Квітуча осінь Василя Гудана

 «Осінь на моїх картинах вигадана…».

Скаже художник про свої роботи і вже самому прийдеться визначати: де вигадане, а де справжнє. Все воно, ніби і є у природі: дерева, річка, гори, колір осіннього листя, але якесь обгрунтоване, нашароване. Здається, що це наш звичайний, але в той же час і інший світ. Збережений, збагачений…

• 

• 

Ще б пак, життєвий досвіт за стільки років не інакше, як складався в пласти, в таку собі монументальну схему. Враження художника не стихійні, короткі та смислові повільно, але прудко відтворюються на полотнах з майже не живим відтиском. Та є у цьому процесі ефект дива, простенький спосіб ілюзії. Ця ілюзія вивернення, або розквіт. На картинах осінь цвіте… Листя на деревах ще не опадає, гілки його утримують з великим навантаженням. Воно ще в силі триматися до якоїсь вигаданої миті, якою керує художник. Він і сам не усвідомлює ту глибину, з якої витяг-вигадав цю історію, цю, квітучу жовтим листям, осінь. Що ж, творчі миті – неперевершена вигадка світу…

• 

• 

• 

P.S.

«Василю! Я радий, що ти займаєшся мистецтвом – тому єдине, що варто присвятити своє життя. Бажаю тобі великого щастя та здоров’я. Дай Бог нову зустріч.

З повагою народний художник України Іван Бровді».

Такі слова написав у книзі відгуків Іван Бровді, можна сказати колега по пензлю, адже в молоді роки вони часто зустрічалися на пленерах і спілкувалися. І хай би як критикував свої роботи Василь Гудан (а це часто трапляється), з мистецької точки зору вихід творчої енергії має бути співзвучний світу. Твори художника вливаються в наше середовище і добре, коли вони не порушують гармонію цього світу. Роботи Гудана якраз і прийшли до нас без крику і галасу. Вони спокійні і скромно зважені.

Валентина Костьо