Світлана Кедик

«Я маленька, але – величина»

Маленький світ у мініатюрах маленької жінки простягнувся розміром в музейні експонати.

По-іграшковому не іграшковий порцелян, книжкова полиця з особистісним «Я» вимальованим чи то буквами, чи то фарбами, а часом викарбованим у відбитках дотику її пальців впродовж років…

Отак і пройшлися по спогадах побутово-невжитковими речами, проте, такими, що тішать душу та милують серце, бо це частина чогось значно більшого аніж мініатюра в натурі.

Валентина Костьо невиправна мрійниця, хоч завжди каже, що реально дивиться на життєві процеси. Може, такою вона і є реальність в її розумінні – маленька, чиста, пухнаста, тендітна, щира… і глибинна по своїй суті та змісту. Адже крізь призму величного духовного виміру маленької людини формується справжнісінький ВСЕСВІТ.

«Я  маленька, але – величина» – посміхаючись зауважила Валя. Вона таки має творчі «таргани в голові», їх ми чіпати не будемо, лише заглянемо  в люстерко її величини крізь призму якого навколо стає тепло і ніжно…

8 лютого 2017 року в історичному музеї Виноградова місцева письменниця/художниця Валентина Костьо відкрила виставку мініатюр – «Міні музей у музеї. Минуле-сучасне». 

Триватиме кспозиція до 28 лютого.

Світлана КЕДИК

Фото: Олег Ільчин

Народилася 24 січня 1981 року поблизу міста Виноградів) – українська письменниця, авторка поезій з вишуканим присмаком еротизму, філософських есе та прозових творів, казок для дітей. Дипломантка конкурсу Коронація слова 2011 в номінації «Романи» за збірку казок “Зірочка”. Лауреатка “Сорочої премії” ім. Петра Сороки (2021) в номінації “Денникова проза” за книгу “Етимологія щастя” Засновниця та редакторка культурно-мистецького інет-видання “Виноградівські Вогні”. Авторка книжок: «Світ Добра» (Карпатська вежа», 2012); «Етимологія щастя» («Український пріоритет», 2020); Співавторка: «Трикутник» («Лілія», 2017)

Залишити відповідь

…Я нестандартна у творчих особливостях, люблю писати символами, інколи – словами. Можу звісно і знаками, але то не ієрогліфи, а мова Боже Вільної, хто ж мене тоді зрозуміє? Дуже хочу обійняти Любов’ю весь Всесвіт, отак взяти на руки, як малу дитинку, заколихати, заспівати… і сказати – все у нас буде добре