Мораль

…усе інше неважливо, позаяк його не існує

Ось так, у тишині, проплачені файли малюють завтрашній день видаючи його за майбутнє.
І допоки манна сиплеться з неба списки поповнюються паспортними даними з усіма конфіденційними кодами, шрифтами уособлюючи обличчя месій. Лжепророки  не йдуть поміж людей, але надсилають дарунки та ораторів жебрацького стилю. Насправді стиль і кегль написаного немає ніякого значення ані фото, бо то лише вкрадений час, якого не існує.  А далі…
А далі порожнеча. Хоча, так хочеться за просторами далі взріти таку просту й водночас незбагнену мить – щирість. Боже мій, яке упереджене ставлення до Тебе. Може би Ти вже зійшов зі свого Каменю Абсолюту й став каменем спотикання у нас під ногами? Бачиш, як воно, ми топчемо мудрість, злизуємо золотий пил усвідомлення й продаємо Тебе за тридцять срібних монет. Хіба може  бути більша політика ніж релігія? Партія бога ось, в чергове роздає обіцянки, кому не випало честі їсти з рук «давця» йде в мажоритарку. Там кандидати діляться на чужих і рідних і завжди є той, хто тримає бога за п’яти – блуд. Це ж треба стати повією у елітарній системі життя. Розсунути тенета обману  й мовчки, без емоцій  увібрати в себе здоровий глузд. 
Боляче. 
Хочеться спокою.
Рівноваги.
Хочеться виринути з тої діри, що поглинає зірки і галактики. 
І нехай світи навколо мене сиплються, а я йтиму паралельно отій неосяжній далі, яка дарує мить вічності у посмішках тих кого любиш, хто любить тебе. Усе інше неважливо, позаяк його не існує.

Світлана КЕДИК

ВЕЛИКЕ СТИХАННЯ. Зміст