Парадигма нової еліти або Фонтан Єдності з Європою

 «Під кордоном між Словаччиною й Україною виявлено оснащений залізницею потаємний тунель завдовжки 7 футбольних полів, а в ньому понад два з половиною мільйони контрабандних сигарет  – повідомив словацький уряд. Поліція заявляє, що тунель міг використовуватися  для нелегального перевезення людей»

Епіграф до роману Андрія Любки «Карбід»

Він щедро ділиться розповідями  про пригоди Тиси та Ікара. Сипле  фрагментами з нового роману. Асоціює реальних закарпатських контрабандистів з  художніми образами  твору. Відтворює світобачення пов’язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях… Він вступає в діалог з Вольтером, можливо, аби таки стерти кордони століть світосприйняття або ж навпаки – підтвердити  філософську абсурдність нашої реальності вибудовуючи парадигму нової еліти.

Парадигма нової еліти?

Сміхотворна критичність сучасності. Принаймні Андрій відтворив діагноз. Решту доведеться виконувати кожному з нас.

Бо за тією комедією асоціацій подій і місць ховаються одні й ті самі явища, одні й ті самі обличчя.

Й беручи до рук пригодницький роман ти найперше побачиш свою слабовольність жити інакше, не краще не гірше, а саме інакше.

На початку серпня на книжковому ринку України з’явилося нове видання – книга Андрія Любки “Карбід”.

Перша презентація примірників відбулася 24 серпня у Празі (Чехія). Наступна презентація запланована у Чернівцях 3-6 вересня під час VI Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ.

Але з поміж цим Андрій завітав до Виноградова та презентував новий роман виноградівцям. Захід відбувся в районній бібліотеці.

Події пригодницького роману “Карбід” розгортаються впродовж літа 2015 року. У вигаданому містечку Ведмедів група ентузіастів вирішує збудувати Фонтан Єдності з Європою…

Фрагмент з роману:

 «…Звідки ти взяв, що закарпатцям хочеться, щоб відкрили кордони? Так, ми живемо в області, яка має кордони з чотирма державами. Так, ми століттями живемо тут між Сходом і Заходом, на перехресті культур, я повторюю це з виступу у виступ. Так, ми найзахідніша область України. Погоджуюся, українці вийшли на Євромайдан за Європу, за право також бути європейцями, у тому числі мати право вільного пересування. Нагадаю, якщо хтось забув, що я хоч і був посадовою особою, хоч і був членом Партії регіонів, але майже одразу підтримав Євромайдан – у середині лютого. А на початку березня зробив про це й офіційну заяву. Так що я – думаю, тут ніхто не зможе заперечити – був в авангарді революції, у перших рядах. Але! Треба ж розуміти: якщо Україні й вигідна євроінтеґрація, то для нас, закарпатців, це – смерть. Без кордонів ми всі тут пропадемо. Хай нас вважають другим сортом, аби лише були кордони! Чим побільше кордонів! Бо там, де є кордон, там завжди є контрабанда. А контрабанда – це Біблія, Тора і Коран закарпатців…»

Андрі́й Лю́бка (3 грудня 1987, Рига, Латвія) — український поет, перекладач і есеїст.

Народився в Ризі. Довгий час мешкав у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівське військове училище. У 2009 році закінчив українську філологію Ужгородського національного університету, у 2014 — балканістику Варшавського університету. 

Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007), «ТЕРОРИЗМ» (2008), “Сорок баксів плюс чайові”,  книжки прози «КІЛЕР. Збірка історій» (2012, ЛА «Піраміда», Львів), книжки есеїв і колонок “Спати з жінками” (2014, Meridian Czernowitz і “Книги-ХХІ”) та роману “Карбід” (2015).

У травні 2013 року в польському видавництві “Biuro literackie” (Вроцлав) вийшла збірка оповідань автора у перекладах Богдана Задури – “Killer”.

У 2012 році в австрійському видавництві «BAES» видано збірку віршів автора, перекладених німецькою мовою — «Notaufname».

Учасник багатьох українських та міжнародних культурних заходів в Україні та за її межами…

 Світлана КЕДИК