Уміння малювати спомини. Міклош Горонгозо

ГалереяУміння малювати спомини. Міклош Горонгозо

Уміння малювати спомини. Міклош Горонгозо

Йому в житті усе вдалося з першого разу: народити в собі худоика, обрати дружину, яка стала музою і помічницею, знайти себе в мистецтві і нажити хорошої слави майстра.

А село стало його лоном, тим світом, де інакшим він не міг бути. Село жило в ньому з глибоко просвітлених давнин і завдяки йому не вмерло – залишилося на полотнах. Він малював спомини. Навіть пейзажі на його полотнах причаїли плоскі струмені давнини. Це вміння ніякими засобами не завчиш і не спровокуєш. Є життя, і є те, що залишається після нього. Міклош Горонгозо запам’ятав далеке минуле з молоком матері і з піснею бабусі. Ця пора вже забута і дечого в наявності не існує, як отих дужих волів на полотнах, як тих жіночок і бабусь, сільських двориків і натруджених рук майстрів бондарів. Ці спомини маслянистими згустками «зберігаються» на полотнах: картинки історії, епізоди життя, миті творчості. Для нас…

Валентина Костьо

Найбільше люблю пізнавати світ, люблю читати, малювати (живопис, графіка, ілюстрація), писати вірші, вивчати мистецтво, в’язати, думати, гуляти, спілкуватися, прибирати в домі. Не люблю куховарити, але з любов’ю готує для сім’ї. Народилася на Волині. Виросла на своїх фантазіях, тому творчий путівник веде мене з дитинства та особливе творче піднесення почалося в зрілому віці. Автор дитячих збірок для дітей: «Намистинки» (ілюстрації авт.) вид-во Олександри Гаркуші, м. Ужгород, 2011р. «Відчуття щастя» вид-во «Майстерклас», м. Київ, 2014р. Персональні виставки живопису та графіки: 2009р. – м. Мукачево, замок Паланок, 2010р. – м. Хуст, галерея «Митець Верховини», 2012р. – м. Виноградів, галерея «Хелена», 2021р. – смт. Опішня, Полтавська обл., Національний музей-заповідник українського гончарства. З 2013 року працюю адміністратором виставкової зали ІМПАСТО в м. Виноградів на Закарпатті. Займаюся виставковою діяльністю.

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре

Підпишіться на нас!

А ми триматимемо Вас в курсі останніх новин мистецтва