Тривога
…Ти чуєш, Боже, як тиша кроїть з неба спокій
Ти чуєш, Боже, знов сирена! Гуде та виє мов скажена?! Чого ж Ти мовчки слухаєш згори?! Тут краще чути, йди сюди! На смак тривога, знаєш, підла і терпка. Ти п'єш бездонність звуку із безодні дна. Та не вгамуєш голоду, ані щемкої спраги. П'єш – ковтаєш страху жадібну наснагу. То колискова болю… Чуєш, Боже, я говорю з Тобою? Крізь завісу ночі, знов сирена. Гуде та виє мов скажена?! Чого ж Ти мовчки слухаєш згори?! Тут краще чути, йди сюди! Приляж у ліжку поруч мене, зовсім близько, У очі глянь мої, торкнися пальцями обличчя. Обійми і я засну у поглинаючій Любові. Ти чуєш, Боже, як тиша кроїть з неба спокій. Ті зіткані з смиренності небесні шати Зшивають рятівну сорочку кату… Бо голоситься перемога долі. Боже, від лукавого позбав, прости борги, як я прощаю боржникам і не введи в спокусу, хліб щоденний дай! Нехай ім'я Твоє святиться на небі, й на землі. Ти чуєш, Отче, будь зі мною в радості й коли лиха година. Шукаю прихистку в Тобі, Твоя… Тобою сильна Україна. 17 травня 2022 р.
Світлана КЕДИК
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.