Святий Ґрааль
…із тиші зірвати грози й повісити в ледь літнім шумовинні…
Хм-м… Ніч белькоче з котами про місячні повені і ріжки золотавих світанків; про муркотики-тання і пестощі жвавих нічних посиденьок… без котів, із котами… за бокалом вина у ванні. І тихо, і пінно, і тепло весна йде горілиць. Опускається спиною, вигином талії мовчки залазить під воду із ковдри шептання. Як мокро. Як мокро по весні йдуть зимові сніги із гір височенних, аби ми і грішні й святі язики омивали купелем неба. Так треба. Так треба із тиші зірвати грози й повісити в ледь літнім шумовинні, спинити на мить мить розчинення льоду у склянці й цілунком оніміти… навіки. Сидіти під ковдрою тиші – мовчання, випиваючи напій без бокалів у ванні.
Світлана КЕДИК
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.