Опіум

Зморшки нейронів розповзаються усмішкою від півкулі до півкулі:  зліва направо, справа наліво

Сидіти на підлозі свідомості і марити дотиком до стелі. Обмацати стіни самотності пальцями тривоги і не розчулитись від бажання отримати чергову порцію болю. Лише… лише тихим ревінням витерти зі щік  висушені снами сльози і крізь плин безглуздого світу пірнути в безумство розуму. 
Маленький деспот у позі зародка лежить в кутку. Зморшки нейронів розповзаються усмішкою від півкулі до півкулі:  зліва направо, справа наліво.
А, може, просто дорослішаєш (якщо не казати старієш) тавруючи рік за роком опіум відкладений на завтра, що неодмінно настане. У ту мить ейфорії усі можливі варіації всесвіту напишуть основоположну історію творення себе. І тоді сотвориш. Подібно жінці  народиш Бога з лукаво й наївно сподіватимешся, що він всемогутній та всепрощаючий.
А потому, пробачиш: себе, себе оточуючих, оточуючих в собі. Й намарно призовеш ім’я Господа. Бо відрізаючи пуповину рівно на мить зупиниш час. Застиглий присмак благодатної крові зіснує стовп клітин й зникне у безмірі нейронного кола. 
Мережа поодиноких коливань, амплітуд, відрізків, кривих, правильних й неправильних геометричних форм, сталих властивостей  фізики і вищої математики призведе до балансу хімічного складу з гормонів. Ось так всесвіт сповнений реакціями синтезу, поділу та розмноження народить тебе в собі. 
Маленький деспот у позі зародка лежить в кутку. Зморшки нейронів розповзаються усмішкою від півкулі до півкулі:  зліва направо, справа наліво. Зараз тільки від тебе залежить доля інтелекту, що дозволить виділити з людської душі ген Бога: «…І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки»
Амінь.

Світлана КЕДИК

ВЕЛИКЕ СТИХАННЯ. Зміст