ТОП 20 Римо-католицький костел Вознесіння

Костел «Вознесіння», в минулому, виконував багато функцій.

Був і  суспільним центром, де місцеве населення вирішувало проблеми громади; сторожовою вежею, що слугувала оборонним пунктом для всього міста; складом для взуття та навіть місцем зйомок художнього фільму, відомої колись на весь радянський союз, стрічки «Табір здіймається в небо». Зараз він повернув собі колишній статус духовного центру, ставши як і колись, храмом римо-католицької громади. Ця унікальна та неповторна будівля, що вражає своєю величчю та занесена до переліку пам’яток архітектури національного значення.

Католицька громада була заснована в Севлюші ще в XIII ст. Коли 1450 році місто розподілили між членами сім’ї Перені, згадується і парафіяльна церква. Проте точної дати будівництва самого храму немає. Є версія, що початкове місце розташування його, було на Чорній горі, поблизу замку Канків. Згодом після руйнації, з невідомих точно причин, перенесений в центр міста та відтворений за попереднім планом.

За час свого існування, храм неодноразово перебудовувався, через це, періодом його створення зазначають досить широкий проміжок часу ХІІІ – ХV ст. В цілому, це позитивно позначилось на ньому, бо кожне нове століття додавало свої неповторні риси, тож побачити тут можна елементи готики та романського стилів, а інтер’єр майже повністю увібрав в себе найкраще з бароко. Таким чином створився абсолютно неповторний та індивідуальний зразок архітектурного шедевру, що немає собі аналогів.

Складається будівля з вежі-дзвіниці, нави (поздовжня або поперечна частина простору церкви) і гранчастої апсиди (виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані). Зберігся давній бетонний цоколь, чудова і цінна художня різьба по каменю на арці та вівтарній частині. Головний портал (вхід) розташований під восьмигранною вежею, яка стрілою знімається в небо (показує на місце знаходження Творця Всесвіту). Храм оточують кам’яні підпорки, так звані контрфорси, що підтримують храм в єдиному непорушному моноліті. Зберігся декор, зокрема на фасаді. Всередині храму, стилю готика відповідають місця для священнослужителів і для священних таїнств. На колонах є елементи бароко. Вікна із круглими арками, характерні для романського стилю.

По стінах розвішані глиняні дощечки, які зображують хресний шлях Христа. Позаду олтаря вітраж «Святий голуб» ( XVIII ст.), провісник миру й добра. Кажуть тут знаходиться склеп родини Перені, які залишили значний слід не тільки в історії міста, але й цього храму, які також доклали зусиль до його створення. 1902 р. був зроблений розпис церкви. Тоді ж на вежі був встановлений гострий готичний шпиль, до того він був бароковим. В храмі є багато порохнілих впадин для кращої акустики, тому орган, встановлений тут 1888 р. фірмою «Орсаг Шандор і син», отримав ще більш неповторне звучання.

Над центральним входом розміщений герб єпископа Егеру – Баркоці, з зображенням єпископської шапочки. Коли Перені були реформатами опікувались і собором, але вже не як католицьким. Парафія була відновлена тільки 1863 р.

Пов’язана з храмом і моторошна історія. В 2011 р. робочі, які проводили каналізаційні роботи і натрапили на впадини, які вели в підвали, повністю засипані кістками. Це могли бути загиблі під час нападів татар або якоїсь епідемії. Достеменно цього не відомо.

Хоч зараз це є не найбільша споруда в місті проте й досі одна з найвпізнаваніших та найбільш знакових в регіоні.

Валентина Горнецкі