Серед історій Купідона

День усіх закоханих – свято, до якого можна ставитися по-різному чи то з релігійної точки зору, чи то в узагальнених сучасних принципах.

Так чи інакше це свято кожного дня, бо любити один одного варто щомиті, адже кожна мить – це насолода життя…

12 день лютого став маленьким оазисом Любові в буденних бібліотечних стінах. Сонячне надвечір’я розставило акценти на поетичних пріоритетах саме тоді, коли в читальній залі зібралось коло пооцінювачів літератури: Здена Тесличко, Іван Говбан, Валентина Костьо, Василь Горват, Світлана Тарнавська, Ірина Криванич, Світлана Кедик… Звучала і класика, і авторське виконання, і добротна дискусія мала місце бути.

Ну, а далі солодощі, напої, перегляд «Історій Купідона» і стишений вечір переднічної пори кожного повів додому, туди де Любов набуває особистісні орієнтири…

Ось так бібліотека вчергове стала майданчиком чуттєвості відкриваючи парадигму Любові, не як життєвому процесу, а як покликанню людини – любити. Любити у всій повноті щирості та відданості одне одному щодня…

Така собі спроба додати до свідомості сучасної людини краплину скромності та чистоти. Бо саме це породжує щирість почуттів, які можуть дорости до справжнього кохання, а не долізти до чужого ліжка…