Страсті Христові

 «… Ікона… велика, чудова, вражає подивом розум; подібної ми й перед тим не бачили і пізніше ніколи не оглядали… багато бачив (ікон), почавши з грецьких країн до цих місць і звідтіля до Москви, проте ніколи не траплялося подібного чи хоч рівного цьому (образові)»

Павло Алеппський (Халебський)

Сірійський архидиякон про українську ікону.

Пам`яток малярства ХIV століття уціліло дуже й дуже мало, але й вони дозволяють зрозуміти мистецький рівень і характер тогочасного творчого процесу. Твори відзначаються глибиною філософського змісту, напруженою драматичністю кольорового і психологічного ладу композиції, що, очевидно випливало з настроїв тої доби, коли після смерті останніх князів Романовичів, внаслідок наступальної, загарбницької політики Великого князівства Литовського, Польщі та Угорщини, занепало Галицько-Волинське князівство, а його землі увійшли до складу цих держав. Малярство на той час стало провідним видом мистецтва і  сформувало в Україні іконостас, стіну, заповнену за певною схемою іконами.

• 

• 

• 

«Створеними шедеврами український народ засвідчив велич свого нескореного духу, високий рівень культури, успадкований поколіннями від предків та невичерпну потенціальну  силу творчого генія» –  пише у своїх дослідженнях В. І. Свєнціцька.

Зразки нерукотворних творінь знаходяться в музеях Львова, старинних церквах Волинської, та Львівської областей. Автори шедеврів в більшості невідомі. Ними були художники-примітивісти. Лише деякі з них мали можливість навчатися за межами своїх земель трохи пізнішого періоду. Майстерні облаштовувалися при монастирях. У стилі іконопису відчутний візантійський вплив, але неодмінно збереглася традиція краю, як відбиток лягала вона на ікони. Українське середньовічне малярство тяжіло до пропаганди світловпокоєного життєствердження. Це проявляється у світлій кольоровій гамі (багато голубого фону), замилування ліній, тісно згрупованих композицій. «Блакитний стиль» прийшов, вірогідніше, зі зразками грецького мистецтва поствізантійського часу. Та любов до голубого кольору до сьогодні збереглася на Волині. У хатинках, що не потрапили під вплив модернізації, вікна, двері пофарбовані в голубе.

Почерк кожного художника відрізнявся якимось переходом з умовою не вирізнятися, а вирізнити. Це напрочуд прості сюжетні композиції, що неймовірно промовисто говорять. Завдяки швидким темпам побудови храмів, церков, монастирів іконопис займає важливу роль, навіть переходить у необхідність культурного життя народу. Продовжуючи розвиватися в давніх традиціях, малярство ХVI ст. знаходить нові риси. У них значно посилюється графічна основа, більш насиченими стають кольори і поступово втрачається нюансування відтінків, вкраплюються елементи з інших стилів.

Ікони малювалися на липових дошках, темперою, замішеною на яєчних жовтках, левкасом. Це мініатюрні форми із зображенням життя святих.

Особливу роль тут займає житіє Ісуса Христа, історія життя якого – це історія християнства. Ікона «Страсті Христові» датована 1593 роком написана маляром з народу з с. Велике поблизу Добромиля. Це епізоди зворушливої драми, пов`язаної з останніми днями життя Христа. Майстер без сумніву був знайомий із західноєвропейською гравюрою, що вгадується  у вирішенні композиції центральної сцени. Однак сюжет трактує вільно й темпераментно, чим і надає йому особливого чару, притаманного наївному малярству. Нехай ідеалізованим персонажам не вистачає диференційованості внутрішніх характеристик, ці зображення невидимими стигматами, лініями і контурами свідчать про непорушний рух пензля. Простонародність персонажів свідчить про бажання майстра переносити пережите епічне оповідання в реальний світ. На іконах знаходять місце зображення гір із стрімко ростучими верхівками смерек – пейзажами, близькими оку малюючого.

• 

• 

Багато цікавого у монументальній частинній іконі «Страсті Христові» з Разделичів на Львівщині. Спосіб зображення у «Страстях» різних епізодів терпіння і чистоти духовного світу Христа в контрасті з темними пристрастями його переслідувачів базується на конкретній земній дійсності. Вони надавали широкий простір для своєрідної малярської трансформації і суспільних проблем, і морально-етичних категорій. Образ Христа уособлював найкращі людські якості. І це не тільки реміснича вправність в орудуванні пензлем і фарбами, а й рівень загальної культури. Найрізноманітніші пози і жести персонажів були б не можливими без фахової підготовки маляра, без доброї обізнаності з пластичною анатомією. А без цього не виглядали б так переконливо «діалоги» добра і зла, не була би відчутна духовна вищість Христа над Пілатом, або над зрадником Іудою.

Страсний цикл Успенського іконостасу підписаний майстром Петрахновичем – ще один зразок неповторності і унікальності творів Середньовіччя. Постать Христа неодмінно залишається центральною на іконах цього майстра. У цьому циклі ікон,віддається перевага ликам з виразно окресленими  рисами, з великими очима і внутрішнім поглядом. Складність і драматичність самого дійства, що відбувається з Христом глибоким слідом лягає в уяву споглядаючого вірянина, що прийшов до храму. Цей слід, пам`ять про святість образу створила культ, поклоніння, що до сьогодні зберігся в традиціях народу. Мистецькі твори далекого минулого вчать нас бачити і відчувати своєрідну красу, розширювати обриси духовності, поглиблювати усвідомлення вагомості і значення внеску українського народу в національну і світову скарбницю культури. Це манускрипти, за якими продовжило свій шлях українське мистецтво.

Валентина Костьо