У витоків. Печерні зразки мистецтва

Естетичне сприйняття світу у первісної людини виникло в процесі взаємодії із реальним світом, що володіє об`єктивними, хоч і соціально детермінованими    (передбачуваними), естетичними особливостями. Відчуття і переживання, задіяні у формуванні емоційних факторів, створили багатогранний напрям в духовному розвитку людини. Ще до виникнення релігії, первісна людина могла наносити  на печерні стіни зображення із реального світу, так, як навколишнє являло першоджерело пізнання і вивчення.

Здається все зрозуміло та дуже багато фактів і до сьогодні залишаються нерозгаданими таємницями. Ось, наприклад, чому людина далекого минулого малювала на камінні саме в печерах?  Вона ховалася від когось, чи це тільки частково уцілівші залишки? Чому деякі малюнки викликають подив через аномальність намальованого? Первісна людина малювала дивних істот не схожих на землян, яких ми тепер називаємо інопланетянами і, в більшості, не довіряємо версії існування таких. Можливо прибульці вже в тому часі зустрічалися з людьми нашої планети і поділилися досвідом виготовлення не тільки знарядь праці, а й продемонстрували вперше техніку нанесення зображень на камінь?  Петрогліфи говорять нам про неймовірну унікальність наскального мистецтва, яке зародилося в прадавності.

Французькі археологи, досліджуючи  малюнки в печерах Шові, Ла Бом Латрон виявили сенсаційне явище. Палеолітичні художники малювали тварин так, що на одному малюнку зображували їх в різних позах, що показують  фази руху, ніби стоп-кадри в анімації. Основа мультиплікації. Крім того виявили кістяні і кам`яні диски, на зворотніх сторонах яких, зображені різні пози тварин. В середині дисків знаходився отвір куди було вставлене сухожилля, розтягнення якого приводило до обертання дисків, що створювало ілюзію руху. Таким малюнкам тридцять тисяч років.

Більше сорока тисяч років наскальному живопису, що знайдений в печері Ель Кастильйо в Іспанії. Одинадцять печерних приміщень розмальованих контурами рук, плямами, фігурками тварин. Це найдревніший наскальний живопис Європи. Людина того часу знала, що таке символізм, що є основою мистецтва, тобто вона могла уявити один предмет через інший. Ще одна неймовірність петрогліфів відкрила  печера в Національному парку Какаду в Іспанії. Історичний вік малюнків понад п`ятдесят тисяч років. Особливість зображень у так званому  «ренгенівському стилі». Доісторичні предки малювали внутрішні органи людини.

Здається, що примітивність таких зображень (до нашого часу уцілілими залишилися наскальні малюнки, орнаменти на знаряддях праці, предметах побуту, прикрасах) не може говорити про високий рівень інтелекту. Та вдивляючись в ті імітативні зображення, вкарбовані в твердь, не скажеш так. В глибині віків поряд спрощеного способу життя людська істота несла в собі незвичайні знання. Не виключено, що вони принесені людині з неба. Одначе це говорить про те, що її рівень саморозвитку готовий був прийняти їх і використати на своє благо. Емоція, збурена хвиля відчуттів народжена поглядом не згасла тільки тому, що змогла залишитися в лініях зображення. Лаконічність підтверджувалася і стверджувалася миттево, без особливих замахів на пояснення. Я про найперші наскальні відбитки відчуттів. Мовчазні, але вже не загублені і не хаотичні. Цей шлях проходить кожна дитина, опановуючи перші спроби відтворити свої враження, відчуття на папері, а то й не рідко на стінах (як робили далекі  печерні предки). Лише, утримуючи масивність смислового навантаження, зображення не роздрібнилося, а стало доступним для сприйняття. Динаміка естетичного відчуття у зображеннях контролюється спрощеним, абстрактним визначенням образотворчих форм. Така стилізація є напрочуд визрілим поняттям досконалості. Можливо трохи голослівно, та хочеться зауважити – це мистецтво шедевральне.

Першочерговим завданням первісної людини у творенні була взаємодія внутрішнього стану і зовнішніх чинників. Для цього у первісної людини з`явився не предмет, який був призначений для обробітку землі чи для мисливства, а поклик шукати засоби передачі відчуття, потреба вираження своїх внутрішніх переживань, пристрастей, ідей, фантазій, що виникли у мозку. Ним стала фарба, яку підмітила людина в природі – вугілля, різні відтінки охри (глина), попіл.  З`явилось якась внутрішнє бажання виразити і відобразити себе у цьому світі і в цьому часі. Розглядаючи зафіксовані на  фото наскальні малюнки, не відчуваєш вічності, яка утримує цей світ, не відчуваєш реальності – живий дотик до каменю робить зріз у часі і, ніби залишається в невагомості.

Загалом – це мистецтво мисливців. Зображення тварин палеолітичного зразку –  зображення тих об`єктів, що найчастіше цікавили і хвилювали. Ці анімалістичні малюнки на рідкість реалістичні і майстерно відтворені.

Можна ствердно сказати, що художники того часу мали неабиякий досвід і практику,  пов`язану з творчістю. Тільки до тепер залишаються невідомі ті фактории, стимули, що спричинили потяг руки древлянина( чоловіка чи жінки) зрозуміти чим, як і для чого зафіксувати уявне.

Витоки мистецтва пов`язані не тільки з процесом виготовлення засобів праці, але і з розвитком засобів спілкування. Формування мистецтва в процесі і на основі комунікативної діяльності підтверджує аналіз древніх зображень палеолітичних стоянок, головним чином в печерах. Зрозуміло, що вони грали завжди визначену роль, були особливими засобами передачі іншим якоїсь інформації. Зміст цієї інформації різний. Малюнок з самого початку був не тільки реалізацією художньої, естетичної потреби, але і засобом матеріалізації  окремих образів, думок і передача їх іншим. Можна погодитися з тезою етнографа К.  Штейнена: «Повідомляючийс малюнок, древніше, ані ж прикрашаючий»  і в наступному своєму розвитку художня сторона малюнка не виключала його комунікативну функцію. Навпаки, сторони знаходилися нерозривно пов`язані.

Виникнення орнаменту в первісному суспільстві пов`язане не лише з формуванням естетичної потреби, а й з формуванням початку математичних знань. Пізнання чисел виявлялося завдяки дублюванню узорів і фігур. Таким чином первісна людина, пізнаючи і опановуючи методи творчості, знаходила можливість набувати практичні знання. У цих первісних елементах бере початок евклідіада. Повторюваний ритм нанесених узорів, схематичність, яка вводилася в життя допомагала людині виживати. Вивчаючи таким чином закони природи, зважаючи на закономірності Всесвіту, вона вивчала не лише навколишнє. Не тільки явища природи, а й формування свідомості потребувало вагомих  пояснень для людини.  Деякі речі стали для неї  незрозумілими і утаємниченими. З цього приводу в первісному суспільстві з`являються ознаки релігійності, вірування. Та, зважаючи на всі аргументи і факти, людина змінювалась і змінюється постійно. Змін і доповнень зазнала і людська мораль. А ось принцип, за яким людина творить, залишився однозначним. Напевно тому, що це дано їй природою, з народженням і назавжди.

                                                                             Валентина Костьо