Prize» (Фонд В. Пінчука, 2010). Народився 12 березня 1978 року в м.Ужгороді Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

«Місця під сонцем мистецтва вистачить усім, тому не треба боятися конкуренції. Вона – каталізатор розвитку»

Сергій Гай

«Усе своє життя я присвятив мистецтву. Чи воно мене вибрало, чи я його вибрав – не знаю. Я завжди кажу, що художник я поганий, а все інше роблю ще гірше. Тому, коли бачу професіонала, який каже, що мої роботи добрі, це може бути найвищим компліментом для мене. Тому що саме у моїх роботах – сенс мого життя. Живопис – це і є моє життя або найважливіша його складова. Незважаючи на це, мистецтво, живопис зокрема, це та професія, завдяки якій утримую своє грішне тіло. Малюю те, що дає мені емоційний поштовх. Від картини до картини змінюється хіба техніка написання. Дотримуюсь думки, що все одно що малювати, головне як. Моя мета проста – відобразити засобами живопису життя. А от яку мету має життя я, на жаль, не знаю»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора». Всесвітньо відомий сучасний художник, майстер великих лаконічних сполучень. Згідно рейтингу видання «100 імен. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності», Сергій Гай входить у сотню найкращих художників України. Член Спілки художників України, член об’єднання «БЖ-АРТ», викладач живопису на кафедрі дизайну Національного Лісотехнічного Університету України у Львові. Бере участь у престижних виставках в Україні, Австрії, Данії, Англії, Німеччині, Голландії, Литві, Польщі, Швейцарії та США, співпрацює з галереєю TEW в Атланті, Джорджія та ін. 
Народився у 1959 р. у м. Львові, де живе і працює донині.

«Усі ми в глибині душі вуайєристи»

Володимир Носань

«З виїздом на пленери, я розробляю свою власну малярську програму, і навіть, манеру (попри практику імпресіоністів чи фовістів). Мої кольористичні контрасти вже не є такі, що випливають з теорії кольору, барви… Я працюю «на око», з віддалення ока… драматизм контрастів – притишений, злагіднений до ліричної гармонії, а не до колориту. Дещо сталеві, сірі тони, ніби містичні речі проектують і пробуджують цілковито естетичні думання. Стверджують мою власну символіку. Моє лірично-поетичне відчуття й надалі домінує а, отже, як на мене, переживаються мов твори музичні чи поетичні»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, старший викладач кафедри рисунку Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Народився 10 червня 1970 року в м. Балаклія Харківської області. Проживає в Харкові.

Мірослав Цаповчак

«У мистецтві важко сказати, що правильно, а що не так. Я в постійних пошуках та намагаюся знайти щось нове. В даний час роблю абстрактні речі, використовуючи нетрадиційні матеріали. Намагаюся вимішувати нереальні кольори. У мистецтва немає жорстких правил»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», кандидат мистецтвознавства, художник, кураторор і оганізатор мистецьких виставок, симпозіумів та міжнародних пленерів у Рокитові на Гуменному (Словаччина), викладач живопису, засновник і директор школи мистецтв «Súkromná Základná Umelecká Škola Miroslava Capovčáka» в Міхайловцах, «Учитель року» в Словаччині (2009). Закінчив факультет промо-графіки в Академії мистецтв, архітектури та дизайну в Кошице, Академію образотворчого мистецтва у Празі. Народився 23 грудня 1963 року в м. Сніна Снінському окрузі Пряшівського краю. Живе і працює в Міхаловце. 

Ольга Кашшай

«Я знаю куди рухаюся, до чого прагну, стаю щасливою коли пишу, кожне полотно – то згусток емоцій, ніколи не малюю в поганому настрої. Мені близький напрям постімпресіонізму. Писати реалістично, так як є усе в природі не хочеться, тому сюжети, образи беру «з голови». Через картини передаю бачення усього, що нас оточує, гадаю, мій світ красивіший, ніж є насправді, сподіваюся, стане колись таким. А художник – то відвертість… »

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», онука класика закарпатської школи живопису Антона Кашшая, живописець, член Національної Спілки художників України. Народилася 8 жовтня 1983 року в м. Ужгороді Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

Юрій Боднар

«Твір митця є тоді гармонійним і повноцінним, коли при його творінні співпрацюють всі фактори: і душа, і розум, і емоції, і тіло»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», художник-інтелектуаліст, працює у станковому та монументальному живописі, член Національної Спілки художників України, лауреат 1- премії (Matica Slovenska) міжнародного бієнале іконопису та сакрального мистецтва, країн карпатського єврорегіону у м. Требішов (Словаччина,2011), учасник Всесвітнього мистецького фестивалю в Тунісі(Monastir,2012).У 2013 році в Братіславі відбулася персональна виставка з нагоди 20 річниці підписання договору між Україною та Словаччиною в історичній будівлі Парламенту Словаччини. Народився 28 червня 1955 року в с. Довге Іршавського району Закарпатської області. Проживає в Ужгороді.

Аліна Храпчинська

«Якщо глядач, споглядаючи мої роботи, невимушено занурюється в щирість і емоційну наповненість кожного полотна, то я розумію, що робота виконана не дарма. Живописний твір має власне життя. Коли людина говорить, дивлячись на картину, «З нею можна жити …» – для мене, як для художника, це найбільша нагорода»

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», член Національної Спілки художників України , викладач, учасниця багатьох міжнародних, всекраїнських, обласних, міських виставок та пленерів. Працює в галузі станкового живопису, стінопису, графіці. Народилася у Харкові 11 липня 1983 року. Проживає в Харкові.

Альбіна Табака

«Завжди створюю роботи керуючись емоційним поривом та залишаюсь вірна ідеї, що мистецтво це нічийна земля – вона належить всім і водночас нікому. Моє кредо декілька років поспіль: мистецтво є квінтесенцією життя художника. Тобто невід’ємною складовою. Керуюсь принципом, що все має право на своє існування, не забуваючи про свою відповідальність, як художника. Для мене є важливим бути чесною з собою та своїми полотнами та робити те, у що вірю, і вірити у те, що роблю.
Мені подобається створювати роботи, які викликають відгук у глядача, бажання залишитись наодинці з собою і кольором, коли процес споглядання перетворюється в своєрідну медитацію. Отримую як естетичну насолоду мистецтвом, його зовнішнім фактором, а також шаную митців, що піднімають загострені питання суспільства, дещо брутальними провокаційними методами»

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», учасниця численних міжнародних, всеукраїнських та обласних виставок, пленерів, симпозіумів, член некомерційної асоціації підтримки культури карпатського регіону Art Union of Carpathian region. Періодично проживає та втілює мистецькі проекти в Сполучених Штатах Америки. Брала участь у виставках «Процес-3. Новітній реалізм» (2017,галерея Ілько); «Абстракція VS реальність» (2015, галерея Ілько); IХ ART-KYIV Contemprorary. Форум художніх проектів, Мистецький Арсенал, (Київ,Україна 2014); «VIBES» галерея комунікативного центру при бібліотеці Вест Айсліп, Нью-Йорк, США (2018) та ін. Альбіна Табака народилася 17 жовтня 1989 року в м. Ужгород, Закарпатської області в сім’ї відомого художника Тараса Табаки. 

Петро Антип

«Насправді, я думаю, що художником бути легко. Для цього просто потрібно ним народитись. Тоді й робота йтиме гладенько, як на ковзанці. Ну, а як хтось собі сам видумав, що він митець, то що ж поробиш. Нічого з того не вийде. Робота буде, як то кажуть, не «в кайф». Спершу зо пів годинки малюю, налаштовують на роботу і берусь до справи – живопис або скульптура. Малюю і дихаю – ці два процеси відбуваються зі мною водночас, паралельно. Спершу вдихаю свіже повітря, бажано степове. А потім, якщо під рукою опиниться олівець чи ручка, а поруч ще й шматок папірця, то разом вони утворять тандем. Не можу втриматись і втратити можливість відобразити свої думки на серветці або чеку зі супермаркету. Так склалось, що усі мої твори, немов серії фільму, поєднанні тематично та за змістом. Не пишу окремі історії. Після початку війни виїхав з Горлівки до Києва. Втратив мільйон доларів і почав життя cпочатку. На непідконтрольній Україні території залишив майстерню, скульптури, картини. Більшість з них навіть не встигли вийти у світ. Уціліли вони чи ні? Про їх долю мені нічого не відомо»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», всесвітньо відомий український художник, живописець, графік, архітектор, скульптор, громадський діяч, член Національної спілки художників України, заслужений художник України, стипендіат Спілки художників СРСР (1990), власник галереї «Схід-Арт» та «Арт-галереї 13» у Донецьку. Твори є в музеях, галереях і приватних колекціях України, Росії, США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії та Швеції. Полотна майстра закуповувала Спілка художників СРСР і Міністерство культури України.
Творчості мистця було присвячено п’ять документальних фільмів. 
Його ім’я ввійшло до каталогу асоціації художників-монументалістів «Погляд»: «Єдність 100 українських митців світу – 100-річчю українських поселень в Канаді» (1995); альбому «Мистецтво України ХХ століття» (2000); «Енциклопедії сучасної України» (2001); «Історії українського мистецтва» (2007); каталогу виставки “DE PROFUNDIS” (“З глибин…”) “Віхи української пластики” (Мистецький Арсенал, 2009) і т.д. 
Автор проекту «Фонтан життя» в Запоріжжі (2005), який увійшов до «Історії українського мистецтва» ( 2007); фонтану «Грошове дерево» в Донецьку (2009); пам’ятника Петрові Горлову (1999); співавтор пам’ятників Т. Шевченку в Горлівці й Добропіллі; академіку М. Амосову на Байковому кладовищі в Києві (разом із О. Дяченком, 2003); Федору Єнакієву (2010); Степанові Руданському в м. Калинівці Вінницької області (2014). Атор пам’ятника Миколі Леонтовичу в м. Покровськ Донецької області (2018).

Народився 4 квітня 1959 року у м. Горлівка, Донецької області. Деякий час жив і працював у Франції та Німеччині. З 2014 року живе та працює в Києві.

Валерій Шкарупа

«Малювати я розпочав ще з дитинства, а активна мистецька діяльність почалася в 70 роках минулого століття в стилі авангард. В моїх роботах я використовую більше яскравих барв, щоб зробити їх різноманітними та цікавими. Життя та інформація, яку я отримую з оточуючого світу, а також мої знайомі художники надихають мене на створення робіт».

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», відомий український художник і успішний галерист, живописець, графік, археолог, кераміст. Член Всеукраїнської творчої спілки художників «БЖ-АРТ». Директор галереї «ART.S», експерт галереї «Триптих», звання «Художник року» на Міжнародному Арт-фестивалі 2000 . Співавтор ідеї та куратор міжнародних проектів «Раку – кераміка» ( з 1993р.) і міжнародних симпозіумів Land – Art (1997 – 2002 рр.). Роботи знаходяться в Київському музеї сучасного мистецтва, Сумському художньому музеї, Запорізькому художньому музеї, Чернігівському музеї сучасного мистецтва, Калінінградській художній галереї, Шевченківському Національному заповіднику (м. Канів), Центрі сучасного мистецтва «Совіарт», Muzeum Fur Gestaltung (м. Цюріх, Швейцарія), Staatliches Muzeum Schloss Burgk (Німеччина); приватних зібраннях Вірменії, Італії, Німеччини, Ізраїлю, Швейцарії, Франції, Канади, США. 
З 1980 -1996 бере участь в археологічних експедиціях: Молдавія (Старий Орхей), Вірменія (Мецамор), Південний Сибір (Тісуль), Узбекистан (Самарканд, Бухара), Росія (Тамань), Україна (заповідник Ольвія) Інституту археології АН УРСР як реставратор археологічних матеріалів. 
«Валерію Шкарупі, художнику родом із Сум, у певному сенсі пощастило. Прихована, та й явна «єгипетська манера» в його картинах пояснюється біографією. 1971 року він отримав від президента Єгипту Анвара Садата медаль “За виконання військового обов’язку” 2-го ступеня. За те, що два роки брав участь у бойових діях на боці Єгипту після відомої «Шестиденної війни»з Ізраїлем… Служив і малював. Із тих пір у його роботах багато пісочного кольору, багато летючих риб і теплих, доведених до «спекотного» стану, фарб» (Андрій Курков) . 
Валерій Шкарупа народився 20 березеня 1950 року в м. Суми Сумської області. З 1996 живе і працює в Києві.

Каталін Голло

«Найдавніші живописні послання з минулого, печерні малюнки мали неабиякий вплив на мою творчість. В моїх роботах багато особистого. Я не малюю. Я пишу свої картини. Це моя література. За допомогою ліній, штрихів, плям, контрасту, кольору, конвертую сутність, моменти життя, своє мислення про світ в малюнок, в дійсність. Добиваюсь гармонії, краси. Рисунок – це моя пристрасть. Робота з графікою, візуалізація картин під час слухання музики означають для мене радість. Всі свої твори пропускаю через власну душу вкладаючи власні переживання емоції і почуття»

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», одна з найвідоміших і успішних митців Угорщини, художник-графік, керамік, член творчого об’єднання художників G12 м. Будапешт. Угорський мистецтвознавець Балаж Феледі у своїй праці відзначає: «Всі теми її робіт свідчать про значний досвід та глибоко-інтерпретаційну художню поведінку. Роботи художниці не екстатичні, в них, як правило, немає напруженості й трагічних подій, тому що їхні ескізні інтерпретації є композиторською роботою медитативного, збалансованого духу. Відповідно, якщо ми можемо використовувати такі терміни в цьому жанрі, її малюнки не голосні, а мовчазні, але при цьому мають сильний авангард власних думок».
Каталін Голло: « Моя персональна та групова виставкова діяльність триває безперервно вже з 1996 року як в Угорщині, так і за кордоном». Народилася 31 січня 1948 року в с. Соломоново Ужгородського району Закарпатської області. У 1972 році виїхала в Угорщину. Проживає в м. Будапешт.

Мирослав Дочинець

«Дякуючи Богові, я маю читачів, дуже багато читачів, і не тільки в Україні. Розцінюю це як чин свого служіння людям, світові і Небу, звідки прийшов хист. Мої книги видають величезними накладами як для України. Вони перекладені багатьма мовами, навіть китайською та японською. Їх підробляють. Це поліграфічне піратство. Але я не роблю з цього проблеми. Хоча в цивілізованому світі авторське право – це святе. Мої книги – це історія душі людини. Я пишу художні твори, а не хронописи. Мені хочеться подати неймовірні людські долі через художні образи. Письменник – це чоловік, який слухає небо і передає думку, слово, а слово – це енергія»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», український письменник і журналіст, директор видавництва “Карпатська вежа”, член Асоціації українських письменників, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка, член Національної Спілки письменників України, Національної Спілки журналістів України, лауреат Почесної відзнаки «Лицар Срібної, Землі”», лауреат Міжнародної літературної премії «Карпатська корона», лауреат премії «Українська книжка року», лауреат відзнаки «Золотий письменник України». Народився 3 вересня 1959 в м. Хуст, Закарпатської області. Проживає в Мукачеві. 

Олександр Сердюк

«Мені подобаються світлі теплі колорити, а іноді експресивні у своєму плямовому вигляді. Натомість за побутовим і з точки зору пересічної людини дещо спрощеним вирішенням пейзажної та натюрмортної теми завжди лежить глибоке її метафізичне розуміння, філософське осмислення та вишукане пластичне рішення Між тим мене цікавить глибока й спокійна живописно-пластична розмова про Людину та її Життя, про Любов і радість, про біль буття та його простір”

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», український художник, член Національної Спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України, старший викладач кафедри рисунку Харківської державної академії дизайну і мистецтв. За творчі досягнення нагороджений срібною медаллю Академії мистецтв України. Учасник численних пленерів, обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок, зокрема, « інтерпретацій, Україно-Канадський Центр м. Торонто (Канада,2009);2014 «Breeze Blowing through the Birch Forest», Shinkong Mitsukoshi, Xinyi Place, Тайбей, Тайвань (2014); «Handwerkerhof Handicraft Museum», Нюрнберг, Німеччина (2009); «Transfer», галерея «Триптих АРТ», Київ, Україна (2018). Роботи зберігаються в Харківському художньому музеї, Музеї-заповіднику міста Батурин, у приватних колекціях України, Німеччини, Китаю, Тайваню, США. Народився 7 листопада 1982 року в м. Харків Харківської області. Проживає в Харкові. 

Олександр Мондич

«Не зрадити принципам, які роблять мене зібраним і цілісним, є найважливішим для мене. Найважливішим для особистості є те, аби перед лицем совісті не було соромно. А інші деталі несуттєві – чи ти великий художник, чи ти невеликий художник, чи ти великий свинопас, чи невеликий свинопас. Великий – це комплекс влади, комплекс слави. Велич людини повинні визначати глядачі, оточення, люди, час. Сформована особистість повинна знати собі ціну. Але ціну адекватну. Не ілюзорну. Прочитай себе правильно. От розтягни себе, розкатай себе. Не роби собі ніяких компліментів. Ти повинен дивитися у суть, корінь, зрозуміти, чого вартуєш. Маєш сам собі щиро, принципово сказати всю правду і – розвиватися. І тоді буде точка відліку. Якщо ти знайшов точку відліку в собі, тоді ти знайдеш точку відліку у всіх і навколо себе можеш критично і адекватно все оцінювати і сприймати. Найважче у мистецтві –  це знайти щось нове. Для мене матеріальні блага не є самоціллю і не є першорядними. Але вагомі, тому що гроші дають свободу, бо якщо ти маєш гроші, то банально поїдеш куди хочеш. Маєш гроші, то візьмеш і купиш фарби. Але себе продати грошам, це значить підписати собі вирок. Тому що енергія грошей – одна із важких езотеричних енергій, з-під впливу яких дуже важко вийти. Маю власну концепцію щодо поділу людей за чотирма типами. Перший: людина-святий. Другий: людина-людина. Це людина, яка поділяє людські цінності, живе за принципами: не тиражуй зло, роби добро, пізнавай світ, радій світу, тиражуй добро, перебувай у щасті і тиражуй щастя. Третій – людина-тварина, яка живе за принципом поїсти, хапанути, обманути, радіти, що когось надула. І четвертий тип – це людина-демон. Це людина, яка отримує задоволення від страждання інших, яка тиражує зло, цілеспрямовано працює на те, аби негатив на цій планеті культивувався, задає програми-руйнування»

Учасник Міжнородного мистецького пленеру «Чорна Гора», художник, графік, живописець, філософ, дизайнер, мандрівник, колекціонер, куратор-організатор та учасник численних міжнародних, всеукраїнських, обласних пленерів та виставок. Подорожував багатьма країнами світу і двічі побував на Тибеті. Народився 1958 року в с. Нанково Хустського району Закарпатської області. Проживає у м. Мукачево, Закарпаття. 
Олександр Мондич:

«Розуміти мене не треба. Мене треба любити»

Наталія Заставна

«Я займаюсь виключно живописними проблемами: досліджую, як за допомогою кольору, фактури та композиції можна вплинути на емоційний стан глядача. Для створення полотен використовую акрилові, олійні фарби, часто експериментую з матеріалами»

Учасниця Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», сучасна художниця, дизайнер, член Національної спілки художників України, дипломантка Міжнародного осіннього салону “Високий замок»,(2015,Львів), учасниця численних всеукраїнських та міжнародних виставок, пленерів, резиденцій, конкурсів у Польщі, Хорватії, Словенії, Україні. Вибрані виставки: Галерея «ZETT ZWO», виставка разом із Сергієм Гаєм та ін., Німеччина, 2015; Міжнародний осінній салон «Високий замок», Львів, 2012 – 2014; Міжнародна виставка «Рожевий бульдозер», Арт-центр Олександра Коробчинського, Одеса, 2016; Всеукраїнський конкурс «Рожевий бульдозер», Арт-центр Олександра Коробчинського, Одеса, 2015 р., 2 місце в категорії малярства ; виставка в готелі Кароліна, Вільнюс, Литва, 2015; Благодійний аукціон «Хвилина рятує життя», Львів, 2015; Всеукраїнська виставка «Портрет жінки в мистецтві», Київ, 2013 ; Пленерне повітря «Арт-ПЛОТИННОС», Крим, 2012. Твори знаходяться у приватних колекціях України, Європі та США.
Наталія Заставна народилася 19 березня 1988 року в м. Новий Розділ Львівської області. Проживає в м. Львів.

Андрій Чижов

«Мені важливо створити роботу, яка затягне глядача у свій емоційний простір, пробудить спогад про візуальне або духовне, поставить питання чи озвучить відповідь, у будь-якому разі, твір, який має свій унікальний клімат і мусить пролитися зливою, припекти сонцем або загорнути туманом. На полотні я фанат контрасту в композиції, фактурі, кольорі і навіть в емоції та думці. Щодо зображуваного – це переважно фігуративний живопис, що базується на асоціативних образах. Бути художником тяжко, як фізично, так і емоційно, але під час створення нового полотна я відчуваю себе найщасливішою людиною»

Наймолодший учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», художник, живописець, графік, майстер художнього скла, учасник студентського конкурсу з живопису Срібний Мольберт / Silver Easel .Член ГО “Арт-Модуль”. Двічі нагороджений президентською стипендією за розвиток культури м. Севастополя, учасник міжнародних, всеукраїнських, обласних виставок, конкурсів та пленерів: (Польша (м.Криниця-Здруй, виставка “Спадок” -2016); Україна-Польша (ІІ Міжнародний студентський симпозіум художнього скла «Інспірація простором» – Львів, 2017); Росія (виставка «Формы пространства» в рамках міжнародного архітектурного фестивалю «Зодчество-2016»); Росія (конкурс «Urban space» – Красноярськ, 2017, І місце); Ізраіль (проект «ART TRAVEL», пленер та виставка “Holy Land”, м. Хайфа, 2018); Україна (Міжнародний пленер «Вижниця-2018)» Україна (Silver Easel ІІІ – Ужгород, 2017); Всеукраїнський конкурс абстрактного мистецтва (Київ, ЦБХ, 2016); Перша премія проф. А. Бокотея для художників-склярів, ІІІ місце. Львів, 2018), та ін. Нагороджений понад 90 відзнаками за творчу діяльність. Твори зберігаються в приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Ізраїля, Росії. 

Народився 10 вересня 1995р. в м. Севастополі, живе і працює у м. Львів.

Ігор Панчук

«Останнім часом думаю що те що народжується на полотні то не те що я хочу, а можливо навіть не народжується, а образ вже жив в мені. Або це щось величезне що десь сховалося і проситься на світ, і проявляється частково, і тільки в особливі періоди коли ти щасливий. Так, коли ти щасливий, адже жодного разу не був створений образ зі злості, чи при алкоголю… . Ото ж, спочатку емоції, а потім спокій. А можливо і Бог так творив)). Вічні нескінчені роздуми…»

Учасник Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора» , художник-реставратор, живописець, графік, дизайнер, займається комп’ютерною графікою. Учасник численних всеукраїнських та міжнародних виставок, конкурсів, пленерів: «ART TRAVEL», пленер та виставка «Holy Land», м. Хайфа, Ізраїль, 2018; Міжнародний художній пленер «Вижниця – 2018» ,Україна; Всеукраїнський пленер «Золота підкова Львівщини» м. Львів, 2015; «Lviv Seasons» м. Львів; Персональна виставка у театрі «Маска» в м. Жешів Польща, 2014; в галереї «Стара друкарня» м. Жешів, 2017; KARP store&studio м. Львів, 2018.Твори зберігаються у приватних колекціях Польщі, України, Мексики, Швейцарії, Чехії, Ізраїлю та США. Ігор Панчук народився 31 грудня 1981 року в Україні. Проживає в м. Ряшів (Rzeszów) Польща.

«Сьогодні в Україні існують прекрасні можливості для організації та проведення мистецьких заходів. Усе залежить лиш від твого підходу до справи – або ти шукаєш причини для виправдання своєї бездіяльності, або шукаєш засоби для їх реалізації»

Куратор Міжнародного мистецького пленеру «Чорна Гора», кандидат мистецтвознавства, Голова мистецького об’єднання «Арт-Модуль», завідувач відділення образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка, організатор численних міжнародних, всеукраїнських, обласних пленерів та виставок. Народився 8 червня 1987 р. у м. Скадовськ Херсонської області. Проживає у Львові. 

Виноградів. Імпасто

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

c

Lorem ipsum dolor sit amet, unum adhuc graece mea ad. Pri odio quas insolens ne, et mea quem deserunt. Vix ex deserunt torqu atos sea vide quo te summo nusqu.

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва