У витоків мистецтва

Звично читати  «мистецтво зародилося у первісному суспільстві». Це можемо стверджувати завдяки наявності древніх предметів побуту, знарядь праці,  наскальних малюнків  знайдених в різних куточках світу. Вік яких сягає кілька десятків тисяч років.

Чи прийшло воно на Землю із зародженням життя, свідомо проявляючи себе через сприйняття людини, чи стосувалося окремої частини первісного людства, яка мандрувала і тим самим залишала за собою перші прояви творчості?

Досліджуючи факти  упродовж багатьох років, вчені губляться в здогадках. Мистецтво первісної людини – феномен такий, що не піддається однозначному визначенню, як і саме зародження життя. Потяг, прояви, що призвели до відображення дійсності  у наскельних відбитках чи орнаменті на слонових кістках – провокація часу. Взагалі, мистецтво є провокацією з тих самих часів і до сьогодні. Провокацією мислення.

Що ж спонукало первісну людину всупереч примітивному способу життя шукати канали дотику з іншим інтригуючим світом, світом, де можна творити власноруч? На якому рівні розвитку стояло первісне суспільство, коли мистецтво зафіксувалося у перших лініях, рисочках, штрихах і образах? Можливо це пройдений етап модернізації суспільної праці, який підводив первісну людину до логічного розділення фізичної і розумової праці, можливо виокремлення статичних форм релігійних культів, чи , як за Енгельсом – перехід від царства необхідності до свободи.

Не варто говорити про радикальні  і швидкі зміни, що призвели до аномального руху свідомості первісної людини, започаткувавши нове світобачення чи сприйняття. Як ми знаємо виготовлення засобів праці явилось головним фактором розвитку цього процесу. Щоб зробити щось на зразок ножа, печерна людина мала створити в своїй уяві цей предмет, усвідомити нехай в імперичній формі характер цієї речі, її можливості. Вже на цьому етапі свідомість відірвалася з однієї сторонни від безпосередньої біологічної життєдіяльності, а з іншої – вийшла за рамки одиничної ситуації і створила образ попередньо обумовлений прийомами праці. Генетично не свідомість, а навпаки, перші спроби виготовлення засобів праці супроводжувалися відповідними морфологічними  змінами передніх кінцівок , а лише згодом розвиток свідомості. Це підтвердження дають антропологи, згідно якому зміна руки первісної людини випереджала зміни у мозку. Та, все-таки, свідомість, виникнувши, стала необхідною умовою цілеспрямованої  діяльності людини.

На якійсь стадії розвитку трудової діяльності з`являються ознаки естетичних смаків і уподобань до створюваних речей. Первісна людина отримує задоволення не лише від того, що створила предмет, який їй необхідний, а мала змогу насолоджуватися процессом обробки чи володіння матеріалом, створюючи його саме таким, що відповідає задуму. Створюючи щось, людина вперше виявляє такі об`эктивні речі як симетрія, пропорція, ритм.

Пізнання світу доповнюється вивченням законів краси. То ж естетичне відношення первісної людини розвивалося безпосередньо, як з розвитком здібностей, так і за рахунок знань. Краса набрала характеру доповнюючого до ненобхідних матеріальних потреб. Річ, яку виготовляла первісна людина мала бути обов`язкова прикрашена малюнком, орнаментом, що вказувало на  особисту приналежність власнику.

Для розуміння витоків художньої творчості необхідно виділити дві сторонни людської практики. Одна сторона виражає і фіксує панування об`єктивного світу, друга – панування об`єктивних умов над життям людини.  В процесі розвитку  і еволюції вона пізнає закони природи і старається використовувати їх у своє благо. Це дозволяє їй отримати статус свободи і незалежності. Вивільнення свідомості з-під тиску чисто матеріального світу дозволило первісній людині спрямовувати свою діяльність, впливати на навколишній світ, перевтілювати його і відповідати за свої дієтворення. Такий процес триває до тепер і лише по одній причині – це акт творчості, акт постійного реформування людської свідомості через об`єктивну реальність.

Валентина Костьо