… цілунок вдоволення або “Весна 2019”

Між усім іншим: мама, сестра, дружина, бабуся, подруга… з десяток посад та жодна не є вакантною на підприємстві типу «Сім’я».

«Якби я не була жінкою, то встигала б набагато більше» – якось, у розмові зауважила Валентина Костьо.

Валентина Костьо окрім того, що жінка окреслює в собі риси творчої натури, себто – художниця, письменниця, галеристка. То скільки «посад» може уособлювати жінка? Поєднуючи від власного зовнішнього марафету, до грядок на городі? У якому проміжку жіночої сутності вмістити творчість? Вмістити так, аби на все вистачало часу!?

«Якби я не була жінкою, то встигала б набагато більше» – якось, у розмові зауважила подруга. То я собі відповіла: якби я не була жінкою, то була б чоловіком, який усіляко підтримував би творчу ініціативу своєї жінки. Проте, я хочу бути саме жінкою, бо це та закономірність, яка створює ореоли бажання – жити, радіти… дарувати радість оточуючим людям. Жінка – це і є мистецтво життя. От і не дивно, що мистецтво народжує… Кожен плід уяви відтворює емоційну пастораль на тлі буденності.

Сьогодні сіру безмежність холоду розбавили яскравими фарбами не менш яскраві особистості: Маргарита Тегзе, Діана Добош-Брода, Альона Стасюк, Любов Шпак, Вікторія Тайпс, Гелена Матій, Анастасія Михайлова, Ірина Товт, Валентина Костьо. Добре впізнавані обличчя у Виноградові зібрали коло пооцінювачів жінки, весни та мистецтва. Ось так, перший день березня 2019-го сповнив галерею ІМПАСТО затишком, теплом, живильними емоціями, що нахлинають на свідомість з полотен. Розщеплюють почуття на атоми дотику до ніжності, пустотливості, задуми, ностальгії, любові… глибини здійсненно нездійсненних мрій. Стоїш і дивишся, дивишся і стоїш… і нічого немає в цьому стані таємничого, незвіданого, лише чогось до себе кличуть образи, які виринають фантастичними плямами на тлі буденної сірості. Так може, тільки творець, а надто коли той творець – жінка.

58 емоційно навантажених стихій, без кутів, без загострень – суцільна кривизна реальності крізь призму жіночого ока. Нічого особливого немає за межами рамок, особливою є лише харизма, що по суті своїй не піддається жодним рамкам, а так само, як жінка безсоромно, наполегливо, але ніжно налягає враженнями, обіймає палітрою, торкається вигинами найпотаємніших думок даруючи цілунок вдоволення. Такий собі трунок з весни, жінки та мистецтва.