Світлана Кедик

Коли закінчиться війна

А все почалося з «Виноградівських Вогнів». Той випуск творчого додатку до районної газети вміщував в собі рецензію Марії Селехман/Конкіної на збірку поезій для воїнів АТО «З любов’ю до України».

Були вірші місцевих авторів, далі було читання для солдат у виноградівській військовій частині, а далі… далі ми розійшлись у буденних клопотах, аж поки відлуння болючих віршованих емоцій не віднайшло себе в музиці. Анатолій Васильович Селехман  – так звуть композитора, побачив у тих рядках проміжок між часом і нотами.

«Як почитав вірші, то музика сама собою з’явилась в голові»

Усміхнено згадує Анатолій Васильович.

А сьогодні, автори слів і музики вперше зустрілися. Знайомство відбулось в моєму домашньому затишку через призму кави, «гадання на гущі» сліз і втіхи. Досконала вагомість бентежної теми не давала спокою вологим очам. Слова написані революційними та воєнними  подіями в країні пронизавши душу до самісінької глибини, втілились в музиці. І це по-справжньому диво.

Надто важка тема, здавалось би ані вимовляється, ані співається… лише, затаєно сидить в серці.

«Кожен вірш містить за собою реальні події, реальні обличчя,   і навіть не знаю чиєю волею, може Божою, та їм судилося жити».

Валентина Костьо

Так, саме так, будь-яка війна рано чи пізно закінчується, помирають люди, а за їхніми ознаками народжуються герої та пісні…і живуть.

В переліку  музичних творів альбому з назвою «Коли закінчитится війна» 14 пісень, 7 з яких то є  лірика кохання: «Бойовому другу», «Война ведь злая штука»,«Коли закінчиться війна», «Лист на війну», «Невірний», «Пароль», «Пізно»,  «Ти падав у небо»,  «Фронтові квіти», «Чаша Бога», «Я божеволію», «Я буду з тобою»,  «Я йду», «Уйду». 

Ось так дві жінки (Світлана Кедик та Валентина Костьо), дві пари окуляр власним словом окрилили композитора.

Його творчо-музична нива бере свій початок з материнских слів. Саме вірші матері, Ганни Андріївни Селехман, з поетичної збірки  «Що є життя?» стають першими піснями. У світ вийшло 35 музичних композицій. 

За освітою хімік та юрист, все життя пропрацював в органах внутрішніх справ України, закінчив службу на посаді заступника начальника міліції в смт.Воловець у званні підполковник міліції.

«Справа не в тому, який фах людина має або чим займається на протязі життя, а в тому який степінь Божого  дару дано їй, під впливом певних обставин, можливо стресу, а для мене ним стала смерть мами, почав свою творчо-музичну діяльність. Зараз моїм творчим ангелом-охоронцем є дружина Ольга, яка всіляко підтримує мене та заохочує до ствроення музики»

Зауважує в розмові Анатолій Васильович,

Як композитор з Волівця віднайшов авторів з Виноградова?

Велика сила Інету та відновлений зв’язок з загубленою сестрою Марією Андріївною Селехман (нашою  громадською діячкою, журналістом) створив новий союз творчих особистостей.

Найближчим часом твори будуть презентовані у Виноградові.  А поки я тішусь мелодією почуттів у співзвуччі переживань, що просто не могли не зворушити, не зачепити. З усіх анотацій і сварок з Богом на тему війни музикою стають два моїх вірші – «Лист на війну», якого писала та надсилала другу журналісту в Луганськ для газети у зоні АТО та «Чаша Бога», як присвята героям Майдану. А ще так багато списаних слів, виокремлених рядків, що карбуються часом у вічності…

 Світлана КЕДИК

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре